Вы здесь

Запорізька преса 20-40-х рр. ХХ ст.: жанрово-стильові особливості

Автор: 
Герман Ірина Станіславівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000297
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАПОРІЗЬКА ПРЕСА 20-40-х рр. ХХ ст. У СИСТЕМІ ТОТАЛІТАРНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ: ІСТОРИКО-ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Запорізька преса 20-40-х років ХХ століття, яку ми розглядаємо в контексті тоталітарної журналістики, виступає своєрідним репрезентантом складних соціально-економічних процесів, що відбувалися в суспільстві. У цьому сенсі варто звернутися до висновків А.Москаленка: "Журналістика... належить до явищ надбудовного характеру... Базис, тобто економічний лад суспільства, породжує відповідну надбудову - властиві даному суспільству форми суспільного життя, його державний устрій, правові, моральні, художні, філософські погляди, а також організації й установи, в яких здійснюється ця громадська і політична діяльність людей (журналістику вчений відносить до громадського виду діяльності суспільства - І.Г.)" [141, 72].
Революційні зрушення державотворчого рівня початку ХХ століття зачіпали, як правило, сферу тодішніх засобів масової інформації, докорінно змінюючи характер й умови функціонування преси в соціумі, знищуючи на пні століттями створювану систему національної періодики.
Історико-типологічна характеристика запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст. передбачає аналіз суспільно-політичних, законодавчих механізмів, що зумовили формування нового типу "соціалістичної" [60] періодики з урахуванням специфіки історичного розвитку краю, яка, зрозуміло, позначилася на типологічній диференціації місцевої преси.
Відбиваючи економічні, соціально-демографічні, територіальні, національно-мовні особливості реґіону, запорізька періодика 20-40-х рр. ХХ ст. становить собою достатньо розгалуджену систему типів газетно-журнальних видань, які зазнавали трансформації під дією суспільно-політичних чинників.
Аналізуючи історико-типологічну специфіку запорізької преси 20-40-х рр. ХХ ст., ми будемо спиратися на засади системного підходу, відповідно з яким наше дослідження орієнтоване на розкриття цілісності преси: "Система друку, різноманітні її типологічні ряди й окремі видання відносяться один до одного як загальне, особливе й одиничне, і тим самим становить собою різноманітні сторони єдиного цілого ("багатобічного організму" преси), що знаходяться в стані внутрішнього зв'язку"[94, 34].
О.Школьна, характеризуючи пресу Катеринославської губернії ХІХ-початку ХХ століття як "складноорганізовану відкриту", "динамічну" систему, робить власне визначення системи періодики, певною мірою конкретизуючи попередє: "Система преси - це сукупність усіх періодичних видань, що виходять на окремій території в певний історичний період. Вона складається із різноманітних за проблемно-тематичними та творчими особливостями типологічних груп, функціонування яких зумовлене соціальною потребою в інформації, технічними можливостями, соціально-політичними, економічними й духовними завданнями, актуальними для конкретного історичного періоду та розвитком журналістики як особливої сфери людської діяльності" [245, 15].
Перш ніж перейти до аналізу історичного розвитку преси Запоріжжя та її типологічних особливостей у період 20-40-х рр. ХХ ст., визначимо теоретичну домінанту типологічного методу журналістикознавства (під типологією періодичних видань (у значенні "науковий напрямок") розуміють історико-теоретичний системний опис видань за типоформувальними факторами, їх класифікація, аналіз взаємовідносин, зв'язків між виданнями, що піддавалися класифікації, у межах цієї системи [92, 67], розробкою якого займалися О.Акопов [1], Г.Антюхін [5], В.Бакшин [10], О.Воронова [32], А.Давидов [49], Г.Жирков [60], Є.Корнілов [92-95], С.Радченко [186], В.Рубан [189], О.Школьна [245]. При цьому науковці представляють різні точки зору щодо змісту понять "тип видання", "типоформувальні фактори", "типологічні ознаки", визначаючи різні показники типізації видань.
На думку О.Акопова, Є.Корнілова, "уся історія журналістики - це типологічні пошуки видань, жанрів й інших категорій преси. Створення будь-якого періодичного органу починається з проектування типологічних характеристик: читацької аудиторії (головним чином!), призначення, змісту, зовнішньої й внутрішньої структури, видавничих параметрів і т.д." [92, 60].
Розглянемо основні принципи, які зумовлюють формування певного типу газетних видань у певних історичних умовах. Зазначимо, що тип видання є складовою частиною типологічної групи, створення якої визначається читацькими потребами, суспільно-політичними й духовно-національними тенденціями, котра, в свою чергу, виступає структурним елементом загальної системи преси (типологіїї періодики) [245].
Є.Корнілов визначає тип видання як "історично складену сукупність газет і журналів, єдине стійке утворення, яке формується трьома основними факторами (типоформувальні фактори, "мерони" [84, 22] - І.Г.): видавець - призначення видання - аудиторія" [95, 10]. Сукупність трьох типоформувальних чинників створює типологічні характеристики (типологічні ознаки) видання, серед яких, на думку дослідника, найважливішими є: зміст, сфера дійсності, що відображається, програма видання, авторський склад, відділи й рубрики (внутрішня структура), жанри, періодичність, обсяг, наклад, оформлення [96, 40].
Такої ж точки зору дотримується О.Школьна, яка вказує: "Тип формують аудиторна група, видавець, мета і завдання видання" [245, 14]. Саме ці "основні" типоформувальні ознаки, на думку вченої, зумовлюють типологічні ознаки видання (авторський колектив, внутрішня структура, жанри, оформлення та формальні типологічні ознаки - періодичність, тираж, обсяг видання) [245, 14].
Зазначимо, інші дослідники-типологи не вдаються до розмежування понять "типоформувальний фактор" і "типологічна ознака".
У переважній більшості методик типологізації періодичних видань серед основних диференційних ознак органів преси визначаються мова й стиль, що особливо важливо для розкриття теми нашого дослідження.
У своєрідній ієрархії типоформувальних і типологічних ознак (видавець, мета видання, аудиторія, час, місце, періодичніст