Вы здесь

Ефективність розвантажувально-дієтичної терапії у поєднанні з альфа-токоферолом у хворих на ожиріння з супутньою артеріальною гіпертензією

Автор: 
Дерпак Юрій Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000413
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Нами обстежено 140 хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні в загальнотерапевтичному, кардіологічному відділеннях Тернопільської міської клінічної лікарні № 2 протягом 1997 - 2002 рр. і 20 здорових осіб. Пацієнти були розділені на три групи: 1-у групу склали 72 (51,43 %) хворі на АКО І - ІІІ ступенів із супутньою м`якою та помірною АГ, ліковані методом РДТ в поєднанні з вітаміном Е в дозі 100 мг 2 рази щоденно (основна група), 2-у - 47 (33,57 %) пацієнтів на есенціальну АГ із супутнім АКО І - ІІІ ступенів, які лікувались методом РДТ в поєднанні з вітаміном Е, 3-ю - 21 (15,00 %) пацієнт, які отримували загальноприйняту терапію (контрольна група).
Вік хворих коливався від 21 до 65 років. Розподіл хворих за віком і статтю наведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Вікова група, роки Хворі на гіпертонічну хворобу Чоловіки Жінки ВсьогоАбсолютна кількість % Абсолютна кількість % Абсолютна кількість % 21 - 30 8 5,71 9 6,42 17 12,1331 - 40 36 25,71 40 28,57 76 54,2841 - 50 18 12,85 21 15,00 39 27,8551 і > 3 2,14 5 3,57 8 5,71
Як свідчать наведені дані, більшість хворих були середнього віку. Згідно з літературними даними [3, 39], саме в цьому віковому періоді концентруються основні фактори ризику ожиріння і АГ. На нашу думку, це пояснюється гормональною перебудовою у клімактеричному періоді, а також зниженням обміну речовин та окисно-відновних процесів в різних тканинах, що веде до розвитку повноти навіть при дотриманні звичайного режиму харчування. Значну роль відіграє у цьому малорухомий спосіб життя, а також механізація та автоматизація праці. Більшість обстежуваних відносились до І групи інтенсивності праці (74 (52,85 %) хворих), меньше до ІІ (32 (22,85 %) і ІІІ (19 (13,57 %) груп.
Серед обстежуваних 53 (37,85 %) пацієнти мали І ступінь АКО, 74 (52,85 %) - ІІ і 13 (9,28 %) - ІІІ. У 27 (19,28 %) хворих виявлено есенціальну АГ І стадії, у 31 (22,85 %) - ІІ, у 10 (7,14 %) - ІІІ. 43 (30,71 %) пацієнти мали м`яку АГ (І ступеня), 29 (20,71 %) - помірну (ІІ ступеня).
Тривалість захворювання у обстежених хворих склала від 3 до 5 - 8 років і лише у 12 (8,57 %) пацієнтів хвороба тривала понад 10 років.
Діагноз АКО верифікувався за сукупністю анамнестичних даних (ожиріння з дитинства, систематичне переїдання, вживання їжі, багатої вуглеводами та жирами при зниженій фізичній активності, виявлення спадкової схильності - наявної зайвої маси тіла у близьких родичів, тощо), клінічних (неспецифічних скарг на надлишкову масу тіла, загальну слабкість, знижену працездатність, швидку втомлюваність і т. і., даних об`єктивного обстеження: рівномірного розподілу жиру, товщини складки на рівні нижнього кута лопаток та на рівні пупка, а також відсутності виражених ознак церебральної і ендокринної патології (стрії, порушення водно-сольового обміну, зниження функції статевих залоз, ознак гіперкотицизму, нерівномірного характерного для тієї чи іншої ендокринної патології розподілу жиру, початку інтенсивної прибавки у масі тіла після пологів, черепно-мозкових травм і т.п.). Для визначення характеру розподілу жиру в організмі використовували показники співвідношення окружність талії і окружності стегон (ОТ/ОС). Ожиріння вважали абдомінальним, якщо у жінок показник ОТ/ОС > 0,85, а у чоловіків >1,0. В своїй роботі користувалися класифікацією ступеня ожиріння за індексом маси тіла (ІМТ) (ВООЗ, 1997), де ІМТ розраховували як відношення маси тіла (в кг) до квадрату зросту (в м2). ІМТ в межах 18,5 - 24,9 відповідає нормальній масі тіла, 30,0 - 34,9 - І ступеню ожиріння, 35,0 - 39,9 - ІІ, > 40 - ІІІ.
В діагностиці есенціальної АГ використовували загальноприйняті клінічні методи дослідження, а також лабораторно-інструментальні: електрокардіографічні, ехокардіографічні, рентгенологічні дані, по показаннях - консультації невропатолога та окуліста з метою виявлення не тільки основного, але й супутніх захворювань.
При дослідженні основних чинників розвитку есенціальної АГ із супутнім АКО виявлено, що спадкова схильність переважала у 59 (42,14 %) хворих, психоемоційне перенапруження - 24 (17,14 %), гіподинамія - 22 (15,71 %), куріння - 18 (12,85 %), підвищене вживання солі - 15 (10,71 %), причому, в молодому віці переважали психоемоційне перенапруження (11,43 %), куріння (7,86 %), надмірне вживання солі (5,71 %), в зрілому - гіподинамія (22,14 %).
При клінічному аналізі встановлено, що в значної частини хворих (97,85 %) спостерігався виражений біль голови різного характеру: пульсуючий, ниючий, тиснучий, відчуття важкості і тиску в потиличній ділянці, нерідко супроводжувався шумом у вухах, "мерехтінням мушок" перед очима, нудотою, блювотою, у 65,71 % - головокружіння, у 55,00 % - болі в ділянці серця ниючого та колючого характеру, у 53,57 % - задишка, у 36,43 % - загальна слабкість, у 48,57 % серцебиття при фізичному навантаженні, у 26,45 % хворих були скарги на погіршення сну, у вигляді повного безсоння та тривожного поверхневого сну з неприємними сновидіннями тощо.
Частота основних скарг у хворих на АКО та АГ в момент госпіталізації наведена в рис. 2.2.
Р ис. 2.1 - Частота основних скарг у хворих на АКО та АГ

12 хворих (8,57 %) перенесли інфаркт міокарда більше одного року, середня давність перенесеного інфаркту міокарда в цій групі склала 2,4+0,5 роки.
У 8 хворих (5,71 %) були наявні клінічні і рентгенологічні ознаки супутнього атеросклерозу аорти, у 4 (2,85 %) - церебральних судин, у 3 (2,14 %) - атеросклероз периферійних судин.
У 66,42 % обстежених мала місце патологія інших органів: захворювання гепатобіліарної, гастродуоденальної, бронхолегеневої