Вы здесь

Слухові та вестибулярні розлади у хворих на системні аутоімунні захворювання

Автор: 
Терещенко Жанна Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000521
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Характеристика досліджуваних клінічних груп.
Під нашим спостереженням знаходилося 102 хворих на системну аутоімунну патологію сполучної тканини, що перебували на стаціонарному лікуванні. Дослідження проводилися на базі кафедри отоларингології НМУ та Київського міського ревматологічного центру. Попередній відбір включав з'ясування анамнезу, загальноклінічне та лабораторне обстеження, огляд ЛОР-органів, визначення сприйняття шепітної та розмовної мови. Цей відбір мав своєю метою виключення з подальшого спостереження осіб, у яких могло мати місце враження органу слуху в результаті запальних захворювань середнього вуха, впливу ототоксичних речовин, шумового фактору, порушення кровопостачання внутрішнього вуха (сенсоневральна приглухуватість судинного генезу), порушення слуху травматичного або вродженого походження.
Деякі хворі отримували нестероїдні протизапальні засоби (похідні саліцилової кислоти, індометацин, диклофенак, вольтарен та ін.), які призначалися у якості монотерапії (наприклад, при ревтоматоїдному артриті з мінімальним ступінем активності) або доповнювались до лікування глюкокортикоїдами в період зниження доз гормонів. Ці особи також виключалися з групи обстежених хворих, оскільки за даними багатьох авторів цим препаратам властивий ототоксичний ефект, що проявляється шумом у вухах та зниженням слуху, та зникає через певний час після відміни препарату (54, 105). Встановлено, що після тривалого лікування нестероїдними протизапальними препаратами, а особливо похідними саліцилової кислоти, з'являється шум у вухах та втрата слуху, починається запаморочення (105). Негативна дія на звукосприймаючий апарат ацетилсаліцилової кислоти та її похідних пов'язана з тим, що вона перешкоджає переносу кисню в тканинах і порушує окисне фосфорилювання (156). При цьому враження захоплює зовнішні війкові епітеліальні клітини, головним чином в ділянці основного завитка у завитці (133). Можуть вражуватись судини лабіринту, проте це враження незначне.
Окрім периферійного, спостерігається також центральне враження судин в ділянці кохлеарних ядер (55). На думку Вrugsch (1956) розлади при прийомі ацтилсаліцилової кислоти внаслідок враження кохлеовестибулярного апарату викликані, скоріш за все, передозуванням, ніж непереносимістю (132).
При прийомі саліцилатів зміни звичайно зворотні, після припинення лікування настає покращення або відновлення слуху. Шум у вухах та зниження слуху, що виникає під час вживання хворими індометацину, діклофенаку натрію, вольтарену, теж пов'язують з передозуванням і вважають зворотніми.
Проте, хворі, які отримували в комплексі лікувальних заходів нестероїдні протизапальні препарати, не були включені до групи обстежених, оскільки існує ризик порушення слухової функції внаслідок вживання цих препаратів і це могло б привести до невірного трактування результатів проведеної терапії.
Таким чином, було відібрано і обстежено 102 хворих у віці від 17 до 54 років. Серед них було 29 чоловіків та 73 жінки. В табл. 1 наочно наведений розподіл хворих на системні аутоімунні захворювання в групі обстежених за віком та статтю.

Таблиця 1.
Розподіл хворих на дифузні захворювання сполучної тканини за віком та статтю.

Вік
Стать
17-27
28-37
38-54
ВсьогоЧол.491629Жін.12253673Загальна
кількість
16
34
52
102

Особи, які підлягали обстеженню, мали різні клінічні діагнози та тривалість перебігу захворювання. Ми досліджували хворих з такими нозологічними формами: системний червоний вовчак (СЧВ), системна склеродермія (ССД), вузликовий періартеріїт (ВП) та ревматоїдний артрит (РА).
Розподіл в залежності від клінічного діагнозу наведений на рис. 1. Він був наступним: РА - 39 осіб, СЧВ - 36 хворих, ССД - 11 пацієнтів, ВП - 16 осіб.
В табл. 2 ми наочно приводимо розподіл хворих в залежності від тривалості перебігу основного аутоімунного захворювання сполучної тканини.

Рис. 1.
Таблиця 2.
Розподіл хворих по діагнозам та тривалості захворювання.
Тривалість
ЗахворюванняДо 3 років Більше
3-х років ВсьогоРевматоїдний
Артрит 21 18 39Системний
червоний вовчак 19 17 36 Системна
Склеродермія 5 6 11 Вузликовий
Періартеріїт 9 7 16Всього 54 48 102
Загалом кількість хворих, що мають системні аутоімунні захворювання тривалістю меньше 3 років - 54; а більше 3 років - 48 пацієнтів.
Користуючись клініко-імунологічним діагнозом, пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини було розподілено на дві групи в залежності від активності основного аутоімунного процесу (Табл. 3).

Таблиця 3.
Розподіл хворих на групи в залежності від активності процесу.

Групи
Захворювання І група II група І ст.активн. ІІ- III ст.
активн. Ревматоїдний артрит 11 28 Системний червоний вовчак 9 27 Системна склеродермія 5 6 Вузликовий періартеріїт 6 10 Всього 31 71

Ступінь активності визначався за критеріями, що є індивідуальними для кожної нозологічної форми. При цьому користувались класифікацією запропонованою В.А. Насоновою та співавт. (1989). Перша група включала пацієнтів з I ступенем активності - 31 хворих, друга група включала 71 пацієнта з процесом II-III ступенів активності. Ми об'єднали пацієнтів з другим та третім ступенями активності в одну групу, тому що досить часто при обстеженні пацієнта його клініко-лабораторні показники відповідають частково II ступеню, а частково III ступеню активності захворювання. При цьому в клінічному діагнозі вказується "активність II-III".
Таке розподілення хворих дозволяє проводити аналіз стану слухової