Вы здесь

Експресія власних назв як засіб публіцистики

Автор: 
Ільченко Володимир Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000678
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ КОНОТАЦІЇ ОНІМІВ

У ЗМІ оніми виступають як "концентровані" ідентифікатори дійсності, що відіграють найважливішу роль у референції, встановленні зв'язків тексту з соціально значеннєвими реаліями.
Вступаючи в різноманітні синтагматичні та парадигматичні контакти, власні назви забезпечують актуальність тексту, відтворюють складну ієрархію відношень об'єктів дійсності, орієнтують читача в просторі й часі.
Оніми мають складну структуру значення. Насамперед ідеться про загальне значення, тобто таке знання (чи уявлення) про денотат, носієм якого є суспільство загалом. Воно також передбачає зв'язок з родовим апелятивним поняттям, якого стосується одиничний об'єкт. Соціальний складник значення охоплює знання соціуму про об'єкт та ставлення до нього, що формується, зокрема, й засобами масової інформації. Соціальні значення неоднорідні, змінюються в часі й залежать від відношення соціальної групи з об'єктом. Окремо можна виділити індивідуальне, або авторське, значення - тобто думку, знання чи уявлення окремої особи про денотат, яке з'являється під впливом як соціуму, так і власного досвіду особи.
Щодо "наповненості" соціального складника, імена поділяються на відомі та невідомі. Перші встановлюють стійкі асоціації з конкретним об'єктами та набутими знаннями про них. Текст частково коригує ці знання. Відомі імена та загальне значення їх, очевидно, стосуються не лише мовлення, а й мови. Що ж до невідомих імен, то в мові вони існують на правах цитат, а в мовленні - на правах відтворюваних одиниць [96, 7]. Текст створює їхнє значення - так само, як і в художній літературі, з тією різницею, що газетний матеріал наповнює імена соціальним змістом, чого немає в белетристиці.
У газетному тексті актуалізуються всі соціальні складники значення власної назви. Вони тісно переплітаються з авторськими семами, які передбачають оцінку об'єкта іменування, емоційно-експресивний заряд. Авторське значення, так би мовити, - "найбільш мовленнєве". Оцінка денотата здійснюється як контекстом загалом, так і суто мовними засобами.
Газетний текст часто не лише змінює знання про денотат, але й розширює рамки використання імені, "відриває" його від конкретного денотата, переносячи його на інші об'єкти дійсності або клас об'єктів (у разі образної деонімізації).
Особливістю функціонування власних назв у ЗМІ є набуття ними соціальних конотацій, тобто таких контекстуальних сем, що актуалізуються через відображення соціально значущих фактів, процесів, явищ тощо.
Виконуючи головним чином номінативну (точніше ідентифікаційно-диференційну) функцію, онім, коли потрапляє до газетного тексту, отримує, так би мовити, соціальне навантаження, оскільки вводить у текст соціально значущий денотат. З другого боку, неідентифікований предмет (особа, подія тощо), тобто не названий іменем, не має соціального значення. Це добре видно, якщо порівняти тексти: "У Лондоні на аукціоні Сотбі було продано портрет незрівнянної Мерилін Монро" і "В одному з міст на одному з аукціонів було продано портрет однієї з незрівнянних актрис". Втрата "ідентифікаційності" денотатів означає і втрату соціального значення тексту, оскільки поривається зв'язок повідомлюваного з суспільними реаліями. Сама інформація щодо продажу портрета з аукціону без ідентифікації місця й "дійової особи" недостатня для реципієнта. Не можна без зміни соціального значення тексту довільно замінити "ідентифікатори" (наприклад: "В Одесі на Привозі було продано портрет незрівнянної Наталі Сумської").
Усі факультативні функції онімів, досліджувані лінгвістами (акумулятивна, пізнавальна, адресна, ідеологічна, впливова, емоційна, експресивна тощо), можна умовно поділити на дві групи: соціальні та оцінні (оцінка завжди містить у собі емоцію та експресію). Та оскільки в мовленні жодна з названих функцій не може закріпити за собою постійного статусу головної, деякі дослідники визначають як таку соціально-оцінну функцію онімів. Коли власна назва потрапляє в газетний текст, її диференційна та інформаційна функції не відмирають, а відсуваються на другий план [25, 112-113].
Соціальне навантаження онімів у засобах масової інформації пояснюється функцією ЗМІ - бути соціальним інформатором та відбивати соціально значущі події, факти явища тощо. Ідентифікація повідомлюваного здійснюється за допомогою власних назв та дат. Суспільно "марковані" дати теж можуть позначатися власними назвами - хрононімами. Наприклад, "У День Незалежності", "На Різдво" і т.д., а також деякими розрядами спеціальної лексики, скажімо, термінами.
Дослідження "соціального компонента" денотата у ЗМІ виходить за межі лінгвістики. Нас більше цікавить не носій власної назви з його соціальними функціями, а саме ім'я, його специфічне функціонування в мові засобів масової комунікації.

2.1. Відтворювані соціально-експресивні семи

Можемо виділити два типи конотацій, до яких вдаються журналісти, використовуючи оніми: стійкі соціально-експресивні та контекстуальні, або оказіональні.
Самe потрапляння денотата на сторінки газет означає, що він включений у систему суспільних відносин і тією чи іншою мірою стосується життя суспільства. Так, речення "Комета Галлея катастрофічно наближається до Землі" по-різному сприймається на сторінці газети й у художньому творі, в інформаційному повідомленні телебачення й у кінофільмі. Значення астронімів у першому випадку містить сему те, що стосується мене, таких, як я, суспільства. У другому - соціальний "доважок" значень або відсутній, або виявляється менш виразно.
Отже, ім'я в ЗМІ має соціальне навантаження. Це, так би мовити, загальне "правило", що випливає з самої специфіки засобів масової комунікації як носія соціально значущої інформації.
Функціонування денотата в складній системі суспільних зв'язків часто зумовлює специ