Вы здесь

Стан психофізіологічних функцій та успішність навчання учнів середнього шкільного віку і їх зв’язок з властивостями основних нервових процесів.

Автор: 
Мацейко Ірина Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000704
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація дослідження

Дослідження психофізіологічних функцій дітей 11-14 років проводились у відповідності з метою та завданням роботи. Вивчалися властивості основних нервових процесів (функціональна рухливість та сила), латентні періоди різних за складністю сенсомоторних реакцій, параметри пам'яті та уваги, а також показники, які характеризують успішність навчання.
Дослідження проводились 2 рази на рік: на початку навчального року - у вересні - жовтні та в кінці - у березні - квітні. Виявилося, що навесні середньогрупові значення більшості показників погіршувалися, значно зростала їх амплітуда та зникали кореляційні зв'язки між досліджуваними параметрами. Таку ж картину спостерігала у дітей молодшого шкільного віку і Т.І.Борейко [26], яка вважає погіршення весняних результатів, у порівнянні з осінніми, наслідком накопичення втоми за навчальний рік. Причому, наші результати свідчать, що втома накопичується у дітей незалежно від їх успішності у навчанні чи розвитку властивостей основних нервових процесів: втомлюються відмінники і трієчники, сильні і слабкі, рухливі і інертні. Тому у даній роботі використані результати лише осінніх досліджень.
Об'єктом дослiдження були учнi 5-8 класiв загальноосвітніх шкiл м. Вінниці. У зрізових обстеженнях прийняли участь 33 учня 5-В класу (11 років), 31 учень 6-В класу (12 років), 24 учня 7-А класу (13 років) та 33 учня 8-В класу (14 років) ЗОСШ №32. У роботах подібного напрямку особливу цінність мають результати лонгітудинальних досліджень, в яких одні і ті ж люди приймають участь у повторних обстеженнях. Такий метод дає можливість не лише зареєструвати конкретні показники психофізіологічних функцій у представників певних вікових груп та спостерігати ступінь їх приросту з віком, але і прослідкувати зміни, які відбуваються між індивідуальними характеристиками. За лонгітудинальним методом працювали учні 5-Є-8-Є класу ЗОСШ №35. Але так як дослідження були розпочаті навесні, то у дану роботу матеріали обстежень учнів 5-Є класу не увійшли. У 6-Є-7-Є класах кількість обстежуваних становила 30 чоловік, а у 8-Є в зв'язку з вибуттям одного учня - 29. Додатково восени були обстежені 33 учня 5-Б класу ЗОСШ №35. Результати дослiдження учнiв цих груп використовувались як контрольнi для порiвняння з показниками однолiткiв перших чотирьох груп. Отже, у дисертаційній роботі використані результати 243 комплексних обстежень дітей віком 11-14 років.
У зв'язку з коливанням розумової працездатності впродовж робочого дня і тижня [6, 7, 8, 10, 195, 14, 172] обстеження проводились, як правило, у дні високої розумової працездатності - у вівторок, середу і четвер, з 9 до 12 години, на 2-5 уроках, тому що саме у цей час проявляється оптимальний рівень фізіологічних функцій [8]. На початку дослідження з кожним учнем індивідуально проводилось ознайомлення за усім комплексом психофізіологічних методів досліджень. Під час обстеження фіксувались індивідуальні реакції (особливості особистої поведінки) школярів. Це дозволяло отримати додаткову інформацію про їх психофізіологічний стан. У нашому дослідженні ми керувалися думкою З.І.Коларової-Бірюкової [80] про те, що при вивченні типологічних особливостей вищої нервової діяльності тривалість дослідів не повинна перевищувати 30-40 хвилин. Враховувалось також суб'єктивне самопочуття обстежуваного та його ставлення до проведення експерименту. Порядок досліджень для всіх школярів був таким: спершу виконувались прості завдання - тестування показників пам'яті та уваги за допомогою бланкових методик, далі вивчали латентні періоди зорово-моторних реакцій різного ступеня складності, на закінчення більш складні - показники функціональної рухливості та сили основних нервових процесів за допомогою апаратурної методики. Діагностування властивостей основних нервових процесів, нейродинамічних і психічних функцій, обробку числових значень проводив один і той же дослідник, інструкція до виконання була одна і та сама, застосовувались одні й ті самі методики та тести для усіх обстежуваних.

2.2. Методика визначення властивостей основних нервових процесів

Досліджувались такі властивості основних нервових процесів: функціональна рухливість нервових процесів (ФРНП) та сила нервових процесів (СНП). Обстеження проведені за методикою М.В.Макаренка на приладах ПНН-3-01 (лонгітудинальні дослідження) та ПНДО-1 (зрізові дослідження) в режимі "зворотного зв'язку" [125, 128, 129].
Методика дослідження ФРНП грунтується на диференціюванні позитивних та гальмівних подразників в режимі "зворотного зв'язку". Подразниками слугували світлові сигнали червоного, жовтого та зеленого кольорів. Початкова експозиція сигналу складає 900 мс, а тривалість кожного наступного подразника змінюється автоматично в залежності від характеру відповіді досліджуваного (після правильної відповіді експозиція наступного сигналу зменшується на 20 мс, а після помилкової - збільшується на 20 мс). Тривалість пауз між подразниками постійна і складає 200 мс.
Перед початком дослідження обстежуваний отримував інструкцію про те, що при появі на екрані сигналу червоного кольору необхідно якнайшвидше натиснути правою рукою праву кнопку, при появі сигналу зеленого кольору - лівою рукою ліву кнопку. На сигнали жовтого кольору не реагувати. При помилкових реакціях роботу не припиняти, а максимально зосередити увагу на правильному виконанні інструкції.
Для визначення рівня функціональної рухливості нервових процесів пропонується серія із 120 сигналів (по 40 кожного кольору), що у випадковому порядку змінюють один одного. Показником функціональної рухливості нервових процесів є час, затрачений на виконання даного навантаження. Чим вищий темп роботи досліджуваного, тим меншим є час виконання завдання і тим кращим є його показник.
Дані багатьох досліджень свідчать про високу індивідуальну стабільність показника ФРНП, визначеного за методикою М.В.Макаренка [47, 110-112, 225]. Така стабі