Вы здесь

Фреге і Гуссерль: проблема основ логіки.

Автор: 
Гайдич Наталія Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U000893
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРЕДМЕТ ЛОГІКИ, ЛОГІЧНІ МЕТОДИ І ЛОГІЧНІ ЗАКОНИ В КОНЦЕПЦІЯХ Г.ФРЕГЕ ТА Е.ГУССЕРЛЯ
2.1. Специфіка визначення предмету логіки в концепціях Г.Фреге та Е.Гуссерля.

Розвиток логіки, як було зазначено в Розділі І.І, наприкінці XIX-початку XX ст. тісно пов'язаний з програмою визначення її меж та "очищення" її предметної області. При цьому під "очищенням" предметної області логіки розумілося, перш за все, радикальне відокремлення її від психології та подолання психологізму в теорії пізнання.
Саме від "Логічних досліджень" Е.Гуссерля, в яких чітко простежується антипсихологічна тенденція, на думку деяких дослідників, і веде своє походження сам термін "психологізм", який вживають для означення приписування психологічної природи непсихологічним проблемам. Е.Гуссерль, як вважає польський логік Т.Котарбінський, став засновником і поборником психологічної логіки. На його думку, після гуссерлівської критики психологізму, справа психологізму в формальній логіці була і залишається програною. До прихильників цієї точки зору можна віднести і Ф.Юбервега. Він в одній із своїх робіт зазначає, що "Логічні дослідження" розпочали боротьбу проти психологізму і своїм впливом змогли його перемогти. "Логічні дослідження", Е.Гуссерля, вважає Ф.Юбверг, можна назвати одним із найвпливовіших і таких, що залишили після себе важливий в науці слід, філософських творів.
Аргументація Е.Гуссерля проти психологізму у багатьох рисах співпадає з аргументацією Г.Фреге, що дає підставу для співвідношення певних логіко-філософських аспектів обох класиків.
Аналізуючи аргументи Г.Фреге і Е.Гуссерля щодо боротьби з психологізмом, Г.Соріна в статті "Психологизм и антипсихологизм о роли логики в научном познании" виділяє такі спільні риси негативної частини їх програм критики психологізму, що притаманні в цілому класичній формі антипсихологічного напрямку: "1) розгляд логіки як теоретичної дисципліни, що має апріорний і демонстративний характер; 2)трактування логічних законів, знання вцілому як апріорних і незалежних від того хто пізнає; 3) заперечення зв'язку між логікою, наукою взагалі і реальними умовами, в яких працюють вчені...; 4) пошук ідеальних умов існування науково-технічного знання [155,с.60]. Мартін Каш, розглядаючи критичні аргументи Е.Гуссерля проти психологізму в німецькій класичній філософії кінця XIX поч. XX рр., розширює цей перелік ще такими аргументами: неможливість психологічної інтерпретації логічних принципів; демонстрування помилок як контрприкладів до психологічної інтерпретації логічних законів; психологізм як різновид скептичного релятивізму заперечує сам себе; самоочевидність як критерій істини; неправдоподібність принципу "економії мислення" для обгрунтування логіки. "Багато з цих аргументів, - пише П.Мірошниченко, - співпадають з тими, що вже було наведено Г.Фреге [110,с.89]".
Звернемося тепер до детального огляду вищенаведених аргументів щодо виявлення спільних рис негативної частини програм критики психологізму в концепціях Г.Фреге та Е.Гуссерля, з метою порівняльного аналізу антипсихологічних поглядів Г.Фреге і Е.Гуссерля.
Після того як Е.Гуссерль переконався у неспроможності психологізму під впливом критики Г.Фреге, він займає позицію філософського логіцизму. Однак необхідно зауважити відмінність у меті і завданнях, які ставлять перед собою дослідники при побудові власних логіко-філософських концепцій, що передбачає і відмінність в одержаних результатах. У першу чергу це стосується критики психологізму. Г.Соріна в своєму дослідженні постулює: "І один, і другий у ході критики, сформулювали свої філософські і логічні концепції. Потім Е.Гуссерль переходить до побудови "чистої логіки", ототожнюючи її з теорією пізнання, і від неї приходить до побудови феноменології, а Г.Фреге виділяє предмет власне математичної логіки і займається безпосередньо її побудовою [155,с.66]". Е.Гуссерль в своїх роботах не використовує формального апарату в сучасному розумінні. "Його дослідження, - як зазначає В.Васюков, - являють собою швидше аналіз з метою вияснення інтуїтивних основ і понять для розробки системи формальної онтології"[38,с.18]. Дж.Моханті також, зазначаючи різновекторність їхніх концепцій в критичному підході до психологізму, вказує, що Г.Фреге не ставить собі за мету розробку філософії свідомості і "... хоч він і заперечив психологізм, і зробив правильно, він не зміг його перемогти [246,с.88]". Е.Гуссерль навпаки антипсихологістичну позицію ставить в центр феноменологічного методу пізнання.
При такому підході до логічної концепції Г.Фреге доцільним постає питання: чи дійсно Г.Фреге будує власну логіку на підставі заперечення психологізму? Стверджувальну відповідь на це запитання дають Г.Бейкер і П.Хаке. Однак, як зазначає П.М.Мірошніченко: "... критика можлива лише тоді, коли вже є позитивно розроблена теорія. З таким успіхом можна було б стверджувати, що логічна концепція Г.Фреге виростає із критики алгебраїстів..."[110,с.44]. "Ми вважаємо, - продовжує П.Мірошніченко, - що досягти розуміння процесу виникнення системи запису понять (в якому реалізована програма логіцизму прим Г.Н.) можливо на основі не ідейного, а цільового компоненту [110,с.45]". Тобто побудова "Запису понять" Г.Фреге є допоміжним засобом для певних наукових цілей. Відношення математики і філософії Г.Фреге розкриває в роботі "Основи арифметики", де, демонструючи хиткість психологічного методу, звертає увагу на те, що математика не цікавлять філософські міркування щодо "внутрішніх образів, їх виникнення, їхні зміни [167,с.24]". Однак внаслідок певної емпіричної природи важливих математичних понять, які є предметом дослідження філософів, Г.Фреге вважає за необхідне "... трохи заглибитись у психологію, але тільки для того, щоб не допустити її вторгнення до математики [167,с.26]".
При розгляді різних позицій щодо антипсихологізму Г.Фреге, з одного боку, як рефлексії в філософії, з іншого - в логіці, математиці, простежується спільна констатація фактів. Г.Фреге будує власну теорію логіцизму, вирішуюч