Вы здесь

Економічний механізм відшкодування витрат на розвиток соціальної інфраструктури з місцевих бюджетів

Автор: 
Павлова Віра В\'ячеславівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001127
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВПЛИВУ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВІДШКОДУВАНЬ ВИТРАТ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

2.1. Тенденції впливу податкової політики на створення умов для економічного зростання
Серед складових механізму випереджаючого економічного розвитку велике значення надається існуючий системі податків, яка повинна бути спрямована на стимулювання виробництва, і ні в якому разі не гальмувати його. На сьогодні податкова політика найбільш невизначена частина бюджетної системи. Головне завдання постає в необхідності зниження податкових ставок, а відповідно податкового тиску на економіку.
Податки - дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні процеси фінансова категорія. Вони мають двояке значення, по-перше - це фінансове підґрунтя існування держави, ступінь її можливостей щодо розвитку науки, культури, гарантування зростання добробуту населення тощо. По - друге - це важіль перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб. Їх використання зачіпає цілі верстви населення і соціальні групи. Податки суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання, виконують функцію структурування економіки, створюють і поширюють різноманітні економічні зв'язки, або знищують їх.
Податкова система любої держави постійно зазнає еволюційних змін в залежності від потреб часу. Розвиток систем оподаткування має довгу історію, а відповідно відслідковувались різні тенденції. У середньовіччі переважали подушні податки та непрямі збори. У дев'ятнадцятому столітті поступово вводились податки на доходи. Після першої світової війни почала формуватися система внесків на соціальне забезпечення, а також податки на фонд заробітної плати. У 70-х роках більше уваги почали приділяти обмеженню прогресивності оподаткування та розширенню бази оподаткування.
В посткомуністичних країнах, базою економік яких були неконкурентноспроможні державні підприємства, постала нагальна потреба здійснення радикального реформування економічної політики, що вимагало більш рішучого втручання в діяльність економічних інституцій. Постала необхідність у проведенні радикальної реформи податкової системи. Незважаючи на відмінності, які існували в цих країнах, розміри податкових надходжень в них до державного бюджету складали наприкінці 80 - х років в межах 30 - 50 відсотків від ВВП. Проаналізуємо співвідношення надходження податкових платежів та ВВП (табл. 2.1 ).
Таблиця 2.1
Динаміка ВВП та податкових надходжень країн з перехідною економікою
за 1989-1994 роки (%)
Назва
КраїнПодаткові надходження
до ВВПТемпи росту (+), зниження (-) ВВП
порівняно з попереднім роком1989 рік1993 рік1990 рік
до 1989 року1994 рік
до 1993 рокуВ середньому за 1989-1994 рокиАлбанія48,028,0-10,0+9,4-16,6Вірменія52,217,6-7,2+5,3-59,7Болгарія59,637,4-9,4+1,4-24,7Естонія43,032,5-8,1+6,0-28,7Грузія 31,52,7-11,1-35,0-83,4Угорщина 59,654,1-3,5+2,0-16,3Казахстан40,722,3-0,8-25,0-56,5Литва49,825,1-6,9+1,7-58,1Молдова35,312,4-1,5-22,1-50,1Польща41,445,5-11,52,6-2,4Румунія 51,030,8-5,6+3,5-28,0Україна26,442,4-3,6-23,7-58,2Узбекистан35,245,0+1,6-3,4-14,5
Як свідчать дані таблиці ми спостерігаємо зростання питомої ваги податкових платежів у ВВП, на що вплинула зростаюча потреба в коштах, і в першу чергу бюджетних, на побудову нової інфраструктури та нових інформаційних систем, які є необхідною умовою приходу в країну іноземного капіталу. Крім того, у зв'язку із зниженням рівня життя значну частину бюджетних видатків необхідно було спрямовувати на соціальне забезпечення. Через потребу збільшення номінальних надходжень до бюджету розвинулася інфляція. І хоча у більшості країн, як видно з таблиці , спостерігається річне зростання ВВП, але жодна з них не досягла на кінець 1994 року межі реального рівня ВВП, який був зафіксований на кінець 1989 року.
Розгортання в останні роки кризи платежів досить суттєво відбилось на фінансових можливостях України, котра в багатьох випадках виявилася неспроможною забезпечити вирішення поточних соціальних проблем, а відповідно посилилась напруженість у взаємовідносинах центральних і місцевих органів влади. В цих умовах зрозумілим є пошук оптимальної моделі розподілу фінансових ресурсів в межах перегляду загальної концепції податкової політики в Україні.
Діючий Закон України "Про систему оподаткування" передбачає 35 видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Ще в перші роки незалежності України провідні економісти доводили, що існуючи високі ставки оподаткування суб'єктів господарювання сприяють зростанню тіньової економіки. Як наслідок, сьогодні питома вага тіньової економіки в Україні наближається до 50 відсотків, тоді як у Німеччині вона становить 10, а у США - 7 відсотків.
Серед основних загальнодержавних податків та зборів - податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, державне мито, плата за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел та інші. До місцевих податків віднесені готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за виграш у бігах на іподромі, податок з реклами, збір за право використання місцевої символіки, комунальний податок та деякі інші.
Аналіз застосування місцевих податків і зборів в Україні свідчить, що вони не мають суттєвого впливу на формування бюджетів регіонів. Питома вага цих податків в доходах місцевих бюджетів доволі низька і становить у середньому по Україні 2,5 - 3 відсотка, тоді як у західно - європейських державах - понад 30 відсотків. Питання щодо розширення кількості місцевих податків неодноразово дискутувалось в напрямку їх недосконалості.
Практика свідчить, і це підтверджує західний досвід, що важливість їх зросте лише в тому випадку, коли податки, що існують зараз як державні б