Вы здесь

Індивідуальні та гендерні відмінності альтруїзму-егоїзму особистості

Автор: 
Багмет Інна Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001239
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВІКОВА ДИНАМІКА IНДИВІДУАЛЬНО-ГЕНДЕРНИХ ЗМІН
АЛЬТРУЇЗМУ - ЕГОЇЗМУ ОСОБИСТОСТІ

У другому розділі ми дослідили переважання альтруїзму, альтруїстичного егоїзму, егоїстичного альтруїзму та егоїзму на різних вікових зрізах та визначили розбіжності у альтруїзмі-егоїзмі між чоловіками і жінками.
Дослідження даної проблеми проходило у чотири етапи.
I етап - визначення цільової спрямованості особистості, якій властива альтруїстична позиція;
II етап - виявлення переважання альтруїстично-егоїстичної позиції особистості на різних вікових зрізах;
III етап - гендерний прояв альтруїзму, альтруїстичного егоїзму, егоїстичного альтруїзму та егоїзму у різних вікових категоріях;
IV етап - зміна та коливання даної позиції протягом життя індивіда;
Для реалізації мети дослідження ми визначили три вікові групи з представників жіночої та чоловічої статі:
1. Рання дорослість (19-23 роки);
2. Зрілість (40-45 років);
3. Прихована старість (60-65 років).
Загальна кількість досліджуваних склала 400 осіб: 214 представників жіночої статі та 186 - чоловічої. Респондентами були студенти, працюючі дорослі з вищою та середньою освітою, пенсіонери.
У якості інструментарія дослідження використано методи спостереження, бесіди, анкетування з фіксацією спонтанних проявів. Для безпосереднього вивчення альтруїстично-егоїстичної спрямованості особистості використано методику Васильєва В.Я., тест Кеттелла, та опитувальник Міні-мульт.
Було розроблено два варіанти анкети. Питання першої відображали ситуацію, безвідносно до респондента; друга анкета вимагала оцінити себе у запрограмованій ситуації. Анкети розроблялися на основі численних бесід зі студентами і з їх участю. Анкети було апробовано у пілотажному дослідженні зі студентами Миколаївського державного морського технічного університету, їх батьками, бабусями та дідусями. На основі цього були перевірені організаційні й методичні умови майбутнього дослідження, скоректовані запитання.

2.1. Визначення цільової спрямованості альтруїстичної особистості
На I етапі дослідження ми визначали цільову спрямованість особистості, якій властива альтруїстична позиція; виявляли основні риси особистості, якій відповідає дана позиція.
Об'єктом дослідження виступали студенти різних факультетів Миколаївського державного педагогічного університету.
Для реалізації нашої задачі була використана методика, розроблена Я.В. Васильєвим, яка створена за принципом проективних методик типу незакінчених речень і М. Куна "Хто Я" [37], 16-факторний тест Кеттелла та опитувальник Міні-мульт.
Виникнення проблеми спрямованості особистості у сучасному її розумінні пов'язане з ім'ям С.Л. Рубінштейна. "Проблема спрямованості, - писав психолог, - це перш за все питання про динамічні тенденції, які в якості мотивів визначають людську діяльність, і самі, у свою чергу, визначаються її цілями та задачами. Спрямованість включає два тісно пов'язані між собою моменти: а) предметного змісту, так як спрямованість - це завжди спрямованість на щось, на якийсь більш чи менш визначений предмет, і б) напруги, які при цьому виникають" [113; 623].
Подальший розгляд цієї проблеми здійснює у своїх працях Л.І. Божович: "В основі спрямованості, згідно нашої точки зору, лежить виникаюча у процесі життя і виховання людини стійка домінуюча система мотивів, в якій основні, відомі мотиви, підкорюючи собі всі інші, характеризують будову мотиваційної сфери людини. Виникнення такого типу ієрархічної системи мотивів забезпечує сталість особистості" [29; 422]. Введення системності та ієрархічності мотивів, виявлення основних мотивів у цілісній структурі особистості визначило напрямок досліджень цієї проблеми.
В одному з психологічних словників [30] спрямованість особистості подається як її інтегральна і генералізована властивість. Сукупність стійких мотивів, які обумовлюють діяльність особистості, є відносно незалежною від поточних ситуацій. Вона характеризується інтересами, схильностями, переконаннями та ідеалами особистості, які виражають її світосприймання. Виражається в гармонійності і несперечливості знань, відношень до домінуючих мотивів поведінки та дій особистості. Проявляється у світосприйнятті, духовних потребах і практичних діях.
У структурі спрямованості вагома роль належить ідейній переконаності, відображаючій не лише знання дійсності, але й визнання їх правильними й суб'єктивно важливими для діяльності. Ідейна переконаність - це синтез знань, а також інтелектуальних, емоційних і вольових проявів особистості, основа єдності ідей і дії [70; 261-262]. Потрібно зауважити, що "спрямованість особистості" займає вагому позицію у структурі особистості у всіх підручниках із психології та на неї спираються автори у багатьох теоретичних роботах. Однак, експериментальних і конкретних досліджень із цієї проблеми мало. Методика дослідження цільової спрямованості особистості, яку ми використовували у своєму дослідженні, була створена за принципом проективних методик типу незакінчених речень І.М. Куна "Хто я". На перший план вивчення структури спрямованості особистості було висунуто двобічну характеристику мети і, насамперед, її зв'язок із потребами і мотивами, як головними компонентами спрямованості особистості. Спонукання суб'єкта проявляються у потребах. Під потребами у психології розуміють "нужду людини у чомусь, що лежить поза нею", а під мотивами - "опредмечену потребу, яка усвідомлюється людиною і спонукає її до дії" [37; 5]. Ієрархічність цільової спрямованості досягається за допомогою завершення речення, яке починалося словами "Я хочу..." чи "Мені хочеться...". Піддослідні повинні були протягом 10 хвилин продовжити 20 речень, але ця цифра не встановлювалася як абсолютна - за бажанням респондент міг збільшити кількість відповідей чи написати менш ніж 20. Важливо було не вийти за десятихвилинну межу, хоча роботу можна було завершити і раніше. Перед початком дослідження респондентів зна