Вы здесь

Статусметрія в медицині критичних станів

Автор: 
Денисенко Анатолій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001451
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ СТАТУСМЕТРІЇ, ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ, МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ
2.1. Методологія статусметрії
Статусметрія - оригінальний метод оцінки клінічного стану та прогнозування імовірності летального виходу, який грунтується на кількісному визначенні загрозонебезпеки енергокисневого дефіциту і критичності втрати функціональної можливості маси клітин тіла (Шифрин Г.А. и соавт., 1996) [109, 110, 116]. Теоретична передумова методу грунтується на відображенні БЦО організму, як повністю скоординованій відповідності функціональної можливості усіх його систем цілком еквівалентній кількості МКТ, що забезпечує ці функції. Підтримується БЦО своєчасним відновленням зношених (зпрацьованих) клітинних органел (фізіологічна регенерація) і заміщенням втрачених унаслідок патологічних процесів (репаративна регенерація).
Ключовим фактором, який визначає послідовне порушення БЦО у хворих в критичних станах, є неузгодженість між споживанням кисню МКТ і можливістю його надання кисневотранспортуючою системою. Чим більша енергокисневий дефіцит МКТ, тим суттєвіша втрата функціональної можливості організму внаслідок морфоструктурного дефіциту клітинної маси, що надає тяжкість клінічному стану і підвищує ризик летального кінця хворого [2, 3, 6, 52, 53, 68, 70, 77, 80-81, 97, 104-111, 116, 128, 136, 174, 177, 187, 246, 249, 267].
Численні дослідження кисневого стану показують, що інтенсивна терапія забезпечує надійне одужання пацієнтів у критичних станах тільки тоді, коли кисневий транспорт (DO2) буде не менше 600 мл/хвм2, а його споживання (VO2) 170 мл/хвм2 і більше завдяки підвищенню серцевого індексу до 4,5 л/(хвм2) та вище [109, 136, 138, 166, 168, 248, 249]. Для статусметрії рівень загрозонебезпеки (ЗН) оцінюється різницею дійсного кисневого транспорту і 600 мл/хвм2 в % по формулі [109, 116]:
ЗН = 100 (600 - DO2) / 600 (2.1)
Таким чином, загрозонебезпека порушень гомеостазу відповідає відносному дефіциту енергокисневого транспорту від рівня, що гарантує відсутність енергокисневого дефіциту і одужання пацієнтів, які знаходяться в критичному стані.
Рівень критичності (К) функціонування клітинного конвеєра організму оцінюється різницею дійсного споживання кисню і 170 мл/хвм2 у % за формулою [109, 116]:
К = 100 (170 - VO2) / 170 (2.2)
Таким чином, критичність порушень БЦО відповідає відносному дефіциту МКТ від тієї кількості, яка гарантує забезпечення функцій і одужання пацієнтів, які перебувають у критичних станах.
Статусметрія дозволяє оцінити основні компоненти, що відповідають за розвиток загрозонебезпеки і встановити органи, дисфункція яких призводить до критичності стану пацієнтів. Загрозонебезпека складається із порушень вентиляційного, транспортного та обмінного компонентів кисневого стану. Критичність уключає в себе вилучення із звичайної функціональної активності частини МКТ центральної нервової системи, печінки та нирок. Вентиляційний компонент загрозонебезпеки (в %) розраховується за удосконаленою формулою [116]:
, (2.3)
де ВП - вентиляційні порушення; Pc - стандартне нормальне значення PaO2 відповідно до віку хворого; Px - тиск, який потрібний для вилучення 50 мл (2,3 ммоль) кисню з літра крові, мм рт. ст. Px відповідає PvO2 хворого, який він міг мати, коли метаболізм і серцевий викид були б нормальними. Він розраховується внаслідок віднімання 50 мл із об'ємного вмісту кисню в артеріальній крові (СaО2) і розрахунку результативного значення PvO2, при незмінних pH і pCO2. Показник інтегративно відбиває можливості кисневозабезпечуючої функції артеріальної крові з урахуванням розташування кривої дисоціації оксигемоглобіну [250].
Транспортний компонент загрозонебезпеки (в %) розраховується за відношенням транспорту кисню і його споживання, що забезпечують артеріо-венозну різницю вмісту кисню 50 мл/л, до стандартного відношення, 3,53 за удосконаленою формулою [116]:
, (2.4)
де ТП - транспортні порушення; ПКР (показник кисневого режиму) - DO2/VO2; а VO2/50 - споживання кисню, що забезпечує артеріо-венозну різницю об'ємного вмісту кисню в крові 50 мл/л. VO2/50, при цьому, розраховувалось як CI 50.
Обмінний компонент загрозонебезпеки (в %) визначався за відхиленням Cx від 50 мл/л за формулою [116]:
, (2.5)
де ОП - обмінні порушення, avO2 - артеріо-венозна різниця вмісту кисню, Cx - кількість кисню (мл/л), одержаного з літра крові, коли Px становив би 37,5 мм рт. ст. (5,0 кПа), що приблизно дорівнює нормальному значенню PvO2. Cx відповідає артеріо-венозній різниці об'ємного вмісту кисню в крові, якщо PvO2 = 37,5 мм рт.ст. [250].
Шляхом порівняння ступеня порушень усіх компонентів між собою можливо визначити слабку ланку кисневого стану - найбільшу відносно одного з них. Це дозволить уточнити план інтенсивної терапії та підвищити її ефективність.
Прогнозування виходу критичного стану пацієнтів проводиться шляхом використання математичної моделі оцінки тяжкості стану й прогнозування імовірності летального кінця, запропонованої сумісно з д.мед.н. Г.А. Шифріним і к.мед.н. О.Г. Шифріним. (патент № 34311А), в основі якої лежать показники кисневого режиму. Згідно цієї моделі прогнозування летального кінця визначається такими формулами [23].
1. При VO2 L(%) = [ПКР / (7,6)3] [VO2 (125 - 10 ПКР)]2 + 94 - 10 ПКР (2.6)

2. При VO2 ? 90 мл/хвм2 і ПКР L(%) = [100 exp(0,88 - 0,008 VO2) / (1 + exp(0,32 - 0,00088 VO2))] + (3,57 - ПКР) 12 (2.7)