Вы здесь

Періодична преса Канади та її вплив на виборчий процес в країні (на прикладі федеральних виборів до Парламенту Канади 2000 року)

Автор: 
Мовчан Юлія Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001676
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ КАНАДИ ТА
МІСЦЕ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ В НІЙ
Політичне середовище, в якому всі канадські уряди функціонують, є складним і впродовж історичного розвитку здійснює вплив на архітектуру урядів Канади. Політичні зміни, які відбуваються у суспільстві, приводять до трансформації політичної культури Канади, інституцій та доктрини її урядів, а також до зміни загальної політичної поведінки. Ці процеси показують, яким чином твориться канадська політика, як формуються державні структури, а також і те, чого канадці очікують від нових політичних реалій, з якими вони стикаються [69, 94].

2.1. Принципи політичної системи та
політична культура канадського суспільства

Канада протягом свого історичного розвитку перетворилась на сучасну країну ліберальної демократії та капіталістичного державного устрою. Політична система Канади побудована за зразком Вестмінстерської системи, яка була заснована в Великобританії та є поширеною в таких країнах Британської спільноти, як Австралія, Сингапур, Ямайка, Нова Зеландія й Індія [20]. Рисами Вестмінстерської системи є те, що провідні представники виконавчої влади формуються з обраних членів Парламенту, їй притаманні присутність опозиційних партій, двопалатний або однопалатний Парламент, де кожна з палат обирається за різним принципом та на різний термін, відмінність між формальним главою держави та фактичним главою уряду [20]. Згідно з принципами Вестмінстерської системи королева Англії Єлизавета ІІ є главою Канади як держави, а Прем'єр-міністр є головою уряду Канади. Представником Королеви Єлизавети ІІ в Канаді є Генерал-губернатор, який призначається Прем'єр-міністром і остаточно затверджується Королевою Великобританії [228]. Сьогодні Генерал-губернатором Канади є Адріан Кларксон, яку було призначено на цю посаду 1999 року. Прем'єр-міністр призначає також членів Кабінету Міністрів. Законопроекти, які уряд подає на розгляд, дуже рідко відхиляються Парламентом, тому що партія, яка перебуває при владі, майже завжди має більшість своїх представників у Парламенті, які в її інтересах голосують за прийняття тих чи інших законів.
Політична система Канади базується на двох головних принципах: парламентаризмі та федералізмі [190, 49]. Конституція 1867 року, як результат численних переговорів між членами політичної еліти Канади, визнає цей подвійний аспект. З одного боку, вона встановлювала природу законодавчої влади нової країни, яка щойно була створена, а з іншого - зафіксувала конституції чотирьох перших провінцій Канади: Онтаріо, Квебек, Ньюбрансуік та Нова Скошія. Крім того, Конституція 1867 року розподілила законодавчі повноваження між федеральним Парламентом та законодавцями провінцій [190, 49]. Конституційний Закон 1867 року, який ще іноді називають Британським Актом Північної Америки, у своїй преамбулі чітко зазначає, що Конституція Канади базується на тих же самих принципах, що і Великобританія. Ці принципи згідно з британською традицією не є записаними до законів. Конституція Канади складається з трьох елементів: принципів, конвенцій та законів. Найголовнішими принципами є першочерговість закону або принцип законності [190, 50]. Тобто кожен є відповідальним перед законом і кожен перебуває під охороною закону. Другим фундаментальним принципом є суверенітет Парламенту, тобто його незалежність [190, 50]. У випадку Канади парламентський суверенітет не є абсолютним, як у Великобританії. Він є обмеженим федеральними рамками, згідно з якими центральний Парламент і відповідно парламенти кожної з провінцій можуть займатися законодавчою діяльністю тільки в тих сферах, які визначені Конституційним Законом 1867 року. Іншим фундаментальним принципом є незалежність судової влади. Якщо ми хочемо, щоб закон поширювався на всіх і щоб усі громадяни були захищені законом, необхідно мати структуру, яка була б незалежною від політичної влади. Між 1867 та 1982 роками Конституція зазнавала різних доповнень. Така практика застосовувалася доти, поки не було прийнято оновлений Конституційний Закон 1982 року [190, 50, 100, 206, 235].
Парламент Канади є вищою законодавчою інстанцією країни. Він складається з двох Палат - Палати общин, члени якої обираються населенням Канади, та Сенату, члени якого призначаються. Палата общин складається з 301 депутата. Сенат країни складається із 105 осіб [190, 220]. У кожному виборчому окрузі політичні партії виставляють одного кандидата. У день виборів кандидат, який здобув більшість голосів, оголошується обраним депутатом, і це надає йому право на місце в Палаті общин, де він представляє як платформу своєї політичної партії, так й інтереси своїх виборців. Спікер Палати общин обирається таємним голосуванням серед обраних членів Парламенту після проведення чергових федеральних виборів. Спікер представляє інтереси Палати общин у співпраці з Сенатом Канади та представником корони. Головна роль Палати общин полягає в створенні форуму для членів Парламенту для обговорення державної політики. Крім формування законодавчої бази для функціонування суспільства Палата общин приймає рішення щодо витрат громадських грошей та концепції податкової політики [148]. Політична партія, члени якої одержали найбільше місць у Парламенті, формує уряд, і голова цієї партії стає Прем'єр-міністром країни [89, 121].
Канадський федералізм з часом став тією системою керування, в якій два рівні, федеральний та провінційний, мають повноваження керувати однією і тією ж територією та одним і тим же населенням, яке на ній проживає. Політична еволюція канадського федералізму сприяла формуванню найбільш децентралізованої в міжнародній спільноті федеральної системи [104]. Можна зазначити, що одним з парадоксів канадської політичної системи є те, що велике розширення повноважень федерального уряду одночасно надає вагомості діяльності урядів провінцій у таких сферах, як охорона здоров'я та освіта. Канадці прийняли федеральну систему, бо переконані, що вона робить можливим існування різних державних уста