Вы здесь

Технологія створення контактної телевізійної програми в контексті українського телебачення

Автор: 
Бурмака Марія Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001679
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2.
ЕТАП ВИРОБНИЦТВА КОНТАКТНОЇ ТЕЛЕВІЗІЙНОЇ ПРОГРАМИ
2.1. Функції ведучого контактної телепрограми у процесі запису

Ведучий уже своєю появою в телевізійній програмі спілкується із глядачем. Таким чином, спілкування починається незалежно від характеру його виступу. Саме це мав на увазі Р. Борецький, коли сорок років тому написав такі рядки: "Коли на екрані з'являється диктор і, м'яко посміхаючись, вимовляє традиційне вітання, між екраном і глядачем відразу простягуються ті невидимі, але міцні нитки, які й зумовлюють особливий, доступний лише телебаченню, контакт з аудиторією"46.
Щоб оволодіти мистецтвом спілкування на телебаченні, необхідно добре розуміти його специфіку. Основу будь-якої контактної телепрограми становить така її організація та проведення, внаслідок яких глядачі відчувають потребу перейти від сприйняття екранного видовища до функціональної участі в ньому. У різних ситуаціях, що виникають у студії під час прямого ефіру або відеозапису, можна виділити різноманітні якісні та кількісні контакти між ведучим і гостем (гостями), ведучим і глядачами в студії, ведучим і глядачами біля екранів телевізорів, ведучим і учасниками телемостів тощо. Однак незважаючи на ці різноманітні контакти, спільним для них є те, що вони дають глядачам психологічні та організаційні можливості впливати на хід контактної телепрограми, брати в ній особисту участь.
Апріорі контакт ведучого із глядачами здійснюється на двох рівнях - безпосереднього та опосередкованого спілкування. Безперечно, ці рівні відбиваються на змісті та формі такого контакту. Психологи, які займаються дослідженням поведінки телевізійної аудиторії під час проведення програми, встановили, що під час безпосереднього спілкування "кожний його учасник сприймає іншого та здійснює контакт, використовуючи усі наявні в його розпорядженні засоби"47. Як зазначалося вище, каналів зворотного зв'язку за сьогоднішнього рівня технічного розвитку існує багато. Отже, маючи велику кількість каналів зворотного зв'язку, "кожний із тих, хто спілкується, отримує через них інформацію про ступінь прийняття змісту іншою стороною"48. Від безпосереднього спілкування з гостями та глядачами в студії під час проведення контактної телепрограми ведучий може перейти до опосередкованого спілкування у більшій (телефон, лист, телеекран, анкетування, оцінка програми іншими засобами масової інформації, телеграма, оперативне соціологічне опитування через студійні можливості, голосування відвідувачів веб-сайту конкретної контактної телепрограми або телеканалу, який показує цю контактну телепрограму) чи меншій мірі (телеміст, відеотелефон, відеконференція у всесвітній мережі, трансляція контактних телепрограм через Інтернет). В останньому випадку мінімальність опосередкованого спілкування виявляється в тому, що під час розмови люди бачать, чують одне одного, але не можуть торкнутися одне до одного. З цього приводу М. Бережна зауважує, що у контактній телепрограмі, яка розрахована на взаємодію з аудиторією, завдання ведучого ускладнюється необхідністю психологічно об'єднати учасників і глядачів, спонукати їх до спільного обговорення проблем, активної участі у наступних програмах. Тому відомі з досвіду інших програм прийоми безпосереднього та опосередкованого спілкування з аудиторією несуть у собі в контактній телепрограмі принцип особистої участі аудиторії. Безпосереднє спілкування виявляється у прямих вербальних і невербальних зверненнях до аудиторії у телеекранів. Воно може реалізовуватися у формі розгорнутих текстових виступів ведучого у кадрі або за кадром, окремих реплік, пояснень, нагадувань, адресованих глядачеві, а також за допомогою контакту очей, погляду в камеру.
Текстові врізки, напряму адресовані аудиторії, характерні для відеозапису дискусій, коли увага ведучого в процесі програми зосереджена на співрозмовниках. Вони носять характер вступного слова, знайомства або, навпаки, підбивають підсумки, визначають напрямок майбутньої розмови. З їхньої допомогою ведучий може по ходу дискусії акцентувати увагу глядача на гострих її моментах, коментувати їх, дати додаткову інформацію49.
Показовий приклад з півгодинною контактною телепрограмою "Хто там?" на телеканалі СТБ, яку можна визначити як сімейне розважальне ток-шоу. Автор цього дослідження (як ведуча ток-шоу "Хто там?") обрала для аналізу ефіри з родиною Бабичів (14.03.1998), з Ладою Лузіною та EL Кравчуком (21.08.1998) і "сім'єю СТБ" на честь ювілею телеканалу (2.06.1998) (див.Відеододаток №3). "Хто там?" було одним з перших ток-шоу на українському телебаченні, зроблене за всіма законами жанру - гості, аудиторія, оплески... Історія всаємовідносин двох і можливість проблемних запитань від журналістів і водночас запитання аудиторії, оскільки такі програми лише почали вироблятися. Крім того переважна їх більшість була калькою з уже існуючих зарубіжних. Сьогодні багато чого виглядає наївним (приміром, тест наприкінці програми або взаємне прилюдне освідчення у коханні), хоча, можливо, такі безпосередні моменти і надавали цій програми щирості і зворушливості. Це був шлях пошуку, початки становлення недержавного телебачення в Україні - школа сучасного телебачення була не розроблена, і саме у ток-шоу "Хто там?" помітний пошук правильних схем виробництва і запису контактних програм. Щодо технології виробництва-відповідно був створений штатний розклад працівників, що мали бути задіяні у роботі над проектом із чітко обумовленими посадовими обов'язками (див.Додаток З).
Як типову за формою, можна навести програму, героєм якої був політик і бізнесмен Валерій Бабич з дружиною. Додаткова "особливість" цієї програми полягала в тому, що подібні соціальні проекти напередодні парламентських виборів 1998 року почали цікавити потенційних кандидатів у депутати як соціальна реклама (зі сплаченими рекламними коштами на рахунки каналу за участь у програмі). Програма із Бабичем показова і цікава у тому сенсі, що попри безконфліктність запитань ведучої така роль була надана журналістам - Людмилі Микитенко ("В