Вы здесь

Активація репаративного остеогенезу при порушеннях загоювання переломів довгих кісток (клініко-експериментальне дослідження).

Автор: 
Гамрецький Андрій Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001733
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика пацієнтів із переломами довгих кісток

Робота грунтується на аналізі архівного матеріалу та лікуванні 77 хворих за період з 1993 по 2003 роки, які перебували на лікуванні з приводу переломів довгих кісток (нижня третина великогомілкової кістки, плечова, стегнова, кістки передпліччя) в клініці кафедри травматології, ортопедії та військово-польової хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, яка розташована на базі двох травматологічних відділень Вінницької клінічної міської лікарні №2. Вік хворих становив від 20 до 59 років, в середньому - 37?1,2 року. Серед них переважали чоловіки - 57 (74,03 %), жінок було 20 (25,97 %). Аналіз розподілу хворих залежно від віку та статі наведений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з переломами довгих кісток за віком та статтю
Вік (роки)Кількість хворих%чоловікижінкивсього20-292252735,030-391541924,740-491271924,750-59841215,6Всього572077100
Серед цих хворих в подальшому спостерігали хибні суглоби, уповільнення консолідації - у 37 (48 %) пацієнтів.
Аналіз розподілу хворих з наявністю хибних суглобів та уповільненої консолідації залежно від віку та статі наведений в табл. 2.2.

Таблиця 2.2
Розподіл хворих з наявністю хибних суглобів та уповільненої консолідації переломів за віком та статтю
Вік (роки)Кількість хворих%чоловікижінкивсього20-29921129,730-3961718,940-49841232,450-5961718,9Всього30737100
Як видно з наведених даних, особи найбільш працездатного віку (30-59) складають 26 (70,3 %) чоловік.
Основним видом травми, що призводила до переломів була побутова, у 59 пацієнтів (76,6 %) - падіння з висоти відмічали в 5 (6,49 %) випадках, падіння на вулиці (вулична травма) у 3 (3,9 %); травма в результаті шляхово-транспортної пригоди спостерігалась у 10 хворих (13 %).
Аналіз даних показав, що закриті переломи кісток зустрічались у 67 випадках (87,0 %), відкритий перелом - у 10 (13,0 %). Уламкові переломи спостерігали у 16 (20,8 %) хворих, неуламкові - у 61 (79,2 %). Стабільний вид метолоостеосинтезу застосовувався у 41 (53,2 %), а нестабільний у 36 (46,8 %) пацієнтів. Первинне загоєння рани відбувалось у 48 (62,3 %), вторинне загоєння рани у 29 (37,6 %) пацієнтів. Отримані нами дані не мають протиріч з даними літератури.
Розподіл хворих з наявністю хибних суглобів та уповільненої консолідації залежно від віку та статі, локалізації перелому, яким проводилась підсадка ембріональної кісткової тканини наведена в табл. 2.3, 2.4.

Таблиця 2.3
Розподіл прооперованих хворих з підсадкою ембріональної кісткової тканини та наявністю порушень репаративної регенерації переломів за віком та статтю
Вік (роки)Кількість хворих%чоловікижінкивсього20-292021030-395384040-49731050Всього14620100
Таблиця 2.4
Розподіл прооперованих хворих з підсадкою ембріональної кісткової тканини та наявністю порушень репаративної регенерації переломів за локалізацією перелому
Локалізація переломуКількість хворих%Ключиця210Ліктьова кістка840Великогомілкова кістка1050Всього20100
2.2. Клініко-рентгенологічне обстеження пацієнтів
Клінічне обстеження хворих з переломами довгих кісток та наявністю хибних суглобів, незрощень або уповільненої консолідації переломів складається із огляду, пальпації, визначення характеру та ступеня болю, вимірювання довжини кінцівки, визначення пульсації периферичних судин, рентгенологічного дослідження.
При збиранні анамнезу зважали на скарги пацієнтів та прояви локальних дистрофічно-деструкційних змін в ділянці хибного суглоба.
При огляді звертали увагу на стан шкіри в ділянці ушкодження, наявність деформацій, дефігурації. Вимірювання довжини кінцівки виконували за загальноприйнятими методиками, виявляли наявність чи відсутність деформації та вкорочення кінцівки. З'ясовували опороздатність кінцівки. При поступленні в клініку у всіх хворих мала місце атрофія м'яких тканин в ділянці хибного суглоба, а також рубці після попередніх оперативних втручань.
Рентгенографічне дослідження проводили у двох проекціях: прямій задній та боковій. При виконанні знімків у прямій задній проекції хворий лежав на спині. Касету розміром 18х24 см розміщували в поздовжньому положенні. Пучок рентгенівського випромінювання направляли прямовисно на центр касети. При виконанні знімку в боковій проекції хворий перебував в положенні на боці.
При встановленні діагнозу враховувалися дані клінічного та рентгенологічного методів дослідження.
Також рентгенологічне дослідження проводилося для спостереження в динаміці за процесами консолідації кісткових уламків та розвитком післятравматичних змін.
2.3. Експериментальне обґрунтування остеоіндуктивних можливостей ембріональної кісткової тканини та її вплив на репаративний остеогенез при лікуванні хибного суглоба стегнової кістки
З метою експериментально-морфологічного обґрунтування можливості застосування збереженої ембріональної кісткової тканини для покращення умов перебігу репаративного остеогенезу нами проведено експериментально-морфологічні дослідження на 40 білих нелінійних щурах-самцях віком 6-8 міс. та масою 250-320 г. Оперативне втручання виконували в умовах асептики та антисептики під ефірним наркозом.

2.3.1 Моделювання хибного суглоба
Нами запропонована методика моделі хибного суглоба довгих кісток у щурів після перелому стегнової кістки. Робота виконана на 40 щурах-самцях, віком 6-8 місяців, у яких отримували модель хибного суглоба діафіза стегнової кістки. З 40 прооперованих щурів модель отримана у 30 щурів (75 %) через 45 діб. Оперативні втручання робили під ефірним наркозом. Доступ здійснювали по латеральній поверхні стегна. Щурам проводили резекцію стегнової кістки фрезою в середній третині діафіза за розміром діам