Вы здесь

Роль системи оксиду азоту в реалізації кардіогенних та синокаротидних рефлексів

Автор: 
Даценко Володимир Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001880
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Вивчення рефлекторних вазомоторних реакцій при подразненні рецепторів серця, зокрема рефлекторних реакцій коронарних судин, вимагає спеціальних методів дослідження, що дозволяють в межах коронарної артерії проводити роздільно подразнення однієї ділянки судинного русла і реєструвати тонус судин іншої ділянки. При дослідженні рефлекторних серцево-судинних реакцій з рецепторів серця у собак, ми використовували методику катетеризації коронарних судин катетером з подвійним просвітом. Один з просвітів використовувався для аутоперфузії гілки коронарної судини, а другий для введення подразників в іншу гілку. Дана методика дозволяє провести експерименти в умовах максимально наближених до фізіологічних, без відкриття грудної порожнини. Ця методика дозволяє перфузувати судини серця власною кров'ю тварини насосом з постійним об'ємом і реєструвати зміни коронарного судинного тонусу. Для адекватної оцінки змін тонусу коронарних судин, цей метод нами застосовувався і в серії експериментів з дослідженням рефлекторних реакцій з синокаротидних зон у собак. В обох серіях експериментів досліджували зміни параметрів кардіогемодинаміки за нормальних умов та при інгібуванні NO-синтаз. Була проведена окрема серія експериментів на щурах з метою виявлення можливих видових відмінностей впливу інгібування NO-синтаз на формування рефлекторних кардіогенних та синокаротидних реакцій. В спеціальній серії електрофізіологічних досліджень на собаках вивчали зміни імпульсної активності різних екстракардіальних нервів при подразненні рецепторів серця. Морфологічні дослідження включали гістохімічне виявлення НАДФ-диафоразо-позитивних нейронів в судиноруховому центрі довгастого мозку собак та щурів, та їх локалізацію і кількісний розподіл.

2.1. Методи дослідження рефлекторних серцево-судинних реакцій при подразненні рецепторів серця у собак.

Експерименти проводилися на 37 безпородних собаках обох статей вагою від 12 до 27 кілограм під хлоралозо-уретановим наркозом (70 мг/кг та 200 мг/кг відповідно). Реєстрували системний артеріальний тиск (САТ), тиск у лівому шлуночку (ТЛШ), опір коронарних судин (КПТ) та судин кінцівки (СПТ). З цією метою відпрепаровувались сонні, плечові, стегнові артерії та стегнові і яремні вени. Після введення гепарину (5000 МО) катетеризували лівий шлуночок серця через гілку лівої плечової артерії, ліву сонну артерію та аорту. Першу похідну тиску у лівому шлуночку (dP/dt) та індекс скоротливості міокарда ((dP/dtmax)/P) розраховували поударно за допомогою спеціалізованого обчислювального пристрою "Индекс" [12]. Всі показники реєстрували та записували за допомогою струйного самописця "Mingograph-82" фірми Siemens-Elema (Швеція). Про тонус судин серця і задньої кінцівки судили по змінах перфузійного тиску при аутоперфузії цих судинних областей власною артеріальною кров'ю тварини з стегнової і плечової артерій за допомогою насоса з постійною витратою крові - резистографа. Електрокардіограма реєструвалась за допомогою гольчатих електродів у І та ІІІ стандартних відведеннях. Методика катетеризації та аутоперфузії коронарних судин катетером з подвійним просвітом представлена на рис 2.1. Тонкостінний нікелевий катетер з зовнішнім діаметром трубки 3 мм та внутрішнім діаметром 2,8 мм, довжиною 250 мм зі спеціальним вигином і обтуратором на дистальному кінці (діаметр обтуратора 3,5-4,0 мм) вводився в розріз правої сонної артерії (проксимальний кінець катетера сполучався з датчиком тиску) і ретроградно просувався до гирла лівої коронарної артерії. Подальше просування катетера приводило до заклинювання обгинаючої або низхідної гілки лівої коронарної артерії, що супроводжувалось різким падінням тиску в порожнині катетера. Негайно після заклинювання судини починалася аутоперфузія судини з плечової артерії насосом з постійною витратою під тиском, що перевищує артеріальний на 20-30 мм рт. ст. Контроль за кровопостачанням здійснювався по електрокардіограмі: збільшення зубця Т та зміщення інтервала S-T свідчило про недостатній об'єм перфузуємої крові. Для введення подразників в коронарне русло, до основного катетера по більшій його кривизні був підпаяний тонкостінний нікелевий катетер діаметром 0,7 мм, дістальний кінець якого розташовувався в 10 мм від кінця основного катетера. Як випливає з рис. 2.1, при заклинюванні огинаючої гілки лівої коронарної артерії розчин з препаратами попадав в гирло лівої коронарної артерії і її низхідну гілку. Таким чином, було можливо при подразненні рецепторів, розташованих в ділянці серця, що забезпечується низхідною гілкою лівої коронарної артерії, реєструвати зміни тонусу судин басейну огинаючої гілки тієї ж лівої коронарної артерії. Розташування катетера (в огинаючій або низхідній гілці) і ефективність заклинювання коронарної судини у всіх дослідах контролювалися після закінчення експерименту. Реєстрація перфузійного тиску в коронарній (КПТ) і стегновій артеріях (СПТ) проводилася одночасно з показниками кардіодинаміки на струйному самописці "Mingograph-82".
Рис. 2.1 Схема експерименту з ретроградною катетеризацією лівої коронарної артерії катетером з подвійним просвітом.
А - аорта, ППВ, ЗПВ - передня та задня порожнисті вени, ПШ - правий шлуночок, ЛШ - лівий шлуночок, ПА - плечова артерія, Н - перфузійна помпа зі сталим об'ємом, К1 - катетер для вимірювання тиску в порожнині лівого шлуночка, К2 - металевий катетер для катетеризації та перфузії огинаючої гілки лівої коронарної артерії, К3 - катетер для введення фармакологічних подразників, К4 - катетер для внутрішньовенної інфузії препаратів, Е 2,3 - електроманометри, Д - диференціатор, ІС - прилад для реєстрації індексу скоротливості, Р - реєстратор.

Використовувалися наступні реактиви: вератрін (veratrum puriss) фірми "Merk", який вводили внутрішньокоронарно в дозі 5 мкг. Вератрін є стероїдним алкалоїдом, який утворюється в рослинах роду Veratrum, та являє собою жиророзчинну молекулу, що здійснює значний вплив на електричну активність міокардіальних та інших зб