Вы здесь

Взаємозв'язок психофізіологічних функцій з показниками серцево-судинної та респіраторної систем у дітей молодшого шкільного віку із слуховою депривацією

Автор: 
Гасюк Олена Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U001881
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація досліджень
Методичною основою роботи є теорія функціональних систем [4; 5; 9; 36; 45], фізіологічної кібернетики [37; 38; 101], гомеостазу [94; 167; 191], концепція онтогенезу [108; 129; 181], системний підхід до вивчення нейрофізіологічних процесів [7; 82; 123; 124; 138], методологія сучасної фізіології та, зокрема, психофізіології [3; 49; 62; 64; 96; 102; 112].
При депривації будь-яких аферентацій виникають умови нестандартного функціонування і, як результат, запуск адаптивно-компенсаторних механізмів нервової системи для відтворення адекватної взаємодії організму із зовнішнім середовищем. Напруженість будь-якої функціональної системи визначається енергетичними витратами, які зумовлені кількістю О2, що використовується. У зв'язку із перерозподілом енергетичних ресурсів, відбувається перерозподіл кровотоку для оптимального забезпечення киснем та поживними речовинами функціонуючих клітин. Згідно з метою та завданнями дисертаційного дослідження для вивчення психофізіологічних та фізіологічних особливостей дітей з вадами слуху, ми обрали методики, що характеризують особливості нейрофізіологічних функцій, функцій серцево-судинної та дихальної систем, які одними з перших реагують на зміни локальної активності нейронів кори головного мозку. При виборі оціночних критеріїв та методів дослідження пріоритет віддавався показникам, значення яких легко отримати в поліклінічних умовах і безпосередньо в умовах школи, та які є інформативними, валідними та надійними.
Комплексне дослідження психофізіологічних та фізіологічних показників молодших школярів проводилось протягом 1999 - 2002 рр. Було обстежено 195 дітей 7-11 років, яких було поділено на дві групи: експериментальну - сенсорно-депривовані (глухі) та контрольну - діти з нормальним слухом (діти, що мають нормальний слух). Всередині кожна група поділялася на дві підгрупи: хлопчики та дівчатка. Групу сенсорно-депривованих склали 95 учнів (з них 46 дівчаток та 49 хлопчиків) 1 - 4-х класів Херсонського обласного інтернату для глухих та Херсонської школи-інтернату для приглухуватих. Усі досліджувані (діти, що мали черепно-мозкову травму, а також асиметричний слух до експериментальної групи не увійшли) мали діагноз двосторонній кохлеарний неврит, нейросенсорна приглухуватість ІІІ - V ступеню. Дефект слуху був уродженим або набутим у перший рік життя. Отримані дані порівнювались із аналогічними показниками дітей, що мають нормальний слух. Групу дітей з нормальним слухом склали 100 учнів молодших класів Херсонських загальноосвітніх шкіл № 50 та № 13 (з них 50 хлопчиків та 50 дівчаток).
У всіх дітей визначали: психофізіологічні показники властивостей центральної нервової системи; показники функціонального стану серцево-судинної системи, функції зовнішнього дихання. Перед застосуванням складних апаратних методів дослідження стану ССС та респіраторної системи ми проводили нескладні якісні та розрахункові методи, за результатами яких судили про доцільність використання більш складних методів. При організації експерименту враховувались як загальні вимоги до проведення наукових досліджень [49; 62; 64; 96; 112], так і специфічні умови, що необхідні для проведення тих чи інших методик. Усі обстеження відбувалися зранку, але не менше ніж через дві години після сніданку. Перед роботою дітям у доступній формі пояснювали зміст того чи іншого дослідження та демонстрували на дорослій людині, що це обстеження безболісне та нешкідливе. Дослідження проводилися на базі Херсонського державного педагогічного університету, обласної дитячої лікарні, міської лікарні ім. І.М. Лучанського.
Для визначення репрезентативності вибірок було здійснено групування первинних даних, визначення середнього квадратичного відхилення та дисперсії цих показників. Графічне відображення групування даних наближується до гаусової кривої, що свідчить про нормальний розподіл показників та можливість застосування стандартних методів статистики. Статистичну обробку цифрових масивів проводили за допомогою комп'ютерних програм STATISTICA 6 та Excel 2000.
2.2. Методики вивчення психофізіологічних показників дитини
2.2.1. Методика визначення психофізіологічного статусу. Наявність індивідуально-типологічних розбіжностей між людьми зумовлює різні можливості при навчанні та професійній діяльності, а також різні підходи щодо корекції та реабілітації можливих порушень у функціонуванні організму [45; 91; 102; 138]. Для дослідження показників властивостей психофізіологічних функцій нами була використана комп'ютеризована "Методика визначення психофізіологічного статусу дитини", яка базується на методиках Хільченка А.Е. (1961), Небиліцина В.Д. (1966), Лейтеса Н.С. (1970), Мерліна В.С. (1971), Лоскутової Т.Д. (1975), Пейсахова Н.М. (1976), Макаренка М.В. (1991), що модифіковані Чайченком Г.М., Горго Ю.П. і Філімоновою Н.Б. (1996) [39; 92; 95; 100; 102; 111; 124; 145; 193; 198; 203]. Комп'ютерна версія дозволяє проводити дослідження в режимі експрес-діагностики (повне її проходження займає 20-25 хвилин), забезпечує автоматичну обробку отриманих результатів із збереженням їх у відповідних базах даних та, що особливо важливо при дослідженні глухих, максимально візуалізована. Програма складається із 6 субтестів, проходження яких дозволяє відстежити наступні показники [193]:
1. ФРС (с-2) - функціональний рівень системи;
2. ЛПРП (мс) - латентний період простої сенсомоторної реакції;
3. ЛПРВ (мс) - латентний період реакції вибору;
4. ЛПРВЛ (мс) - латентний період реакції вибору для лівої руки;
5. ЛПРВП (мс) -латентний період реакції вибору для правої руки;
6. ФРНП (мс) - функціональна рухливість нервових процесів;
7. ПГМ (відн. кільк. помилок) - працездатність головного мозку;
8. РРО (пікс.) - точність реакції на об'єкт, що рухається;
9. ВРІВН (пікс.) - показник врівноваженості нервових процесів.
1 субтест. Досліджуваному пред'являється 50 подразників (перші 5 додаються на адаптацію). Завдання до