Вы здесь

Клініко-морфологічні особливості уражень гастродуоденального відділу і роль Helicobacter pylori у їх розвитку в осіб, які контактували зі сполуками хрому.

Автор: 
Тихоненко Ірена Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002024
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Обстежено 180 робітників Львівських підприємств віком від 21 до 61 року, які контактували зі сполуками хрому, чоловіків ? 56 (31,1%?3,5%), жінок 124 (68,9%?3,5%). Роздано 200, а отримано 180 анкет. За анкетою відповіли, що здорові 80 (40,4%?3,5%), що хворі - 100 (55,6%?3,7%) чоловік. При обстеженні практично здоровими виявили лише 20 (11,1%?2,3%). Виділено, залежно від стажу роботи у шкідливих умовах, дві підгрупи робітників: від одного до десяти ? 85 (47,2%?3,7%) та більше 20 років ? 95 (52,8%?3,7%). Патолоґію ҐДС діаґностовано у 105 (58,3%?3,7%), а саме: ВХ з локалізацією в цибулині ДПК у 35 (33,3%?4,6%), з них чоловіків 10, жінок 25; ХҐД зі збереженою секреторною функцією шлунка - у 30 (28,6%?4,4%), з них чоловіків 7, жінок 23 та ХҐД із секреторною недостатністю - у 40 (38,1%?4,7%), з них чоловіків 8, а жінок 32. Як ВХ так і ХҐД були асоційовані з Helicobacter pylori. Цим хворим у минулому не проводилася антигелікобактерна терапія.
Діаґноз верифікували на підставі скарг хворого, анамнезу захворювання та життя, професійного маршруту, санітарно-гіґієнічної характеристики умов праці, даних об'єктивного огляду, загальноприйнятих клінічних і біохімічних досліджень, фракційного дослідження шлункового секрету, інтраґастральної pH-метрії, ендоскопії з прицільними біопсіями та гістолоґічним дослідженням біоптатів, визначення концентрації хрому в крові та сечі, пепсину та ґастромукопротеїдів у шлунковому секреті, швидкого уреазного тесту, поєднання швидкого уреазного тесту з інтраґастральною pH-метрією та морфолоґічного методу індикації Helicobacter pylori.
Серед обстежених у 15 (8,3%?2,1%) хворих діаґностована фаза стихаючого загострення, а у 20 (11,1%?2,3%) - фаза неповної ремісії. У 12 (6,7%?1,9%) хворих ВХ з локалізацією в цибулині ДПК була виявлена вперше. Виразковий анамнез від одного до п'яти років був у 20 (11,1%?2,3%), від 6 до десяти - у шести (3,3%?1,3%), а більше десяти років - у дев'яти (5,0%?1,6%) хворих. Найчастіше перші ознаки захворювання проявлялися на сьомому та десятому роках контакту з хромом і його сполуками, відповідно у 11 (6,1%?1,8%) та у восьми (4,4%?1,5%) пацієнтів. ХҐД у більшості випадків був первинним і за клініко-морфолоґічними й функціональними ознаками розцінювався нами як ХҐД у фазі помірно вираженого загострення. Всім обстеженим раніше не проводили ерадикаційної терапії.
У контрольні групи увійшли 30 практично здорових робітників, 22 хворих на ВХ з локалізацією в цибулині ДПК та ХҐД в яких був виключений будь-який контакт зі сполуками хрому та 22 хворих на ВХ з локалізацією в цибулині ДПК, які мали такий контакт. Серед обстежених у 16 випадках діаґностовано ВХ у фазі стихаючого загострення, а у 28 випадках ? у фазі неповної ремісії, чоловіків було 20, жінок - 24.
При аналізі обстежених залежно від клінічного діаґнозу (табл. 2.1) бачимо, що найчастіше зустрічалася патолоґія орґанів травлення ? у 105 (58,3%?3,7%), ураження гепатобіліарної системи - у 14 (7,8%?2,0%), алерґози - у десяти (5,6%?1,7), ожиріння - у десяти (5,6%?1,7%) та ураження нервової системи - у семи (3,9%?1,4%) обстежених. Практично здоровими серед усіх обстежених були 20 (11,1%?2,3%) робітників.
Виявлена патолоґія у контактуючих зі сполуками хрому (табл. 2.2) мала свої особливості залежно від шкідливого стажу роботи. Найчастіше ВХ у них зустрічалася при стажі більше 20 років ? у 25 (13,9%?2,6%), ХҐД зі збереженою секреторною функцією шлунка ? при ПС від одного до десяти років ? у 20 (11,1%?2,3%), а ХҐД із секреторною недостатністю - при ПС більше 20 років ? у 25 (13,9%?2,6%),) хворих. Ураження гепатобіліарної системи, алерґози, ожиріння,
Таблиця 2.1
Розподіл хворих залежно від клінічного діаґнозу

Клінічний діаґнозКількістьВідсотокВиразкова хвороба з локалізацією в цибулині ДПК3519,4?2,9Хронічний ґастродуоденіт зі збереженою секреторною функцією шлунка3016,7?2,8Хронічний ґастродуоденіт із секреторною недостатністю4022,2?3,1Хронічний алкогольний гепатит, з мінімальною активністю42,2?1,1Хронічний безкамінцевий холецистит105,6?1,7Веґетосудинна дистонія73,9?1,4Ожиріння105,6?1,7Контактний дерматит63,3?1,3Вазомоторний риніт42,2?1,1
Залежно від ПС (рис. 2.1) найбільшою була підгрупа з ПС більше 20 років ? 95 (52,8%) хворих.

Рис. 2.1. Розподіл хворих залежно від професійного стажу
ураження нервової системи частіше зустрічалися при ПС більше 20 років, відповідно у 10 (5,6%?1,7%), у 10 (5,6%?1,7%), у семи (3,9%?1,4%) та у шести (3,3%?1,3%) хворих. Найбільша кількість практично здорових робітників зустрічалася при ПС від одного до десяти років ? у 18 (10,0%?2,2%).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених залежно від клінічного діаґнозу та професійного стажу

Клінічний діаґнозПрофесійний стаж у роках1 - 10> 20Разомn%n%n%Виразкова хвороба з локалізацією в цибулині дванадцятипалої кишки
10
5,6
25
13,9
35
119,4?2,9Хронічний ґастродуоденіт зі збереженою СФ Ш
20
11,1
10
5,6
30
16,7?2,8Хронічний ґастродуоденіт із секреторною недостатністю
15
8,3
25
13,9
40
22,2?3,1Хронічний алкогольний гепатит з мінімальною активністю10,631,742,2?1,1Хронічний безкамінцевий
холецистит31,773,9105,6?1,7Веґетосудинна дистонія10,663,373,9?1,4Ожиріння31,773,9105,6?1,7Контактний дерматит00,063,363,3?1,3Вазомоторний риніт00,042,242,2?1,1Практично здорові1810,021,12011,1?2,3
При аналізі хворих залежно від клінічного діаґнозу та віку (рис. 2.2) вияснилося, що найбільша кількість хворих на ВХ була у віці від 41 до 50 та від 51 до 60 років, ХҐД зі збереженою секреторною функцією шлунка ? від 31 до 40, ХҐД із секреторною недостатністю від 41 до 50 та від 51 до 60, хронічний алкогольний гепатит з мінімальною активністю, хронічний безкамінцевий холецистит, алерґози та ураження нерв