Вы здесь

Вексельний обіг на фондовому ринку України.

Автор: 
МІГУС Ірина Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002178
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Організація вексельного обігу та рейтингування емітентів в України
2.1. Аналіз вексельного обігу на фондовому ринку України
Останній "пік" розвитку вексельного обігу прийшовся на кінець ХХ - початок ХХІ століття. На українському ринку цінних паперів у 1996-1998 рр. великого поширення набули операції з векселями, емітованими підрозділом Міненерго - Національним диспетчерським центром електроенергетики (НДЦЕ) України [44].
Необхідно зазначити, що поява векселів Національного диспетчерського центру електроенергетики (НДЦЕ) України носила масовий характер через неможливість своєчасного розрахунку за електроенергію всіх суб'єктів економічних відносин, закономірно відбиваючи потребу ринку в такому фінансовому інструменті. Оскільки ці векселі надходили у вільний обіг і не мали відомчих заборон на дисконтування, через деякий час сформувався їхній вторинний ринок із властивими йому схемами: просторовим і тимчасовим арбітражем, спробами скупки (у масштабах регіону) з метою подальшого управління їх вартістю і навіть з фальсифікаціями цінних паперів.
Непродумана емісійна стратегія НДЦЕ призводила до обвального падіння біржових ставок векселів після кожної нової емісії. Однак фінансовим структурам, що вчасно навчились прогнозувати кон'юнктуру ринку, за рахунок використання цього фінансового інструмента за схемою маржевої торгівлі, вдавалось, незважаючи на падіння дисконтних ставок, поліпшити своє фінансове становище.
При цьому, необхідно зазначити, що в обігу зростала і кількість підроблених векселів. Приклад, наведений Аваковим А.Б. [34, C. 78-79] демонструє одну із розповсюджених схем появи та функціонування фальшивих векселів.
Вексель, виданий державною структурою, номінальною вартістю 100 тис. грн. і терміном обігу 6 місяців, купується ("враховується") за місяць до дати погашення одним з українських банків за 33 % від номінальної вартості ("по дисконтній ставці 33 %" чи, що те саме, "з дисконтом 67 %").
Дисконту векселя банком, відповідно до рекомендацій векселедавця, передували письмовий запит банку векселедавцю про дійсність векселя.
Письмова відповідь векселедавця містила повідомлення про те, що вексель за запитуваним номером дійсно був виданий і гарантовано буде прийнятий у потенційного векселедержателя в погашення заборгованості векселедержателя перед векселедавцем. Придбаний банком вексель був переданий організації, що оплатила банку 34,5 % від вартості векселя, тобто дохід банку від трансакції (купівлі векселя і наступного його продажу) склав 1,5 % від 100 тис. грн., що дорівнює 1,5 тис. грн.
Через два тижні після продажу банком векселя фірмі при пред'явленні векселедавцю він був визнаний фальшивим. Підставою для експертизи пред'явленого векселя послужила наявність в архіві бухгалтерії векселедавця вже погашеного векселя, що володіє реквізитами і номером бланка, ідентичними реквізитам і номеру бланка пред'явленого векселя.
Висновок про підробленість знову пред'явленого екземпляра було зроблено на підставі того, що фальшивим виявився номер вексельного бланка. Зазначимо, що заочні письмові запевняння в готовності прийняти той самий вексель емітентом після появи векселя "двійника" видавалися по двох рівнобіжних ланцюжках запитів. Пізніше слідчо-криміналістичною експертизою підробленими на фальшивому екземплярі були визнані підписи і печатки осіб, зобов'язаних платити за векселем до придбання його банком.
Знайдені згодом зловмисники понесли покарання відповідно до карного законодавства. За вимогою організації, що купила вексель у банку, угода купівлі-продажу була визнана недійсної. Спроби банку стягнути вартість векселя у фірми, що продала фальшивку банку, виявилися безрезультатними. У підсумку банк поніс збиток у 33 тис. грн., однак від виплати додаткової компенсації за економічний збиток, нанесений покупцю векселя, аргументовано відмовився. Керівник вексельного департаменту банку "за виявлену недбалість і допущені грубі порушення", по настійній рекомендації регіонального управління Національного банку був звільнений.
Автором, ґрунтуючись на наведеному прикладі, була розроблена схема, розрахунків векселями НДЦЕ (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема розрахунків фальшивими векселями НДЦЕ
На рис. 2.1 порядок операцій такий: 1 - НДЦЕ видає вексель обласним енергокомпаніями для подальших розрахунків за використану продукцію при виробництві електроенергії; 2 - обленерго розраховується векселями НДЦЕ з постачальниками за газ, воду, тепло та іншу продукцію; 3 - постачальники продають обленерго відповідну продукцію; 4 - постачальники використовують вексель для розрахунку по власних господарських операціях; 5 - та отримують натомість відповідну продукцію, товари і послуги; 6 - споживачі електроенергії до настання строку погашення векселя продають вексель через брокерську контору на фондовій біржі або ПФТС іншому споживачу електроенергії; 7 - та отримують відповідну суму коштів за вексель; 8 - наступний споживач електроенергії представляє вексель до комерційного банку для отримання дисконтованої суми по векселю до настання строку платежу по ньому; 9 - банк консультується в НДЦЕ щодо дійсності випущеного векселя; 10 - та отримує підтвердження про видачу такого векселя; 11 - банк сплачує споживачеві електроенергії дисконтовану суму і сподівається на отримання відповідного доходу; 12 - по настанню строку оплати по векселю банк пред'являє його до НДЦЕ та отримує інформацію про фальшивість даного векселя.
При цьому фальшиві векселі могли бути залучені до вексельних розрахунків на 4, 6 або 8 етапах шляхом обміну їх на справжні. Подальше використання справжніх векселів не здійснювалось до строку платежу, після настання якого, вони передавались для оплати безпосередньо до НДЦЕ. Фальшиві ж векселі продовжували перебувати в обігу та використовувались у розрахунках і паралельно зі справ