Вы здесь

Застосування барабанно-валкових агрегатів для активації металургійних шлаків.

Автор: 
Волков Володимир Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
3404U002330
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2.3).
Далі проводимо уточнення величини зусилля притискання використовуючи мат. модель (додаток Б.2).
3. Перевірка міцності (марочності) цегли.
Перевірка проводиться з використанням рівняння регресії (3.5), запропонованого в підрозділі 3.5:

Умовний середній тиск валка qум визначається по (2.20).
Тривалість активації Та, с, визначається раціональною кількістю ущільнень-розпушувань z:

.

Якщо розрахована міцність виявиться меншою, ніж потрібна для забезпечення запланованої марки, то необхідно корегування вище означених величин, а з ними і максимального тиску та кількості взаємодій. При недостатності такого корегування необхідно або замінити шлакову сировину на більш активну, або знизити вимоги до міцності цегли.
4. Перевірка продуктивності.
Порівняння потрібної продуктивності з тією, що забезпечується при вибраних робочих параметрах БВА, проводиться по формулі:
? П (4.5)
Допоміжні витрати часу ТД на завантаження-розвантаження БВА, слід визначати з урахуванням конструкції відповідного пристрою. Для варіанта з контейнером ТД визначають у залежності від привода контейнера (ручний, пневматичний або механічний). Тут має значення як тривалість завантаження-розвантаження контейнера, так і шлях його пересування - Lk = (1,3 ? 1,5) L.
ТД = ? tзав +? tn +? tроз, (4.6)

де tзав, tn, tроз - тривалість завантаження й розвантаження контейнера, відповідно СШС та АС. В залежності від прийнятої технологічної схеми можна приймати величини tзав, tроз ? 5 с;
tn - тривалість пересування завантаженого й порожнього контейнера, tn (tnn)= = Lk /Vк (Vк = 0,5 ? 2 м/с - середня швидкість руху контейнера). Аналіз свідчить, що сумарна тривалість допоміжних операцій ТД у більшості випадків не перевищує 30 ? 60 с, що становить 20 ? 40 % від тривалості активації.
Якщо Пф ? П на 10 ? 20 %, можна без зміни радіуса барабана R наростити продуктивність до потрібної за рахунок деякого підвищення в допустимих межах кутової швидкості та довжини камери, або зниження кількості циклів активації. У разі більшої відміни продуктивності необхідне нарощування радіуса барабана R та перерахунок усіх пов'язаних із радіусом робочих параметрів БВА.
5. Визначення потужності привода Nпр, кВт:
Потужність приводу Nпр, що потребує активатор, визначається за традиційними формулами:

;

де N? - сумарна потужність, яка витрачається в процесі активації, кВт;
, (4.7)

де N1 - потужність, що витрачається на процес активації (ущільнення шару та його розпушування), кВт;
N2, N3 - витрати потужності на кочення барабана по опорних роликах та в підшипниках роликів, кВт;
?, kпот - ККД привода й коефіцієнт, що враховує потужності N2 й N3 .
Розрахунки свідчать про те, що N2 + N3 навіть при використанні гумових опорних роликів із підвищеним опором рухові не перевищує 10 ? 15 % від N1, тобто kпот = 1,1 ? 1,15.
Доля потужності, що витрачається на процес розпушування, в порівнянні з потужністю ущільнення складає - до 5 %: N1 = Nущ. + Nрозп=1,05? Nущ.
(Nущ., Nрозп - потужність ущільнення й розпушування).
Потужність процесу активації визначається по формулі:

, (4.8)
де F - сила опору руху валка по шару при ущільненні;
f - коефіцієнт опору руху. Орієнтовно можна приймати f = 0,15 ? 0,25 (менші значення при відносно невеликій висоті шару kh ? 0,05 і високих тисках qmax ? 1,0 МПа). Значення коефіцієнту опору можна розрахувати по рівнянню (3.3) (п. 3.4):

,

де Н - товщина пухкого шару, Н=h? ky.
Орієнтовно потужність процесу активації можна визначити по графіку в підрозділі 2.5 (рис. 2.17) в залежності від радіуса барабана.
6. Вибір привода.
Кінематична схема БВА вибирається відповідно до рекомендацій ?94?, що приведені в підрозділі 4.1. По сумі показників кращою є схема фрикційного приводу з використанням пари гумових опорних роликів. Після вибору двигуна, визначення передаточних чисел пасової передачі і фрикційної пари "бандаж - гумовий ролик", необхідна перевірка на відсутність проковзування роликів по бандажах:

Fзч > Fтр , (4.9)
де Fзч = Nз ? fзч , Н - сила зчеплення роликів із бандажами; Nз - сила тиску бандажів на приводні опорні ролики, яка визначається в залежності від розташування валка в барабані. В конструктивних варіантах із зміщенням валка від вертикальної осі барабана на 30? у сторону його обертання можна приймати Nз = Р/ ; fзч - коефіцієнт зчеплення роликів із бандажами: fзч=0,35?0,4; , Н - тягове зусилля приводних роликів; VБ - лінійна швидкість бандажа, м/с: VБ=?? RБ (RБ =(1,05 ?1,1) R- радіус бандажа ).
Якщо умова (4.10) не виконується, то слід нарощувати зусилля притискання або переходити на ланцюговий привод БВА.
7. Розрахунок пристрою притискання валка.
Пристрій притискання валка може бути виконаний з пружними елементами у вигляді пружин, гумових елементів або пневмоциліндрів. Переваги гумових елементів полягають у тому, що вони працюють безшумно. Однак пружини і гумові елементи не здатні забезпечити стале притисне зусилля при значних коливаннях висоти шару ?h ? ? 0,1?h = ? (5 ? 10) мм. Притискання за допомогою пневмоциліндрів потребує придбання компресора для генерації стиснутого повітря, але дозволяє не тільки підтримувати постійне зусилля притискання валка, а й в значній мірі гасити коливання валка. Тому саме цей варіант доцільний для БВА з відносно високою продуктивністю та пневмоприводом контейнера розвантаження.
Раціональною для БВА невеликої продуктивності може бути установка циліндричних гвинтових пружин. Аналіз свідчить, що зусилля притискання в таких агрегатах не перевищує P = 50 кН (з урахуванням співвідношення плеч важелів "ив"). Попередня деформація пружин повинна становити :
?поп ? (3 ? 4) ? ?h ? ив ? 50 мм.
Сумарна жорсткість усього пакета пружин Р? = Рпр / ?поп