Вы здесь

Страховий захист господарств аграрного сектору

Автор: 
Смоленюк Руслан Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
3404U002804
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВІТЧИЗНЯНІ УМОВИ СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ
2.1. Сучасний стан страхування в рослинництві і тваринництві

Урожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень є одним із пріоритетних об'єктів сільськогосподарського страхування. Цей вид страхування на сьогодні перебуває в стадії відновлення, причому йдеться про страховий захист за умов конкуренції страховиків. Як зазначалось у попередньому розділі, урожай є результатом господарювання в рослинництві, і на його рівень суттєво впливають природно-кліматичні умови, які ще мало піддаються передбаченню. Господарства зазнають ризику позбутися або всього, або частини вирощеного врожаю і, відповідно, втрачають можливість відновлення коштів, авансованих у виробництво. Компенсацію цих втрат можна забезпечити способом страхування врожаю сільськогосподарських культур.
Згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2002 р. страхування врожаю сільськогосподарських культур належить до обов'язкових видів страхування. Раніше обов'язкове страхування успішно функціонувало в Радянському Союзі (див. підрозд. 1.2).
Починаючи з 1968 р. страхування сільськогосподарських культур, вирощуваних на землях, що були в розпорядженні колгоспів, а з 1978 року - радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств - було обов'язковим.
На таких умовах страхування сільськогосподарських культур здійснювалось до 1988 р., а з 1989 р. згідно з законом СРСР від 26 травня 1988 р. "Про кооперацію в СРСР" колгоспи перейшли на добровільну форму страхування [27]. В п.3 ст.22 Закону зазначалося, що "кооператив, з метою створення стабільного фінансового становища і відшкодування шкоди, що виникає в результаті стихійного лиха та інших непередбачених обставин, які не залежать від його діяльності, може страхувати своє майно і майнові інтереси в органах державного страхування. Страхування здійснюється добровільно за рішенням загальних зборів кооперативу. Кооперативи та їх спілки (об'єднання) мають право створювати кооперативні страхові установи, визначити умови, порядок і види страхування" [27].
Отже, з цього часу страхування де-юре перестало бути державною монополією. Цей самий Закон (ст.33 п.1) установлює, що "колгосп є однією з форм виробничого сільськогосподарського кооперативу та має особливості, що випливають зі специфіки сільськогосподарського виробництва" [27].
З ухваленням цього нормативного документа, сільськогосподарські кооперативи, колгоспи і інші підприємства мали право здійснювати добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур. Таке страхування надалі здійснювалось Держстрахом УРСР, а з 1993 р. його послідовницею ? Національною акціонерною страховою компанією "Оранта".
Перехід з обов'язкового державного страхування майна сільськогосподарських підприємств на добровільне суттєво змінив стан сільськогосподарського страхування, що пояснюється низкою чинників, зумовлених трансформацією інтересів страховиків і страхувальників. Багато господарств, особливо тих, що перебували у кращих умовах виробництва і мали можливість нагромаджувати значні резервні фонди, перестали користуватися страховими послугами Держстраху.
Звуження кола страхувальників за рахунок вибуття з їх числа господарств з низьким рівнем страхових виплат змусило Укрдержстрах переглянути страхові тарифи в бік значного їх збільшення. При цьому потрібно зважати також на те, що умови обов'язкового страхування майна сільськогосподарських підприємств надавали страховику можливість витрачати на ведення справи лише 4 % страхових премій. Заборонялося формувати прибуток за цим видом страхування. Тому органи Держстраху змушені були перекласти частину операційних витрат за рахунок надходжень за іншими видами страхування. З переходом на добровільне страхування страховик передбачав у тарифах реальніші витрати на ведення справи і плановий прибуток. Була й інша обставина, що негативно вплинула на процес переходу до добровільного страхування колгоспів, законодавство змінило джерело сплати страхових платежів. Якщо раніше ці витрати відносились на собівартість продукції, то протягом 1990 - 1994 рр. потрібно було сплачувати страхові платежі за рахунок чистого прибутку, що залишався у розпорядженні колгоспу. При цьому не слід забувати, що понад 80 % господарств були збитковими.
Посідаючи практично монопольне становище на страховому ринку України щодо надання послуг із сільськогосподарського страхування, НАСК "Оранта" не зуміла реалізувати ці переваги. Більше того, вона втратила кадровий потенціал працівників, добре обізнаних з цим специфічним видом страхування. Навіть дійшло до того, що в центральному апараті правління компанії не створено спеціалізованого підрозділу, який би займався проблемами страхування в аграрному секторі. Це можна пояснити одним ? економічною незаінтересованістю страховика в освоєнні поля сільськогосподарського страхування. Порядок сільськогосподарського страхування, який склався за умов планової економіки з адміністративними методами впливу на товаровиробників, був ефективним саме в такому середовищі. З поступовим переходом до економіки ринкового типу колишній механізм страхування себе вичерпав.
Страхування сільськогосподарських ризиків в Україні наразі перебуває в стадії становлення. Крім негативного впливу природно-кліматичних умов сільське господарство зазнає значних збитків і від соціально-економічних ризиків. Низькі закупівельні ціни на зерно та м'ясо-молочну продукцію, що склалися 2002 року, призвели до того, що 70 % господарств були збитковими. Це, на нашу думку, негативно відіб'ється на темпах здійснення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур, адже, зважаючи на загальне скорочення фінансування села, у бюджет 2003 р. не було закладено коштів на компенсацію частини страхових платежів за рахунок державного бюджету України.
Як доведено в підрозд. 1.3, у країнах з ринковою економікою обов'язковим елемен