Вы здесь

Морфофункціональні зміни в нирках при загальній дегідратації у віковому аспекті

Автор: 
Лобода Олег Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002806
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалом для досліджень були нирки 216 білих безпородних щурів-самців. Дослідження проводилися на тваринах трьох вікових груп. Оскільки швидкість обмінних процесів у білих щурів в 30 разів більша, ніж у людини [102], один день життя тварин можна порівняти з одним місяцем життя людини. Крім того, за даними А.Проссер (1977) загальні показники водного обміну у білих щурів наближаються до таких показників у людини. Саме тому для експериментів бралися ці тварини. Дослідження носили експериментальний характер і проводилися з метою вивчення впливу загального зневоднення на структурні компоненти нирок щурів.
За В.Ф.Жалко-Титаренко [52], існує три ступеня дегідратації: легкий (І ступінь) - коли дефіцит води сягає 2-5 % маси тіла; середній (II ступінь) - якщо дефіцит води становить 5-10 % від маси тіла; тяжкий (III ступінь) - дефіцит .води становить понад 10 % від маси тіла. Ця класифікація була взята за основу при постановці експериментів. Загальне зневоднення організму тварин досягалося за методикою А.Д.Соболевої [124]. Тварин годували висушеним до постійної ваги вівсом з абсолютним обмеженням води.
Експериментальні тварини були поділені на три серії в залежності від віку [56]. І серія досліджень проведена на статевонезрілих щурах віком біля двох місяців з масою тіла 110-115 г; II серію досліджень проводили на тваринах репродуктивного періоду віком п'ять місяців з масою тіла 150-160 г; III серію досліджень проводили на тваринах старечого віку (20 місяців), маса яких була біля 200-220 г.
Тварини в кожній серії були поділені на три групи, залежно від ступеня зневоднення (табл. 2.І). Третя група тварин кожної серії в свою чергу була поділена на підгрупи з метою вивчення динаміки відновних процесів у нирках щурів в різні строки після закінчення зневоднення тяжкого ступеня (табл. 2.2). Ці тварини переводились на звичайний режим харчування.

Таблиця 2.І
Розподіл експериментальних тварин за серіями та групами
Термін експерименту (доба)Ступінь дегідра-тації І серія
статевонезрілі ІІ серія
статевозрілі ІІІ серія
старі експериментальніконтро-льніекспериментальніконтрольніекспериментальніконтро-льні3-5легкий 6666666-8середній 6666669-12тяжкий 666666Всього 181818181818
Після завершення певного експерименту тваринам проводили декапітацію під ефірним наркозом і брали для дослідження шматочки нирки товщиною біля 5 мм. Матеріал фіксували в 10% нейтральному формаліні, заливали в парафін і використовували для фарбування гематоксилін-еозином та за методом Ван-Гізона.
Експерименти і вилучення нирок для досліджень проводили у літній період, в один і той же час доби між 10.00 та 12.00 у спеціальному приміщенні при температурі оточуючого повітря 18-20 оС. Підготовка тварин до експериментів, оперативне втручання та виведення з досліду здійснювали згідно з наказом "Про міри по подальшому вдосконаленню організаційних норм роботи з використанням експериментальних тварин".
Для гістологічного дослідження матеріал забирали у попередньо зважених тварин всіх груп під ефірним наркозом. Зразу ж після видалення нирки, її зважували і вирізали із середньої частини кіркової речовини шматочки для мікроскопічного дослідження. Матеріал фіксували протягом 2-3 тижнів в 10 % розчині нейтрального формаліну з трьохразовою зміною фіксатора, потім зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації, після чого заливали у парафінові блоки. Зрізи товщиною 5-6 мкм, забарвлені гематоксилін-еозином, досліджували у світлооптичному мікроскопі і документували за допомогою мікроскопа МБД-6. Ці методи дають можливість вивчати структуру тканин у нормі, а також характер і глибину морфологічних змін, послідовність розвитку дистрофічних, некробіотичних та відновних процесів при зневодненні.

Таблиця 2.2
Розподіл третьої групи тварин залежно від строку експерименту
Строки спостере-женняСтатевонезрілі Статевозрілі Старі експе-римента льніконтро-льніексперимента льніконтро-льніекспе-
римента
льніконтро-льні1 тиждень 6 6 6 6 6 6 3 тижні 6 6 6 6 6 6 6 тижнів 6 6 6 6 6 6 Всього 18 18 18 18 18 18
Забір матеріалу для електронно-мікроскопічних досліджень структурних компонентів нирки проводили згідно загальноприйнятих правил [69]. Вирізали маленькі шматочки із середньої частини кіркової речовини. Матеріал фіксували у 2,5 % розчині глютаральдегіду з активною реакцією середовища рН 7,3-7,4, приготовленому на фосфатному буфері Міллоніга. Фіксований матеріал через 50 - 60 хвилин переносили у буферний розчин і промивали протягом 20 - 30 хвилин. Постфіксацію здійснювали 1 % розчином чотириокису осмію на буфері Міллоніга протягом 60 хвилин, після чого проводили дегідратацію в спиртах і ацетоні та заливали в суміш епоксидних смол згідно загальноприйнятої методики.
Ультратонкі зрізи, виготовлені на ультрамікротомі УМПТ-7 фарбували 1 % водним розчином уранілацетату, контрастували цитратом свинцю згідно методу Рейнольдса та вивчали в електронному мікроскопі ЕМВ-100 ЛМ.
Вагоме місце серед морфологічних досліджень посідають кількісні методи, які дають можливість більш об'єктивно оцінювати морфофункціональний стан гістологічних структур в нормі, а також прослідкувати закономірності перебігу компенсаторних, пристосувальних та патологічних процесів в них [1, 3, 4, 26, 136].
Вивчались в нормі і в дінаміці дослідів вагові показники тіла щурів, лівої і правої нирок. При макроскопічних дослідженнях вимірювали лінійні показники органу - довжину, ширину, товщину, а також висоту і ширину воріт нирок.
Морфометричні та кількісні дослідження проводили, використовуючи систему візуального аналізу гістологічних препаратів. Зображення на екран телевізора Panasonic Gaoo 70 TC-2170 R виводили з мікроскопу ЛОМО Биолам И за допомогою відео-камери Sony CCD-IRIS. При об'єктиві х 16 збільшення на екрані становило 1 200 разів.
Для об'єктивної характеристи