Вы здесь

Поетика Леоніда Талалая.

Автор: 
Прокоф\'єв Іван Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002888
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ХУДОЖНІЙ СВІТ Л. ТАЛАЛАЯ
2.1. Імпресіоністсько-символістська спрямованість образів, притчевість у віршах Л. Талалая
Л. Талалай володіє сприйняттям, близьким до того, котре притаманне живописцям. Чимало його творів вирішено у стильовій манері, що дуже нагадує імпресіоністичну. Вони одночасно є описами природи, малюнками з натури, що передають яскраві суб'єктивні враження, і пейзажами душі. Поет використовує прийоми "тактовного, поміркованого "імпресіонізму" [87; 91]. При цьому він, як і М. Рильський, В. Сосюра, В. Мисик, досягає високого ступеня інтимності у розкритті емоційних зв'язків людини з природою.
Постійний перегук пейзажного і психологічного, відображення одного в іншому є виявом глибинного інтуїтивного відчуття єдності світу. Яскраво засвідчує це образ луни, відлуння, який зустрічається у багатьох віршах: "Палахкотить коротка осінь..." [119; 60], "Глухі дерева" [118; 431], "Луна" [118; 272], "Душа рвонулась, затремтіла" [118; 188], "Коли не думаєш про осінь" [118; 177], "Туман під місяцем у полі" [118; 527], "І віддаляється луна" [118; 497] та ін.
Поштовхом до оволодіння імпресіоністичною технікою стало, очевидно, навчання в семінарі О. Межирова на Вищих літературних курсах у Москві (1967-69 рр.). Ця стильова манера вперше яскраво виявилась у збірці "Осінні гнізда", що вийшла 1971 року, а потім стала характерною ознакою багатьох наступних книг.
Пейзажне і психологічне у багатьох творах поета переплітаються:
Птахи кружляли,
Збирались в дорогу,
І боляче стало
Не знаю від чого.
Птахи летіли,
Кричали над гаєм,
І серце щеміло
Від чого не знаю [130; 23].
Переживання "опредмечується", а пейзаж тонко психологізується. Виникає стан взаємопроникнення душевного і природного. "Виникає той ступінь не-визначеності, розмитості, який є уже ознакою імпресіоністичного образу" [1; 88]:
Ти мовчи, і мовчи, і мовчи!..
Тиха ніч розпрозорює вись.
Не молюся я сонцю вночі
І тебе не благаю: вернись.
Дзвін завмер і замерз на льоту,
Лунко вдарився в шиби вітрин.
Напинає луна пустоту,
Як вітри
Спраглі груди вітрил.
Тільки синь,
Тільки синь,
Тільки синь
Та холодні сніги
Навкруги.
Сині тіні примерзли до стін,
Сині тіні вмерзають в сніги... [123; 79].
Характерною ознакою імпресіоністичного образу є його сугестивність. Навіювання, як компонент, субсистема, - одна із складових загальної поетичної системи імпресіоністичного твору. Головний прийом творення компоненту сугестії у процитованому вірші - звукопис, мальовниче повторення приголосних т, с, н, яке підсилює враження безмежного холодного простору, що проліг між закоханими.
Вважаючи, що "В поезії імпресіонізм зімкнувся з символізмом" [1; 33], Л. Андрєєв стверджував: "Якою б абстрактною не була символістська Ідея, вона не може обійтись без "конкретної форми", без "природи" як форми своєї реалізації, не може не живитись враженням" [1; 36]. І далі, спираючись на висловлювання С. Йогансена, зазначав: "Можна говорити про символістський імпресіонізм" [1; 36].
Найяскравішим представником символістського імпресіонізму був П.Верлен. В українській поезії елементи символістського імпресіонізму помітні у ранніх творах О. Олеся, П. Тичини. Близька до нього і поетика багатьох творів Л. Тала-лая. Це виявляється уже в назвах віршів. Як засвідчує зміст творів, ці назви багатозначні, символічні: "Чумацький Віз" [118; 464], "Колодязь" [118; 466], "Переліт" [118; 526], "Вечір" [118; 528], "Вершина" [118; 271]; або акцентують увагу на враженнях, відчуттях: "Відчути на світанні" [118; 173], "Послухати птицю" [118; 176], "І зазвучало над землею" [118; 434], "Туман під місяцем у полі" [118; 527], "Коні у тумані" [118; 192], "Така настоювалась тиша" [118; 200], "Фарби осінні" [118; 502], "Надихане бруньками" [118; 248-249], "Місячної ночі" [118; 228-229], "Місячна ніч" [118; 236], "Білий світ у мерехтінні" [118; 516].
Є у Л. Талалая і вірші, в яких прямо мовиться про символістсько-імпресіоністську спрямованість поезії на вираження того, що не піддається висловленню:
А під високими мостами,
Нескорена і молода,
Уже розкутими устами
Щось хоче висловить вода.
Її хапливе клекотіння
Немов зливається з твоїм
Неусвідомленим тремтінням,
Яке не висловить нічим.
І відчуває перехожий,
Що і тополя над ярком
Те ж саме хоче і не може
Торішнім висловить листком... [118; 248-249].
Імпресіоністична елегійність, що відбиває гармонійність світу, у Л. Талалая нерідко просякнута філософсько-екзистенційним, а відтак і психологічно-драматичним матеріалом. При цьому імпресіоністичне дуже природно поєднується з медитативним і філософічним.
Прикладом може бути вірш "І зазвучало над землею". Розпочинається він картиною природи, виконаною в імпресіоністичній манері:
Пахло димом.
Синіли сутінки довкола.
І снилось травам... [118; 434].
Ці рядки, на перший погляд, відображають лад і спокій у душі ліричного героя (опис природи - пейзаж душі), але так сприймається початок тексту лише якусь дуже коротку мить. У "сині сутінки" і сон трав вривається мотив дисгармонії. Уже перша фраза "Іржали коні" вносить у сприйняття читача відчуття тривоги. Коні іржуть, коли відчувають небезпеку. Відчуття тривоги підсилюют