Вы здесь

Вибір пілорозберігаючого та пілоровідновлюючого методу хірургічної корекції виразкової хвороби дванадцятипалої кишки в залежності від важкості кровотечі.

Автор: 
Бабій Валерій Павлович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002899
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали дослідження
У лікарні швидкої медичної допомоги м.Києва з 1.06.93р. по 1.06.98р. знаходилися на лікуванні 1874 хворих із шлунково-кишковими кровотечами виразкової етіології. З них оперовано 635 чоловік (33,9%). Післяопераційна летальність склала 3,78%, а серед неоперованих хворих-3,92%. Ця робота базується на вивченні результатів обстеження й лікування хворих із кровоточивою виразкою дванадцятипалої кишки.
З метою розробки способів оперативних втручань, що дозволяють зберегти або відновити функцію сфінктера воротаря, знизити кількість післяопераційних ускладнень і поліпшити якість життя хворих із кровоточивою виразкою, ми прослідкували безпосередні і віддалені результати оперативного лікування 232 пацієнтів із цією патологією. Даній групі хворих були виконані операції на виразці і на сфінктері воротаря, доповнені селективною проксимальною ваготомією. В клінічну практику були впроваджені нові методи хірургічного лікування кровоточивої виразки, які направлені на зберігання і відновлення функції пілоричного жома з послідуючим вивченням безпосередніх і віддаленних результатів.
Серед всіх оперованих чоловіків було 185 (79,5%), жінок 47 (20,5%). Вік хворих коливався від 20 до 90 років. Розподіл хворих за віком і статтю показано в таблиці 2.1.
Вивчаючи розподіл хворих по статі і віку можна зробити висновок, що кровоточива виразка переважно спостерігається в чоловіків у віці від 30 до 60 років (59,8%).
Не знали, що страждають виразковою хворобою 30 (12,9%) пацієнтів, хоча періодично вони відчували болі в епігастрії та печію.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих із кровоточивими пілородуоденальними виразками по статі і віку
Стать Вік 20-29 30-39 40-49 50-59 60-69 70-90Всього Чоловіки 23 60 43 36 22 1185(79,7%) Жінки 3 6 14 14 8 247(20,3%) Всього 26 66 57 50 30 3232% 11,1 28,2 24,3 22,3 12,8 1,3100
Тривалість виразкового анамнеза до 1 року відзначена в 11 пацієнтів (4,7%), від 1 до 3-х- 30 (12,9%), від 3 до 5 -у 26 (11,2%), від 5 до 10 - у 45 (19,4%), від 10 до 15 - у 37 (15,9%), від 15 до 20 - у 16 (7%), більш 20 років - у 37(16%) хворих. У середньому він склав 10,6 років. Аналізуючи тривалість виразкової хвороби в пацієнтів з кровоточивою виразкою, можна зробити висновок, що більшість з них мали виразковий анамнез біля 10 років, тобто кровотеча відноситься до пізніх ускладнень виразкової хвороби.
Вивчаючи терміни, що минули з початку кровотечі, нами відзначено, що до 6 годин від початку захворювання госпіталізовано 30 (12,9%)хворих, від 6 до 12 годин -28 (12%), від 12 до 24 годин - 59(25,5%) і понад 24 години - 115 (49,6%). Таким чином більшість хворих були госпіталізовані після 24 годин з явищами анемії.
За 2-3 дні до поступлення більшість хворих відзначали болі в епігастрії, печію, нудоту, тобто відбувалося звичайне загострення виразкової хвороби. Потім болі зникали, зате з'являлися слабість, запаморочення, сонливість, чорний стілець (92% хворих), блювота кавовою гущавиною (34%), втрата свідомості (19,2%). При первинному огляді звертали на себе увагу блідість шкіряних покровів, холодний липкий піт, гіпотонія, слабкий і частий пульс.
Головне місце в діагностиці шлунково-кишкових кровотеч має езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС). Вона дозволяє не тільки встановити джерело, але і зробити ендоскопічну зупинку кровотечі. Не верифікували джерела кровотечі при первинній ЕГДС у 55 (23,7%) хворих через переповнення шлунку великими згортками крові і кавової гущавини (36 випадків), або через неможливість пройти апаратом за місце стенозу (19 випадків). Надалі діагноз верифікований при повторній ЕГДС після промивання шлунка і стабілізації гемодинаміки. Необхідно відзначити, що діагностичні і лікувальні заходи проводяться одночасно. Ендоскопічна зупинка кровотечі проводилася 69 (29,7%) хворим: електрокоагуляція- 15(21,7%) випадків, заклеювання ліфузолем - 50(72,5%), вплив холодом у 4(5,8%) хворих. У 23 (33,4%) випадках ендоскопічна зупинка кровотечі виявилася неефективною і хворим запропоноване оперативне лікування в екстреному порядку.
Для інтерпретації даних ЕГДС ми використовували модифіковану класифікацію активності кровотечі Фореста.
I група - триваюча кровотеча :
I А - цівкова (ризик рецидиву кровотечі- до 84%)
I В - просочування (ризик рецидиву кровотечі- до 44%)
I Х - із під щільного фіксованого згустка (ризик рецидиву кровотечі- 17-44%)
II група - зупинена кровотеча:
II А - тромбована судина (ризик рецидиву кровотечі 17-44%)
II В - фіксований згусток (ризик рецидиву кровотечі 17-44%)
II С - дрібні тромбовані судини (ризик рецидиву кровотечі до 5%)
III група - відсутні ознаки кровотечі, дефект під фібрином (ризик рецидиву кровотечі до 5%).
Розподіл хворих в залежності від активності кровотечі показано в таблиці 2.2.
Хворих, що належали до першої групи по Форесту, при неефективності ендоскопічного гемостазу, оперували в екстреному порядку, до другої, при нестійкому гемостазі - у невідкладному порядку, і до третьої - у відстрокованому порядку, при наявності у них інших ускладнень виразкової хвороби.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від активності кровотечі
Активність кровотечіКількість хворихВсьогоFI А1239(16,8%)FI В16FI Х11FII А43126(54,3%)FII В41FII С42FIII6767(28,9%)Всього232232(100%)
Локалізація виразок ДПК за даними ЕГДС показана в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3
Локалізація виразок ДПК
Локалізація виразкиКількість хворих%Задня стінка9741,8Передня3012,9Верхня6427,6Нижня166,9Двійна114,7Циркулярна146,1
Супутню патологію зареєстровано у 56 (24,2%) хворих. ІХС мали 37 хворих, жовчнокам?яну хворобу - 8, індуративний панкреатит - 5, сечокам?яна хвороба і хронічний пієлонефрит спостерігались у 6 хворих. Операції в анамнезі мали 31 пацієнт. У 23 з них мало місце зашиванн