Вы здесь

Вплив загальної вертикальної вібрації на морфо-функціональний стан нирок інтактних та вагітних щурів.

Автор: 
Гриценко Сергій Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002975
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Об'єкти досліджень

Експеримент проведено на самицях щурів лінії Вістар з розплідника лабораторних тварин "Столбовая" АМН Росії. Застосування лінійних тварин дозволило отримати однотипну реакцію організму на екстремальну дію і отримати достовірні результати при меншій кількості використаних тварин. Перед початком експерименту щурі самці та самиці (вік тварин на початок експерименту склав 3 місяці, маса 170-180 г) протягом двох неділь знаходились в умовах карантину. Для досягнення стану вагітності до 50-ти самиць були підсаджені самці (один самець на 5 самиць) і через 3 дні було розпочато вібрування 25-ти самиць, яке продовжувалося 25 діб Для подальшого дослідження з обох груп вагітних самиць було відібрано по 10 тварини, у яких на момент закінчення вібрації пологи ще не відбулись. Впливу загальної вертикальної вібрації також підлягали три групи невагітних самиць.
Для подальшого морфологічного дослідження було відібрано 60 тварин, які були розділені на 6 груп по 10 самиць у кожній:
1 група - контрольні тварини, які утримувались в звичайних умовах віварію; 2, 3, 4 групи - невагітні самиці, які підлягали вібрації протягом 7-и, 14-ти та 25-ти днів відповідно; 5 група - вагітні невібровані тварини на останніх строках вагітності; 6 група - вагітні самиці, що підлягали дії загальної вертикальної вібрації весь період вагітності.
Протягом всього експерименту за тваринами проводили систематичне спостереження і догляд. Харчування тварин проводили два рази на добу по нормам Наказу МЗ СССР №163 від 10.03.1966 р., у вільний від експерименту час. Воду не обмежували.
Після попереднього нембуталового наркозу (30-40 мг на 100 г маси тіла) тварин виводили з експерименту шляхом декапітації. Нирки тварин видалялися для подальшого поглибленого дослідження

2.2. Моделювання впливу на організм загальної вертикальної вібрації
Загальну вертикальну вібрацію моделювали на вібростенді ГМК-1. Регламентація інтенсивності вібраційного фактора здійснювалась з частотою 50 Гц та амплітудою 2,5 мм. Тривалість впливу вібрації в залежності від групи тривала 7, 14, та-25 днів по 30 хвилин на день.
Наявність гумових прокладок між площиною вібростенду та контейнером для тварин, а також його посилена фіксація максимально нівелювали шумовий ефект. Практично останній складав 70 дБ.

2.3. Макроскопічні методи дослідження

Програма макроморфометрії включала в себе:
1) визначення маси тварин (на терезах ТЛТ з точністю до 1 г).
2) визначення абсолютної маси нирок (на терезах ВТ-500 з точністю до 1 мг).
3) визначення об'єму нирки (в подальшому - об'єм-1) на момент відбору матеріалу (для підвищення точності вимірювань (до 1 мм3) він визначався по оригінальній авторській методиці, яка полягала в тому, що нирку занурювали в рідину в спеціальну ємність, з якої витіснена ниркою рідина відводилась у градуйований в кубічних міліметрах капіляр, по розмірам стовпчика рідини в якому і проводилось вимірювання. На методику отримано патент на винахід UA-38315-A від 15.05.2001).
4) визначення поздовжнього та двох поперечних лінійних розмірів (діаметрів) нирки на момент висадки матеріалу на блоки після проведення його через целоїдин.
Шляхом математичних обчислень проводилось:
1) визначення сумарної маси двох нирок.
2) визначення відносної маси двох нирок (маса нирок / маса тіла тварини).
3) визначення сумарного об'єму двох нирок (об'єм-1) на момент забору матеріалу.
4) визначення об'єму нирки (Vlin) на момент висадки матеріалу на блоки після проведення його через целоїдин на основі їх трьох лінійних розмірів (діаметрів). Проводилось по формулі для визначення об'ємів тіл овоїдної форми:

Vlin = D1*D2*D3*3.14 / 6 (1)
де: - Vlin - об'єм;
- D1 - поздовжній розмір (діаметр) нирки;
- D2,D3 - два поперечні лінійні розміри (діаметри) нирки відповідно;
- 3,14 - число ?).
5) визначення поточеного показника об'єму нирки на момент висадки матеріалу на блоки після проведення його через целоїдин (в подальшому -об'єм -2) шляхом введення додаткового коефіцієнту. Він був отриманий в результаті окремого експерименту, шляхом порівняння методом регресійного аналізу показника об'єму тіла овоїдної форми подібного нирці (квасоля), визначеного по авторській методиці шляхом занурення у воду, з об'ємом цього ж тіла, отриманим по формулі (1) з його лінійних розмірів:

V(водний) = Vlin * 0.93202 + 1.2282 (2)
де: -V(водний) - показник об'єму квасолі, визначений по об'єму витісненої рідини;
- Vlin - об'єм квасолі, визначений виходячи з їх лінійних розмірів;
- *0.93202 + 1.2282 - коефіцієнти рівняння лінійної регресії.
Тому:
V2 = Vlin * 0.93202 + 1.2282 (3)

де -V2 - уточнений об'єм нирки після целоїдину (об'єм-2);
-Vlin - об'єм нирки після целоїдину, визначений виходячи з її лінійних розмірів.
6) визначення сумарного об'єму двох нирок (об'єм-2) на момент висадки матеріалу на блоки після проведення його через целоїдин.
7) визначення ступеня зменшення (в подальшому - усадка-1) об'єму органа в результаті дії фіксуючих рідин та целоїдину як співвідношення об'ємів органа до та після фіксації і проводки через розчини целоїдину різних концентрацій (об'єм-1 / об'єм-2).

2.4. Гістологічні методи дослідження

Для проведення мікроскопічного дослідження нирки фіксували в 10% нейтральному формаліні і заливали в целоїдин. На мікротомі виготовлялись зрізи товщиною 6-7 мкм і фарбувались гематоксилін-еозином солями азотнокислого срібла по методу Ріо-Хортега (Ромейс Б., 1954) та за власною модифікацією цієї методики для вибіркового виявлення еритроцитів. Для цього целоїдинові зрізи проводили через дистильовану воду і переносили у розчин аміачного вуглекислого срібла (його готували