Вы здесь

Територіальна організація міського комплексу (на прикладі житлово-комунального господарства)

Автор: 
Кришталь Тетяна Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U002988
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РОЗВИТКУ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

2.1. Оцінка внутрішнього та зовнішнього середовища впливу на формування житлово-комунального господарства міст України
Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) - сфера економіки, яка створює умови щодо діяльності з обслуговування повсякденних матеріально-побутових потреб населення за місцем проживання. Це, насамперед, потреба у житлі та забезпеченні його водою і теплом, постачання енергоносіїв, утилізація відходів життєдіяльності, а також надання транспортних послуг в межах населеного пункту. Зазначене є обов'язковою передумовою для нормального існування практично кожної людини і являє собою одну з визначальних характеристик якості життя у будь-якому суспільстві.
Необхідність задоволення вказаних потреб за місцем проживання населення обумовлює загальність територіального охоплення ЖКГ, тобто його функціональна дія поширюється фактично на всі без винятку заселені території, що становлять життєве середовище людини.
Узагальнено життєве середовище у просторовому відношенні являє собою дві складові - виробничу зону та житлову або селитебну зону. Виробнича зона є місцем виробничої діяльності населення і представлена підприємствами, установами і організаціями. Житлова або селитебна зона є місцем проживання населення і представлена житловими будинками. До складу вказаних структурних частин життєвого середовища належать також шляхи транспортного чи пішохідного сполучення, безпосередньо прилеглі до конкретних об'єктів тієї або іншої зони.
Енерго-, тепло- та водопостачання має здійснюватись щодо обох сегментів життєвого середовища, тому робота комунального забезпечення має два напрямки: перший - обслуговування виробничої зони та другий - обслуговування житлової зони. Відтак, ЖКГ у зазначеному аспекті припустимо розглядати як підсистему загального комунального комплексу, призначенням якої є обслуговування житлової зони життєвого середовища людини.
Безпосередньо основними функціями ЖКГ в сучасних умовах виступають:
1. Відтворення житлового фонду та забезпечення його експлуатації й утримання в належному стані, що включає:
• створення умов для формування мережі житлових будинків, їх поточного та капітального ремонту;
• надання послуг з електро-, газо-, тепло- і водопостачання житлових будинків та обслуговування відповідних внутрішньобудинкових систем;
• виконання експлуатаційних ремонтних робіт у системах електро-, газо-, тепло-, водопостачання;
• забезпечення роботи ліфтового господарства.
2. Дотримання належного санітарного стану населених місць, що включає:
• надання послуг з водовідведення;
• роботи з експлуатації очисних споруд та каналізації;
• збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів.
3. Озеленення населених пунктів, що включає:
• утримання зелених насаджень в населених пунктах;
• проведення робіт з оновлення зелених насаджень;
• проведення робіт з видалення хворих дерев і пеньків у населених пунктах.
4. Організація транспортних перевезень в межах міських поселень, що включає:
• роботи з експлуатації міського пасажирського транспорту;
• утримання міської транспортної інфраструктури.
Виконання зазначених функцій передбачає досить тісну взаємодію ЖКГ з будівельним, паливно-енергетичним, транспортним комплексами національної економіки. Поряд з цим, треба відзначити, що власне основна діяльність ЖКГ зосереджується на утриманні житлового фонду, який включає не лише квартири в житлових будинках, але і ряд додаткових об'єктів, а також прибудинкові території. Елементи житлового фонду у поєднанні утворюють складну за структурою систему (рис. 2.1). ЖКГ є невід'ємним атрибутом урбанізованого житлового середовища. Зазначене обумовлюється провідними характеристиками міста як просторової форми поселення, що утворює особливе соціально-економічне середовище, визначальними рисами якого виступають: структурна злагодженість простору; його насиченість матеріальними об'єктами та їх різноманітність; підвищена концентрація населення, зосередженого переважно в багатоповерхових будинках; компактність і щільність забудови тощо. Названі характеристики поселень міського типу стали причиною виникнення ЖКГ і отримання ним у подальшому найповнішого розвитку саме у містах, причому буде справедливим твердження про те, що чим більше місто, тим вищий ступінь розвитку притаманний його ЖКГ.
Як галузь економіки ЖКГ має суттєві технологічні особливості, а саме трансмісійність технології, вимогами якої передбачається світовий тип виробничо-експлуатаційної діяльності. В рамках даних технологій звичайно визнається недоцільним як з технічної, так і з економічної точки зору дублювання та розукрупнення. Зазначені особливості дозволяють задіяти фактор економії від масштабів виробництва, проте не сприяють утворенню конкурентного середовища на відповідному ринку, а відтак, обмежують можливості реалізації переваг конкуренції як об'єктивного економічного закону - зниження ціни на продукцію, що виробляється, та підвищення її якості. Однак треба відзначити, що з позиції економічної науки монополізм в ЖКГ не може бути визнаний природним, а має штучне походження, оскільки він ґрунтується на сприяючих концентрації виробництва технологічних особливостях, а не на основі експлуатації рідкісних природних ресурсів, попит на продукцію переробки яких перевищує пропозицію, внаслідок чого вона продається вище собівартості за монопольно високими цінами у вигляді монопольної ренти.
Зазначені технічні властивості ЖКГ також обумовлюють особливий характер реалізації його продукції - високий рівень усуспільнення споживання житлово-комунальних послуг. Відзначене знаходить своє вираження у наявності посередників між виробниками цих послуг та їх споживачами, що насамперед характерно для багатоквартирних будинків. Таким чином, можуть існувати дві основні схеми доведення продукції ЖКГ від виробниц