Вы здесь

Клінікопатогенетичне обгрунтування застосування глутаргіну при алкогольній хворобі печінки

Автор: 
Невойт Ганна Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003390
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ЗАСТОСОВАНИХ МЕТОДІВ І КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ
2.1. Обґрунтування вибору напрямку дослідження
Встановлено, що найбільш легким ступенем ураження печінки при АХП є стеатогепатит. На цій стадії хвороба може регресувати за умов абстиненції та прийому гепатопротекторів [23, 51, 114, 179]. При продовженні зловживання алкоголем доведеними є прогресуюча апоптична загибель гепатоцитів, розвиток неконтрольованого запалення у печінковій тканині і перехід захворювання в стадію ХГ. У тканині печінки з плином часу накопичується колаген, що сприяє фіброгенезу і подальшій фібротизації органа. Із цього моменту порушується функціональний стан гепатоцитів, який в подальшому погіршується за умов циротичного ураження печінкової паренхіми [24, 30, 62, 253, 254].
Сьогоденна тактика лікування АХП не є адекватною до сучасного стану вирішення даної проблеми, підтвердженням чого є прогресуюче зростання рівнів її поширеності та захворюваності на дану патологію, і високий рівень смертності від кінцевої ланки хвороби - цирозу печінки не лише в Україні, а і в цілому світі [81, 123, 153, 188, 244]. Це зумовлено зростанням екзотоксичного впливу, збільшенням ступеня алкоголізації людства і несвоєчасним діагностуванням на етапі сформованих циротичних змін у паренхімі печінки. Загальноприйняті методи лікування у більшості випадків не здатні ефективно впливати на всі патогенетичні ланки АХП [23, 77, 83, 187, 214]. Тобто, такі загальновизнані лікувальні заходи як абстиненція, традиційні гепатопротекторні засоби і вітамінотерапія на стадії ХГ не припиняють в повній мірі ініційованого етанолом і його метаболітами запалення у печінковій паренхімі, подальшої її фібротизації і прогресування АХП.
Встановлено, що навіть при мінімальному ступені активності запального процесу в паренхімі печінки має місце постійне утворення і накопичення колагену [180, 231, 253]. Тому, ефективність лікування хворих на АХП безпосередньо залежить від ранньої діагностики та своєчасно розпочатого лікування - на стадії наявності лише функціональних порушень у печінковій тканині.
Значна роль у прогресуванні АХП належить саме розладам метаболічних процесів у гепатоцитах внаслідок прямої і опосередкованої токсичної дії етанолу і його метаболітів [204]. Доведеними у хворих на АХП є порушення основних видів обміну, перш за все, білкового, що сприяє подальшій структурній дезорганізації мембран на клітинному і субклітинному рівнях, а також зниженню функціональної активності гепатоцитів, у тому числі однієї з провідних функцій - детоксикуючої [26, 27, 56, 145, 254].
Саме завдяки адекватному перебігу антитоксичних процесів клінічні прояви на ранніх стадіях АХП характеризуються латентністю і у більшості випадків повільним прогресуванням [1, 7, 18]. Кількість функціонально активних гепатоцитів і їх детоксикуюча спроможність обумовлюють вміст екзо- і ендогенних токсичних агентів в крові, від якого залежить прогресування стеатогепатозу у ХГ, а потім у алкогольний цироз [56, 204].
Таким чином, можна припустити, що саме проведення оцінки функціонального стану печінки, перш за все, детоксикуючої та білковосинтетичної функцій, а також резистентності гепатоцитів на ранніх стадіях АХП дозволить виявляти хворих із ризиком прогресуванням захворювання, а адекватна розробка методу оптимальної фармакологічної їх корекції - покращити лікування і прогноз.
Перспективним напрямком оптимізації гепатопротекторної терапії вважається використання біологічно активних речовин, які безпосередньо приймають участь у природних процесах детоксикації в організмі людини, тобто виявляють властивості гепатопротекторів-детоксикантів. З цією метою застосовують моно- і комбіновані препарати на основі аміно- і кетокислот: аргінін, орнітин, глутамат, аспартат, ?-кетоглутарат, тощо [10,13, 43, 200].
Важливим аспектом підвищення ефективності амінокислотних препаратів є отримання їх солей. Головною перевагою такого підходу є можливість використання останніх при нових шляхах введення в організм, що в свою чергу дозволяє розширити спектр їх призначення, підвищити терапевтичний ефект [200].
В зв'язку із вищезазначеним, нашу увагу привернув амінокислотний гепатопротектор глутаргін (L-аргініну L-глутамат) як засіб з експериментально доведеним високим детоксикуючим впливом [10, 74, 126], який, до того ж має інфузійну форму для парентерального введення.
Доведено, що L-аргінін є напівнезамінною амінокислотою, яка необхідна тканинам для цитоплазматичного та ядерного синтезу, а також як незамінна складова для креатинового синтезу [263]. Аргінін стимулює активність ферментів синтезу сечовини та глутамінсинтазної реакції, як інтермедіатор, збільшує аміакнейтралізуючу спроможність циклу синтезу сечовини [13, 65].
Дослідження останніх років довели, що L-аргінін, який входить до складу препарату глутаргін, є донатором біосинтезу оксиду азоту (ІІ) - NO, в зв'язку із чим здійснює протигіпоксичний вплив, бере участь у підтримці системної і локальної гемодинаміки у печінці [25, 43, 181]. Існують дані стосовно його позитивного впливу на азотний баланс, фактор росту, систему імунітету, процеси регенерації сполучної тканини [10, 263]. У фізіологічних умовах процес утворення аргініну регулюється тканинною аргіназою, від активності якої залежить кількість аргініну в тканинах організму. Активність аргінази найбільш виражена у тканині печінки, що пояснює низький рівень аргініну у ній. Дефіцит аргініну призводить до переключення орнітинового циклу на синтез пірімідинових основ, сприяє гіперамоніємії і підсиленому виведенню оротової кислоти із сечею [13].
Відомо, що при алкогольному стеатогепатиті має місце підсилене виведення оротової кислоти, яке зменшується за умов екзогенного введення аргініну [140]. Тому, при гепатоцелюлярному ураженні доцільне додаткове введення даної амінокислоти, особливо, за наявності біохімічних ознак зниження детоксикуючої функції печінки.
Біохімічна роль глутамінової кисло