Вы здесь

Антикризове управління підприємствами в країнах з перехідною економікою

Автор: 
Літвін Наталія Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003455
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
2.1. Методичні підходи до оцінки неплатоспроможності в системі управління банкрутством підприємств
Антикризове управління - це система управління підприємством, яка має комплексний характер та спрямована на запобігання або усунення несприятливих для бізнесу явищ за допомогою використання всього потенціалу сучасного менеджменту, розробки і реалізацій на підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер, що дозволяє усунути тимчасові ускладнення, зберегти та помножити ринкові позиції за будь-яких обставин, при опорі в основному на власні ресурси.
Антикризове управління включає два види управління: попереджуюче управління й кризове. Попереджуюче управління виникає при появі "слабких" сигналів про кризові ситуації й спрямоване на запобігання розвитку кризи. Кризове управління здійснюється при наявності кризових ситуацій на підприємстві. Найбільш несприятливої з точки зору підприємства кризовою ситуацією є його банкрутство. Банкрутство підприємств - це останній етап розвитку кризової ситуації.
Банкрутство підприємств є поширеним явищем в економіці, однак наслідки банкрутства для держави можуть бути різні. З одного боку, негативне функціонування фінансово нестійких підприємств приводить до погіршення економічної ситуації в Україні, з іншого зникнення одного підприємства може привести до порушення технологічного ланцюжка у виробництві, збільшення соціальної напруженості в регіоні і т.д.
Механізм оцінки схильності підприємства до банкрутства необхідний для тих підприємств, які підлягають досудовій санації або для підприємств, за якими були порушені справи про банкрутство, але через ті чи інші причини кредитори відкликали свої судові позови.
Метою цього механізму є оперативна діагностика за існуючими стандартними методами схильності підприємства до банкрутства. У даному випадку, під схильністю до банкрутства ми розуміємо різні стадії неплатоспроможності підприємства, тобто тимчасову неплатоспроможність, періодичну і хронічну. Визначення, у якій стадії неплатоспроможності знаходиться підприємство, є істотним, тому що це визначає глибини розвитку кризи на підприємстві і впливає на розробку конкретних управлінських заходів щодо його санації. За допомогою даного механізму керівник може однозначно відповісти на запитання про розвиток кризи на підприємстві та оперативно віддати розпорядження про детальний аналіз сформованої ситуації.
Механізм кількісної оцінка стану підприємства. Метою механізму є одержання однозначної кількісної оцінки стану підприємства. Доцільність вибору подібної оцінки диктується легкістю економічної інтерпретації результатів: керівникові організації набагато зручніше оперувати однією кількісною оцінкою при аналізі, оцінці та розробці управлінських рішень щодо досліджуваного процесу Поряд з однозначною, детермінованою оцінкою, яка представлена одним числом, цілком припустимі, а часто просто необхідні, інтервальні, "виделкові" оцінки з вказівкою нижньої і верхньої меж, а також імовірнісні оцінки у вигляді математичного очікування та значення його дисперсії. В залежності від цілей економічного дослідження застосовуються різні кількісні оцінки, такі як порядкова, шкальна, бальна, коефіцієнтна, рівнева, параметрична.[85, 86]
Проаналізувавши різні види кількісних оцінок і, виходячи з цілей даного дослідження, пропонується використовувати рівневу оцінку. Як інструментарій визначення такої оцінки пропонується використовувати один з методів таксономії - метод рівня розвитку. Перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє одержати рівневу кількісну оцінку стану підприємства у вигляді інтегрального показника, який синтезує в собі різноманітний вплив великої кількості економічних показників.
Необхідно відзначити, що кількісну оцінку стану, який склався на підприємстві, пропонується проводити не тільки на основі отриманих значень загального інтегрального показника, а також на основі локальних інтегральних показників. Ця деталізація дозволяє визначити, які сфери діяльності підприємства сильно впливають на загальну ситуацію (загальний інтегральний показник), та виявити, за рахунок чого ситуація на підприємстві погіршується.
Визначивши значення загального інтегрального показника, що характеризує сформований на певний момент часу стан підприємства, з використанням методів кластеризації формуються класи кризи. Отримані класи дозволяють ідентифікувати поточні стани і використовуються при визначенні тенденції розвитку кризових явищ на підприємстві.
Механізм прогнозування тенденції розвитку кризових явищ. Цільова спрямованість даного механізму полягає у визначенні тенденції розвитку кризових явищ на підприємстві за допомогою прогнозу загального і локальних інтегральних показників.
У зв'язку з цим, механізм містить у собі наступні етапи:
1. Вибір методів прогнозування.
2. Прогнозування тенденції розвитку локальних інтегральних показників.
3. Прогнозування тенденції розвитку загального інтегрального показника.
Даний механізм безпосередньо пов'язаний з побудовою економіко-математичних моделей, оскільки на основі їх використання можна зробити висновок про посилення чи послаблення розвитку кризи на підприємстві. Виходячи з цілей дослідження, пропонується побудувати динамічні моделі залежності локальних інтегральних показників від часу та регресійну модель залежності загального інтегрального показника від сукупності локальних інтегральних показників. За допомогою динамічних моделей будуть визначені тенденції розвитку кризових явищ в окремих сферах діяльності підприємства, а також здійснений прогноз щодо даного розвитку. Побудова регресивної моделі дозволить:
- визначити тенденцію розвитку кризових явищ на підприємстві;
- визначити силу впливу локальних інтегральних показників на загальний показник.
Кожний з етапів даного механізму містить у собі сукупність завдань, які будуть предметно описані нижче