Вы здесь

Захист прав національних меншин в Україні

Автор: 
Алмаші Мирослав Михайлович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003625
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАХИСТ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ ЗА ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНИМ ПРАВОМ
2.1. Поняття “захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним
правом”.
Здійснюючи аналіз захисту прав національних меншин в Україні за
внутрішньодержавним правом у першу чергу необхідно визначити поняття захисту
прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом.
У сучасній юридичній науці у контексті розвитку концепції національних меншин
на міжнародному та національному рівнях, враховуючи розвиток правового статусу
національних меншин в Україні, постало питання про дослідження всіх складових
елементів правового статусу національних меншин, зокрема, захисту прав
національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом.
Національні меншини в Україні визнані на конституційному рівні. Зокрема,
відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє розвиткові етнічної,
культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і
національних меншин України. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про
національні меншини в Україні” до національних меншин належать групи громадян
України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного
самоусвідомлення та спільності між собою.
Захист прав націо­нальних меншин є складовою захисту прав людини та її основних
сво­бод. Історичний досвід показує, що законодавчий захист національних меншин
можна здійснювати лише за умови гарантування загально­прийнятих прав людини та
наявності демократич­ного державного ладу з розподілом влад, тобто в умовах
вільної демократії [111, с. 56]. Права національних меншин є також і правами
людини, адже тільки правовий режим, що гарантує як основні права для всіх, так
і спеціальні права, адресовані меншинам, може створити справедливі умови для
всього населення. Особливість прав меншин, що відрізняє їх від прав людини у
загальноприйнятому розумінні, – це наявність спеціальних прав, які стосуються
тільки осіб, належних до тієї чи іншої меншини, що прийнято визначати як
вирівнювальні чи компенсаційні права або як “позитивну дискримінацію” меншин
[2, с. 60].
Нині існує плюралізм щодо визначення поняття та системи захисту прав
національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом. Насамперед, слід
з’ясувати поняття “захист прав національних меншин”. В.О. Нікітюк вважає, що
захист прав національних меншин можна охарактеризувати як цілеспрямовану
діяльність державних органів, установ та організацій з метою забезпечення
дотримання законних прав та інтересів осіб, які належать до національних
меншин, а також спрямовану на досягнення цієї мети діяльність відповідних
міжнародних структур [9, с. 143].
На нашу думку, поняття “захист прав національних меншин” можна визначити
наступним чином: захист прав національних меншин – це система принципів, норм,
інституцій та заходів, спрямованих на забезпечення належної реалізації,
запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин.
Захист прав національних меншин являє собою складну систему, яка складається із
двох складових (підсистем) інституційної та нормативної. Які в свою чергу
складаються із відповідних елементів. Вищенаведені дві складові підсистеми
захисту прав національних меншин, ми надалі будемо йменувати інституційною та
нормативною системами захисту прав національних меншин.
Захист прав національних меншин в Україні – це система принципів, норм,
інституцій та заходів, спрямованих на забезпечення належної реалізації,
запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних меншин в
Україні. Захист прав національних меншин в Україні складається із двох частин:
захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом та
захист прав національних меншин в Україні за міжнародним правом.
Захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом – це
сукупність інституційних та нормативних гарантій, інституцій, норм та принципів
внутрішньодержавного права України, спрямованих на забезпечення належної
реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених прав національних
меншин в Україні.
Інституційна (інституційно-правова) система захисту прав національних меншин в
Україні за внутрішньодержавним правом являє собою сукупність гарантій,
принципів та норм на основі яких здійснюється діяльність органів публічної
влади України, неурядових організацій та інших інституцій у сфері захисту прав
національних меншин, а також система взаємовідносин між ними, між ними та
окремими громадянами України, між ними та міжнародними інституціями у сфері
захисту прав національних меншин.
Інституційна система захисту прав національних меншин в Україні за
внутрішньодержавним правом включає в себе, на відміну від нормативної системи
захисту прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом, і
інституції – органи публічної влади України: органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, неурядові організації, підприємства, установи, у тому
числі ті, які не набули статусу юридичної особи, наприклад, громадські
організації національних меншин, реєстрація яких відбулася шляхом повідомлення
про легалізацію, а також правові норми та принципи, що регламентують їх
діяльність у сфері захисту прав національних меншин.
Інституційна система захисту прав національних меншин в Україні за
внутрішньодержавним правом включає в себе такі основні складові елементи:
1. Захист прав національних меншин в Україні вищими органами державної влади
загальної компетенції.
2. Захист прав національних меншин в Україні Державним комітетом України у
справах національностей