Вы здесь

Система моделювання оцінки та прогнозу росту штучних мішаних дубових деревостанів Лісостепу України

Автор: 
Бала Олександр Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003635
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ДОСЛІДНОГО МАТЕРІАЛУ
2.1. Обґрунтування вибору об'єкту досліджень

Дубові насадження відіграють надзвичайно велике значення у народному господарстві. Деревина дуба є однією з найцінніших, що вирощується на території України. Вона відрізняється міцністю, гарною текстурою та довговічністю у використанні, є незамінною для меблевого виробництва. Крім деревини, цінними якостями відзначається кора дуба, яка містить велику кількість дубильних речовин, та жолуді, що використовуються для годівлі свійських та диких тварин.
На теперішній час, крім народногосподарського, важливу роль відіграє екологічне значення лісів. До того ж, дубові насадження володіють водоохоронними, водорегулюючими, ґрунтозахисними та протиерозійними властивостями.
Вони добре регулюють поверхневий стік, захищають ґрунт від ерозії та джерела води від забруднень. Створення полезахисних лісосмуг не обходиться без їх участі, в тому числі при залісненні яруг та балок [154]. Крім того, насадження дуба мають рекреаційне та санітарно-гігієнічне значення. На території України існує багато оздоровчих закладів, розміщених в дубових деревостанах. Дубові ліси України доволі детально вивчені за лісівничими та лісокультур ними напрямками [14, 29, 31, 48, 54, 70, 76, 91, 114, 120, 135, 150 та інші], з таксаційної точки зору українським дібровам приділено менше уваги [22, 36, 57, 72, 85, 96].
Можна виділити наступні передумови, щодо вибору штучних дубових деревостанів Лісостепу України об'єктом досліджень.
1) Екологічна, економічна та соціальна значимість лісів України.
2) Висока господарська цінність дубової деревини та постійне зростання попиту на неї в різноманітних галузях народного господарства країни.
3) Сприятливі лісорослинні та географічні умови регіону для вирощування високопродуктивних дубових насаджень.
4) Вікова структура дубових насаджень із значним переважанням молодняків та середньовікових насаджень.
5) Перехід лісового господарство на методи управління лісами на засадах сталого розвитку.
6) Відсутність нормативів щодо оцінки продуктивності модальних насаджень дуба звичайного.
7) Перехід системи ведення лісовпорядкування на безперервну технологію, та необхідністю у проведенні актуалізації (оновленні) повидільної бази даних, що потребує створення нових нормативів для оцінки динаміки окремих таксаційних параметрів.
8) Технічне завдання ВО "Укрдержліспроект" з подальшого вдосконалення нормативів актуалізації таксаційних показників лісових деревостанів України відповідно їх природному росту (Додаток А).

2.2. Біологічні та лісівничі властивості дуба звичайного

Дуб є однією з найвідоміших та найцінніших деревних порід, що зростають на території України. В минулому, ареал поширення дуба на території країни був значно ширший, ніж тепер, але під впливом низки несприятливих умов він зменшився. Тенденція зростання площ дубових насаджень намітилась лише у ХХ столітті [64]. Так, станом на 1.01.1962 р. насадження, де головною породою є дуб, займали площу 1318,4 тис. га, що від загальної площі державного лісового фонду складало 19,2%, на 1966 рік - 1419 тис. га (20,1%), а станом на 1.01.1996 р. їх площа зросла до 1716,2 тис. га, або більше 24% від загальної площі земель лісового фонду, більше 28% від вкритих лісовою рослинністю земель та понад 66% від площі всіх твердолистяних [108].
Дуб звичайний або черешчатий (Quercus robur L.) дерево першої величини до 40 м висотою та 1,0-1,5 м в діаметрі, яке має, при зростанні в насадженні, прямий повнодеревний, добре очищений від сучків, а при рості на волі - з низьким штамбом, що швидко переходить в товсті змієподібно вигнуті гілки, стовбуром. Має потужну кореневу систему зі стрижневим коренем (досягає до 5 м у глибину) за рахунок чого стійкий до вітровалів та буреломів. Дуб відноситься до світлолюбних деревних порід, за цією ознакою він поступається лише модрині, ясену, осиці, сосні, горіху волоському та чорному [31, с. 10]. Особливо він чутливий до затінення зверху, яке він здатний переносити лише в молодому віці та й то дуже короткий період (2-3 роки) [63]. Крім того, дуб відрізняється уповільненим ростом, особливо у молодому віці до змикання крон (до 5-10 років). Якщо період змикання крон затримується, то дерева в цей період викривляються, кущаться, утворюють велику кількість бокових пагонів, які пошкоджуються ранніми та пізніми заморозками. При боковому затіненні проявляє достатньо швидкий ріст у висоту, як говорять лісоводи "любить зростати в шубі але без шапки" [127]. Дуб вибагливий до мінерального та органічного багатства ґрунту та краще за все зростає на достатньо зволожених, глибоких лісових суглинках, деградованих чорноземах та на алювіальних ґрунтах в заплавах великих річок. Менш успішно зростає на лісових суглинкових підзолистих ґрунтах, а на кислому гумусі взагалі може загинути. Посухостійкість та солевитривалість дуба роблять його незамінною породою при розведенні дуба в степу та при створенні полезахисних смуг [31, с. 8; 41]. З точки зору типології, оптимальними умовами для росту дуба звичайного є вологі діброви [82, 105, 110].
Дуб звичайний, на відміну від всіх інших дубів, має дві фенологічні форми - ранньо- та пізньороспускаючу, які були описані В.М. Черняєвим ще в 1858 році [141]. Крім того, пізніше було виявлено, що вони мають різні екологічні властивості [47, 109, 155]. Ранньорозпускаюча форма в основному заселяє підвищені, відносно сухі місця, а пізньорозпускаюча - понижені, більш вологі та холодні ділянки місцевості. Пізніше було доведено, що перша із них більш посухостійка, а друга - вологовимоглива. Дуб звичайний відноситься до рівнинних порід, але в деяких випадках може підніматися в гори до 1000 м. Проте в гірських державах він зустрічається лише по річкових долинах [31, с. 9]. Дуб звичайний, як і всі види цього роду, відноситься до теплолюбних рослин. В північних районах ареалу поширення дуб часто потерпає від морозів, в результаті чого утворюються морозобійні