Вы здесь

Людина як "радикальна реальність" у філософії Х. Ортеги-і-Гассета.

Автор: 
Аверкіна Надія Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003751
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2

Проблема індивідуального самопроектування: екзистенційний та соціокультурний виміри

2.1. Проект "людини-маси": втрачена можливість.

Теоретичні положення, вищенаведені у дослідженні, доводять, що з одного боку людина як "радикальна реальність" прагне до розбудови власного життєвого проекту і задля цього керується силою вітального розуму, який витлумачує ситуацію і одночасно її добудовує. З іншого боку, цей процес з необхідністю відбувається у просторі " обставин" соціальної реальності, яка "тисне" на людину, змушуючи конструювати "індивідуальний проект" відповідно до власних вимог, законів та норм. Завдання вітального розуму полягає у відшуканні виходу з цієї ситуації, конструюванні світу у вигляді нової системи світогляду. Ця нова система має виступити свого роду історичною ілюзією, що визначить людську діяльність, її орієнтири, надасть їй активності, спрямованості та визначеності. Як вже зазначалося, саме в цьому полягає зміст переходу від "людини мислячої" до "людини творчої", яка є відносно вільною, але й несе відповідальність за свої рішення. Таке витлумачення розуму наближає Ортегу до концепції Ніцше, з якою іспанський мислитель був також солідарний і у запереченні надісторичних, абсолютних цінностей у житті людини. Життя як історія з її самовизначенням і конструюванням світоглядних систем - єдина реальність, по відношенню до якої немає нічого вищого. Подібно до Ніцше, Ортега вважає, що "Бог помер", і люди мають улаштовуватись без нього, самі творити свій світ. Філософія ж повинна озброїти історичним досвідом нові покоління людей. При такому розумінні цінностей виникає певне протиріччя. Якщо світоглядні системи змінюються і залежать виключно від епохи, а отже, є плинними і відносними, уможливлюється питання: чому саме здатен навчити історичний досвід? За думкою Ортеги, кожне нове покоління повинне оволодіти основними принципами, "правилами гри", без яких не існує культурне життя. Одним з таких "правил" є досконале знання минулого, необхідне для збереження і продовження життя. Необхідним воно є не тому, що дає готові рішення проблем - життя ніколи не повторюється і потребує нових рішень - а тому, що запобігає повторенню помилок і, відповідно, вороттю до минулого. Для того, щоб історія рухалась від минулого до майбутнього шляхом прогресу, слід "рахуватися" з минулим, але уникати його, ухилятися від нього, вираховуючи можливі варіанти майбутнього. Всі ці прорахунки і здійснює вітальний розум, яким має користуватися людина, розробляючи стратегію і механізми індивідуального самопроектування.
Ортега майстерно вимальовує історичну еволюцію вітального розуму на матеріалі європейської культури. Подібний європоцентризм пояснюється, насамперед, тим, що автора глибоко хвилює доля Іспанії, яку він вважає частиною загальноєвропейської цивілізації, а у прагненні передбачити майбутнє людства він виходить з міркувань про те, що цивілізація XX ст. є породженням європейської культури, а отже, витоки її проблем слід шукати в історичній еволюції її світоглядів. У середні віки, як це показує Ортега, людина отримує життєву орієнтацію у вірі в Бога як творця і гаранта абсолютних цінностей. Починаючи з доби Відродження, Бог поступово втрачає для людини реальність і перетворюється в інтерпретаціях мислителів на продукт людської свідомості. У Новий час замість Бога як істинної реальності приходить природа, а наука, що її досліджує, інтерпретується як носій істини про світ. Для людини XX ст., наука, як і сучасна техніка, є чимось практично-корисним, виробничою силою, створеною людиною для реалізації людських цілей, проекту життя, але сама цей проект не створює. Сучасне людство, за думкою Ортеги, покликане усвідомити, що життя як історія є єдиною істинною реальністю, яка визначає всі людські "проекти", цінності та ідеали, конструює те, що людина сприймає як незалежне від себе і людства в цілому: Космос у добу Античності, Бога - у Середні віки, природу - у Новий час. Сучасне людство опинилося у тяжкій кризі, більше того, стоїть перед великою небезпекою самознищення та руйнації. Історична криза настає тоді, коли світ або система уявлень минулих поколінь втрачає свою значимість для нових поколінь, що живуть у межах тієї ж самої цивілізації. Людина опиняється ніби без світу. У цьому аспекті слід розглянути причини, які призводять до такого стану речей.
Оскільки людина - це завжди те, чим вона може стати, важливим стає розгляд питання про те, як людина позиціонує себе у світі, серед "обставин", як виглядає механізм Ego-проектування індивідуальних можливостей. Кожна людина - це окремий індивідуальний проект, окремий соціальний запит. Механізм та успішність самопроектування залежить як від самого індивіда, так і від "обставин". Відповідно, існує безліч людських Ego-проектів і безліч закладених ідеальних цілей самовиявлення. Як наслідок, виникає ситуація різновекторності та поліфонічності індивідуальних проектів. Разом з тим, соціум, який є сукупністю "обставин" для "Я", контроверзує з "Я", тисне на це "Я", на персональну реальність, вимагаючи реагування та радикальних дій. Серед такого стану речей людина змушена якимось чином втілити власний проект, позиціонувати себе, обрати, усвідомити та реалізувати можливість. За Ортегою, існує безліч таких можливостей, відповідно - безліч стратегій та механізмів "самопроектування". Проаналізувавши ці механізми, можна певним чином типологізувати альтернативи втілення індивідуальних проектів. Критеріями типології будуть з одного боку, принцип збереження-порушення структурних зв'язків вихідної формули "радикальної реальності" "Я - це Я і мої обставини"; а з іншого - міра успішності та ефективності реалізації Ego-проекту, ступінь повноти використаних можливостей. Якщо перший критерій носить суто онтологічний характер, то другий стосується зовнішніх проявів та наслідків, тобто яким чином використана чи не використана можливість експлікується на соціальну реальність (політику, науку, культуру), і на скіл