Вы здесь

Поетична Київська школа: ідейні та естетичні параметри

Автор: 
Дударенко Людмила Валеріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003796
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Поетичний дискурс представників Київської школи..................................38
2.1. Філософічні аспекти лірики Віктора Кордуна......................................38
2.1.1. Діалог "лірика-філософія": генеза паралелей..............................38
2.1.2. Виміри буття поетичного світу Віктора Кордуна.......................44
2.1.3. Аспекти функціонування художньо-етичних домінант лірики
Віктора Кордуна.............................................................................47
2.2. Міфологемний концепт лірики Василя Голобородька........................70
2.2.1. Кореляція понять "міфологема"- "архетип"-
"архетипний образ".........................................................................70
2.2.2. Міфологізм як спосіб ініціювання одивнюваних смислів.........79
2.2.2.1. Аспекти адаптації міфопоетичних мотивів Василя Голобородька.......................................................................79
2.2.2.2. Трансформація моделі "ЦЕНТРУ".................................101
2.2.2.3. Функціонування циклічно-ритуальної міфологеми......114
2.3. Синкретизм метафори Михайла Григоріва........................................120
2.3.1. "Феномен метафори": проблема давня й сучасна......................120
2.3.2. Синкретизм як характерна особливість метафори-іконічного знака................................................................................................129
2.3.3. Непочленовані уявлення, в яких поєднуються ознаки
різних предметів.............................................................................131
2.3.4. Початковий синкретизм метафори - первісних моделей індивідуальної та суспільної екзистенції....................................138
2.3.5. Синкретизм чуттєвого сприйняття: наднасичені
емоційно-смислові образні структури........................................145

2.4. Симфора - засіб реалізації естетичної концепції Миколи Воробйова............................................................................................150
2.4.1. Особливості симфоричних моделей............................................150
2.4.2. Розгортання симфори у ліриці Миколи Воробйова...................157
Висновки...................................................................................................................174
Список використаних джерел.................................................................................182

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Київська школа сприймається невилучною ланкою літературного процесу другої половини ХХ століття, свідченням зрілого модернізму українського письменства.
Започаткована в середовищі поліморфного "шістдесятництва", вона, як і поети-дисиденти, віднайшла свій шлях творчого самоствердження. Не вдаючись до маніфестів, Київська школа спростувала псевдохудожні настанови панівного "соцреалізму", виробила свою естетичну концепцію, в якій поєднувалися неперебутні традиції фольклорної та літературної класики й набутки модернізму, зокрема було переосмислений досвід "Молодої Музи", "Української хати", "кларнетизму" П. Тичини, формально-змістових експериментів доби "розстріляного відродження" та Б.-І. Антонича, історіософії "Празької школи". Тим вона відрізнялася від близької їй Нью-Йоркської групи, яка декларувала свою відмову від спадкоємності.
Хоча чинник вивільнення літератури від імперативів суспільної заанґажованості реалізований українськими поетами різною мірою, їх усіх поєднує спільний погляд на літературу - здійснитися в іманентному статусі, утвердити красу як самодостатню цінність. Повно зреалізувати принцип творчої свободи вдалося Київській школі. У цьому її типологічна подібність до Нью-Йоркської групи. Водночас поділяючи погляди нью-йоркців на незаанґажованість поезії, Київська школа обстоювала принципи спадкоємності, переосмислювала фольклорні, барокові інтертексти, досвід української та світової класики. "Засвідчивши неперервність естетичних пошуків, розпочатих у І-ій половині ХХ століття" [72, с.79], вона відновлювала цілковито заблокований шлях до джерел, який не давав змоги українському суспільству реалізувати свою культурну підоснову. Модерні форми їхньої лірики виражали набуті поколіннями смисли, закріплені традицією та пам'яттю, і, ймовірно, зумовили суверенний статус поета. Саме тому модернізм Київської школи як іманентний прояв творчості, альтернатива і спростування позитивізму в поезії був витіснений офіційною імітат-поезією "соцреалізму" на марґінеси літературного процесу.
1965-1968 роки - час виникнення, ущільнення ядра та напівлегального існування Київської школи. Дебютні публікації, перші, здебільшого теплі, схвальні відгуки представників старшого покоління письменників замінилися намаганнями влади усунути літературне коло початківців з обширів літературного буття: виключення з навчальних закладів, упереджена критика на пленумі СПУ в лютому 1969 року, знищення готового тиражу збірки В.Голобородька "Летюче віконце", внесення молодих поетів до "чорного списку", заборона друкувати свої твори.
Переживши період "вимушеної еміграції" під тиском "партійної політики" в галузі літератури, Київська школа у 80-ті роки знову повернулася в простір лірики, не втративши своїх естетичних якостей та художньої перспективи, що засвідчили збірки "Зелен день", "Калина об Різдві", "Слова у вишиваних сорочках" В. Голобородька, "Славія", "Кущ вогню", "Сонцестояння", "Зимовий стук дятла" В. Кордуна, "Пригадай на дорогу мені", "Ожина обрію", "Місяць шипшини", "Прогулянка одинцем", "Іскри в слідах", "Човен" М. Воробйова, "Спорудження храму", "Сади Марії" М. Григоріва. Коло зацікавлень представників Київської школи не обмежувалось поетичною д