Вы здесь

Дія різних за детергентними властивостями дигідроксижовчних кислот на секрецію жовчі

Автор: 
Синельник Тетяна Борисівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004006
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Метод перфузії ізольованої печінки щура.
Відомо, що канальцева (первинна) жовч, надалі модифікується в жовчних протоках
внаслідок процесів реабсорбції та секреції. Оцінити процеси утворення
канальцевої жовчі (з певним наближенням) дозволяє метод перфузії ізольованої
печінки через ворітну вену. У такій експериментальній моделі практично
відсутній протоковий компонент жовчі, оскільки жовчні протоки мають тільки
артеріальне кровопостачання [64].
Суть методу перфузії ізольованого органа полягає в підтримці його
життєдіяльності за допомогою штучно замкненої циркуляції рідини по судинному
руслу [23]. Це досягається завдяки перфузійній системі, яка містить: установку
для перфузії (насос, оксигенатор, камеру для органу тощо), перфузійне
середовище та ізольований орган; і яка підтримує на постійному рівні основні
показники внутрішнього середовища (температуру, рівень оксигенації, тиск і
швидкість циркуляції рідини, її осмотичність та ін.).
Установка для перфузії (рис. 2.1) містить: камеру для печінки (1), що
термостатується системою (5) (джерело тепла, реле, контактний термометр);
перфузійний насос (8), який створює пульсуючий потік перфузату; регулятор
перфузійного тиску (6) з капроновими фільтрами (7). Установка не має
спеціального оксигенатора. Оксигенація перфузату відбувається при одночасному і
односпрямованому русі його з киснем по з’єднувальних трубках. Всі деталі
установки виконано з оргскла, з’єднувальні трубки - із силікону.

Рис. 2.1. Схема установки для перфузії ізольованої печінки щура [23]: 1 -
камера для печінки; 2 - обігріваюча камера; 3 - змійовик; 4 - печінка; 5 -
система термостатування: а) - електролампа, б) - реле, в) - контактний
термометр; 6 - регулятор перфузійного тиску; 7- фільтри; 8 - збірник перфузату;
9 - перфузійний насос.
Принцип роботи установки такий. Попередньо підігрітий до 35°С перфузат
надходить за допомогою перфузійного насоса в регулятор 6, який створює тиск 21
см. вод. ст. Профільтрований перфузат додатково підігрівається в змійовику (3)
камери (2) до 37°С і надходить до ворітної вени печінки, що знаходиться у
внутрішній камері (1). Перфузат, який вільно виходить з печінки, заповнює цю
камеру, внаслідок чого печінка в ході перфузії постійно ним омивається.
Перфузійне середовище, містить кровозамінники геосен, поліглюкін і розчин
Кребса, взяті в співвідношенні 1,5:0,5:2. Загальний об’єм перфузату 400 мл.
Концентрація Nа+ в перфузаті дорівнює 150 ммоль/л, К+ - 6 ммоль/л, Са2+ - 2,5
ммоль/л, глюкози - 5,5 ммоль/л, що відповідає фізіологічно нормальним
концентраціям цих речовин в крові щура [94]. Вихідне значення рН перфузату -
7,5±0,1 - за дві години перфузії знижується до 7,3±0,1.
Перфузат пропускається через печінку зі швидкістю 40 мл/хв. Важливість цього
параметру перфузії для секреції жовчі обумовлена тим, що за умов перфузії
печінки середовищем без гемоглобіну швидкість руху перфузату через орган
забезпечує рівень його оксигенації. Згідно даних літератури, при низькій
швидкості руху перфузату (15 мл/хв), який не містить гемоглобіну, як і при
перфузії печінки кров’ю за умов аноксії, спостерігається зниження рівня
секреції жовчі і пошкодження клітин печінки, зумовлені гіпоксією. При
підвищенні швидкості руху перфузата через печінку до 40-50 мл/хв пошкодження
гепатоцитів є незначним, більш висока швидкість (60-70 мл/хв) призводить до
пошкодження клітин ендотелію [165].
Перфузія ізольованої печінки проводиться при достатньо низькому рівні
перфузійного тиску - 21 мм вод.ст., який дозволяє зберегти цілісність і функції
печінки [66]. Високий перфузійний тиск веде до суттєвих пошкоджень структури
тканини печінки: розширення центральних вен, міждолькових судин, стискання
печінкових балок, їх фрагментації [39].
Щурів наркотизують тіопенталом натрію (100 мг/кг маси тіла тварини
внутрішньоочеревинно). За 5 хвилин до операції вводять гепарин (1000 од. /100г
маси тварини внутрішньоочеревинно). Під час операції важливе значення має час
ішемії печінки, який не повинен перевищувати 5-10 хвилин [66]. Після
лапаротомії по середній лінії живота тварини канюлюють загальну жовчну протоку
і ворітну вену. Через канюлю в ворітній вені печінку відмивають від крові
розчином Кребсу, ізолюють і розміщують в перфузійній установці.
Для оцінки стану ізольованого органа за умов перфузії частіше за все
використовують функціонально-метаболічні, біохімічні і морфологічні методи
контролю. Серед запропонованих тестів функціональної активності ізольованої
перфузованої печінки досить чутливими вважаються інтенсивність секреції жовчі,
поглинально-екскреторна здатність печінки (проба із бромсульфалеїном),
поглинання кисню, а також реакції біосинтезу (сечовини, білка, глікогену) [39].
Вибір фізіологічних параметрів перфузії і критеріїв оцінки функціональної
активності органу значною мірою залежить від конкретної мети дослідження,
техніки, що використовується і методики перфузії. Автори даного методу перфузії
тестували стан ізольованого органу за функціональним (інтенсивність секреції
жовчі) та морфологічним (структура печінки, активність ферментів синтезу
глікогену та ін.) методами. Печінка зберігала функціональну активність більше
ніж 5 годин з початку її перфузії [54]. Наші дослідження проводилися протягом
перших двох годин, тобто в період відносно стабільного жовчовідділення.
Для проведення досліджень використано схему досліду із заміною перфузату в ході
перфузії. Протягом 40 хв печінку перфузують контрольним розчином (період
с