Вы здесь

Моделювання процесів управління економічною безпекою регіону

Автор: 
Пілько Андрій Дмитрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
3404U004019
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ РЕГІОНУ

2.1. Моделі оцінки рівня економічної безпеки територіальної системи

Для оцінки рівня економічної безпеки регіональної системи в літературі [29, 39, 46, 69, 73, 102, 103, 134, 135] пропонується використання численних методів і підходів. При цьому зазначається, що на даний час ще не знайдено загальновизнаних підходів, котрі б знайшли безпосереднє практичне застосування. Разом з тим, серед методів, які найчастіше використовуються дослідниками для визначення рівня економічної безпеки держави чи території можна виділити наступні:
- аналіз основних макроекономічних показників і порівняння їх з пороговими значеннями, в якості яких приймаються значення не нижчі середньосвітових;
- порівняння темпів економічного зростання за основними показниками та оцінка динаміки їх змін;
- методи експертних оцінок;
- методи бальних оцінок рівня кризи і ранжування територій за рівнем гостроти кризових явищ;
- метод аналізу і обробки сценаріїв;
- оптимізаційні методи;
- ігрові методи;
- методи розпізнавання образів;
- методи теорії нечітких множин;
- методи багатомірного статистичного аналізу.
Поширеним прийомом визначення фактичного рівня розвитку регіональних систем є аналіз певним чином нормованих основних показників регіонального розвитку (продуктивності праці, фондовіддачі, виробництва ВРП на душу населення, обсяги капіталовкладень тощо).
Переважна більшість дослідників дійшли згоди з питання щодо кількості оцінюваних показників в процесі визначення рівня економічної безпеки на загальнодержавному і регіональному рівнях: з урахуванням численних недоліків і упущень, пов'язаних з використанням одного індикатора, прийнятним вважається аналіз груп показників, які відображають становище в окремих сферах людської діяльності [47, 103]. Виділяють наступні недоліки використання лишень одного критерію (національного доходу на душу населення, валового регіонального продукту на душу населення) для оцінки стану економічної безпеки держави чи регіону [103]:
- як високоагреговані індикатори, вони несуть в собі численні помилки і неточності, спричинені численними припущеннями і спрощеннями;
- не відображають структури і специфіки розвитку народного господарства і окремих його галузей;
- не відображають характеру і особливостей розподілу багатства і доходів між різними групами населення;
- недостатньо враховують істотні відмінності між новітніми секторами господарства, в яких розвиваються товарно-грошові відносини і традиційними секторами економіки, для яких характерним є споживання значної частки виробленого продукту безпосередньо в рамках домогосподарства і без посередництва ринку;
- при співставленні таких показників для різних країн чи навіть окремих територій необхідним є врахування ролі, яку відіграють неоднакові кліматичні і природні умови, устої життя населення тощо;
- при порівнянні таких показників виникає проблема перерахунку величин, отриманих в національних валютах.
Характеристики функціонування системи, які використовуються для оцінки стану і перспектив її розвитку називаються індикаторами. А метод заснований на аналізі таких індикаторів - індикативним аналізом. Як пише О.А. Корольов [72, с.419], контроль параметрів стабільних економік, які розглядаються як індикатори їх стану і поведінки, для нестабільних економік потребує удосконалення, оскільки вибір цих параметрів з урахуванням їх взаємозв'язку у структурі економіки і визначення часу проведення контрольних процедур повинен базуватись на формальній основі. Розробка ж формальних методів повинна забезпечити створення адаптивної системи контролю і діагностування економіки на всіх рівнях ієрархії її структури і здійснюватися з урахуванням основних положень теорії контролю і діагностування систем [72].
Широко використовувані в практиці проведення регіональних досліджень характеристики і показники (медико-біологічні, економічні, демографічні, соціально-культурні) реально здатні виконувати функції часткових індикаторів економічної безпеки не окремо один від одного, а лишень у сукупності.
В літературі [73, 103, 128, 134, 135, 141, 144, 146, 150], присвяченій дослідженню питань економічної безпеки пропонується використання численних підходів до аналізу, вимірювання і моделювання економічної безпеки держави, регіону, підприємства, домогосподарства. Автори пропонують використання цілих груп індикаторів економічної безпеки регіону, проте всі погоджуються з думкою, що "рівень економічного розвитку виступає одним з найважливіших показників стану економічної безпеки" [53].
Виходячи з цього, нами запропоновано можливий підхід до визначення рівнів економічної безпеки адміністративно-територіальних одиниць (районів і міських рад) регіону, який передбачає:
1) вимірювання фактичного рівня розвитку адміністративно-територіальної одиниці (надалі - території);
2) визначення рівнів безпеки в кожному окремо взятому році і групування територій за рівнем безпеки.
Для формалізованого представлення даної проблеми введемо наступні позначення. Нехай є m адміністративно територіальних одиниць, які можна дослідити за допомогою системи показників х1, х2, ..., хn, які утворюють множину J. Тоді показники і-району можна представити об'єктами Рі (хі1, х і2, ..., х іn), Для оцінки рівня розвитку і-території оцінюємо міру близькості між об'єктами:
1. Рі (хі1, х і2, ..., х іn) та Р0 (х01, х 02, ..., х0n), - ідеальним об'єктом в багатовимірному просторі, координати якого можна знайти:
х*0j = х*ij, якщо j - показник стимулює розвиток території, ;
х*0j = х*ij, якщо j - показник стримує розвиток території, ;
2. Рі (хі1, х і2, ..., х іn) та Рс (хс1, хс2, ..., хcn)- об'єктом в багатовимірному просторі, координати якого відповідають значенням системи показників на середньообласному рівні;
3.