Вы здесь

Державне регулювання ринку підакцизних споживчих товарів

Автор: 
Васильців Тарас Григорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004082
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ПІДАКЦИЗНИХ СПОЖИВЧИХ
ТОВАРІВ ТА КОНКУРЕНЦІЇ НА ЦЬОМУ РИНКУ
2.1. Характерні тенденції розвитку ринку підакцизних споживчих товарів в
Україні та фактори, які їх визначають
У загальному розумінні ринок – це сукупність конкретних економічних відносин та
зв’язків між представниками попиту і пропозиції, а також торговельними
посередниками щодо руху товарів та грошей; ринок відображає економічні інтереси
суб’єктів ринкових відносин та забезпечує обмін продуктами праці. Згідно з К.Р.
Макконнелом та С.Л. Брю [109, с.61], ринок – це інститут чи механізм, який
зводить разом покупців і продавців конкретного товару та дозволяє
реалізовуватись рішенням, які приймаються ними.
Головною силою, яка в розвинутій економіці скеровує розвиток тих чи інших
галузей та ринків, є співвідношення попиту і пропозиції. В умовах ринкових
відносин платоспроможний попит є проявом потреби людей в будь-яких товарах. Це
кількість продукції, яку споживачі готові та в змозі купити за відомою ціною і
у визначений проміжок часу.
Про популярність алкогольних напоїв та тютюнових виробів свідчать частки
реалізації цих товарів у структурі роздрібного товарообігу в Україні. В 2002
році у вартісному вираженні вони склали 7,9% та 4,7% відповідно [155, с.33].
Про високий обсяг споживання цих товарів свідчить також аналіз роздрібного
товарообігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів за регіонами України,
представлений в таблиці 2 додатка Б.
У структурі реалізації продовольчих товарів частка алкогольних напоїв у
більшості областей перевищує 10%. Щодо тютюнових виробів, то загалом обсяг
споживання цих товарів є невисоким і у багатьох регіонах не перевищує 3%. Проте
спостерігається підвищений попит на тютюнові вироби у Донецькій, Закарпатській,
Запорізькій, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Харківській областях та
місті Києві. Зазначені регіони взагалі є найбільшими споживачами досліджуваних
підакцизних товарів. На наш погляд, це зумовлено налагодженим ритмічним
виробництвом тютюнових виробів у Харківській області, потребою у релаксації, що
пов’язана із специфічними важкими умовами праці на Донеччині та географічною
наближеністю Західних областей України до Європейських країн із традиціями
споживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв.
Питома вага споживання досліджуваних підакцизних товарів на одиницю населення є
також високою. Згідно з даними Держкомстату України, у 2002 році [155, с.12]
роздрібний товарообіг на одиницю населення у вартісному вираженні склав 823
грн, а аналогічні показники для алкогольних напоїв та тютюнових виробів – 65,1
та 38,6 грн відповідно, що разом становить понад 12,6% роздрібного товарообігу
на одиницю населення.
Аналіз попиту на алкогольні напої на одиницю населення за регіонами країни в
натуральному вираженні (таблиця 3 додатка Б) дозволяє виділити високий рівень
споживання цих товарів у містах Києві та Сімферополі, Харківській, Львівській,
Закарпатській, Полтавській, Чернігівській та Запорізькій областях.
Дослідження структури споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів
(таблиця 6 додатка Б) показало, що, згідно з офіційними даними, в Україні серед
алкогольних напоїв споживачі найбільше віддають перевагу горілці та
лікеро-горілчаним виробам (ЛГВ). Так, станом на 2002 рік на горілку та ЛГВ
припало 57,1% реалізованих алкогольних напоїв; вина – 28,6%; шампанське – 9,5%;
коньяк – 4,8%. У той же час частка горілки та ЛГВ у структурі продажу
алкогольних напоїв протягом останніх років теж зростає (рис. 2.1).
Співвідношення в структурі виробництва та споживання алкогольних напоїв, яке
склалось, найбільшою мірою зумовлені давніми історичними традиціями споживання
цих виробів в Україні, ускладненням економічної ситуації, а також зниженням
рівня платоспроможності споживачів та надання ними переваги більш дешевим
напоям, зокрема горілці та ЛГВ.
Рис. 2.1. Динаміка змін структури споживання алкогольних напоїв і тютюнових
виробів в Україні
(складено автором за даними Держкомстату [155, с.313])
Такий стан справ не характерний для більшості розвинутих країн, про що свідчать
цифри: в середньому у світі горілка займає лише 13% ринку міцних алкогольних
напоїв; у Росії виробництво горілки починаючи з 2000 року скоротилось,
одночасно росте виробництво виноградного вина, місце дешевої горілки поступово
займає горілка середньої цінової групи та вино, споживання якого в країнах
Європи значно перевищує російський та український рівень [148, с.5–6]. Із
стабілізацією економічної ситуації в державі та підвищенням забезпеченості
споживачів підакцизних споживчих товарів, на наш погляд, співвідношення в
структурі споживання алкогольних напоїв будуть чимраз більше відповідати
розвиненим країнам: частки в структурі споживання коньяку, вина, горілки
дорогого цінового сегмента зростатимуть. Це підтверджується також світовою
практикою споживання найміцніших напоїв, яка свідчить про скорочення обсягів
реалізації цих товарів, що зумовлено здебільшого існуванням таких чинників, як
високі податкові ставки на міцні алкогольні напої, обмеження реклами цих
товарів, а також популяризація культу здоров’я тощо [92, с.22].
Деякі прояви цієї тенденції в Україні можна спостерігати вже зараз. Починаючи з
1995 року виробництво коньяку та виноградного вина зростає на фоні різкого
скорочення офіційного виробництва горілки та ЛГВ. В 2002 році вітчизняні
виробники коньяку збільшили обсяги виробництва у порівнянні з 1997 роком на 50%
[145].
Динаміка співвідношення споживання тютюнових виробів теж демонструє поступове
наближення до показників економічно розвинутих країн. Частк