Вы здесь

Стан інтерфероногенезу, перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи у хворих на хронічний гепатит В і шляхи їхньої корекції

Автор: 
Лапай Василь Степанович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004400
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

ГЛАВА 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням перебувало 170 осіб молодого і середнього віку, хворих на хронічний гепатит В, яким проводили лікування і диспансерне спостереження в умовах гепатологічного центру, денного стаціонару, а також у відділенні для хворих на хронічні гепатити Одеської міської клінічної інфекційної лікарні. Серед них було 11 жінок і 159 чоловіків.
З метою порівняння показників концентрації сироваткового інтерферону, інтенсивності процесів ПОЛ і активності ферментів АОС було сформовано контрольну групу спостереження, до якої увійшло 30 практично здорових осіб молодого і середнього віку.
Розподіл хворих і осіб контрольної групи за статтю і віком наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл практично здорових осіб і хворих на ХГВ
відповідно до статі й віку
ГрупиВікові групиобстеженихмолодого вікусередньогоЧЖЧЖПрактично здорові15573Хворі на ХГВ 994607Всього11496710
Під час формування вікових груп користувалися рекомендаціями Європейського симпозіуму геронтологів (Київ, 1963).
В результаті проведення статистичного аналізу основних показників інтерфероноутворення, ПОЛ, АОС у різних групах залежно від статі та віку пацієнтів істотних розбіжностей не виявлено. У зв'язку з цим розподіл по групах хворих на ХГВ проводили залежно від перебігу хвороби і методів терапії. Добираючи пацієнтів для проведення досліджень, намагалися включати в групи спостереження насамперед осіб, які не мали супровідних захворювань, або у яких під час дослідження ознаки загострення хронічних супровідних захворювань клінічно не виявлялися.
У разі визначення діагнозу ХГВ враховували наявність у сироватці крові HBsAg, тривалість існування HВs-антигенемії, наявність HBeAg, a-HBe IgM i G, а-HBc IgM i G, DNA HBV, активність АлАТ, АсАТ, рівень білірубіну в сироватці крові, кількість і частоту загострень хвороби, показники тимолової проби, клінічні показники (швидка стомлюваність, зниження працездатності, наявність депресивних реакцій, збільшені розміри печінки і селезінки).
Про розміри печінки та селезінки і їхню структуру судили за даними ультразвукового дослідження (УЗД). У частини хворих (57 осіб) для верифікації діагнозу використовували полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).
Під час клінічного обстеження пацієнтів велику увагу приділяли анамнезу хвороби. Враховували періодичну появу у пацієнтів фізичної слабості, зниження працездатності, наявність апатії, зміни настрою, наявність необґрунтованого субфебрилітету, періодичне зниження апетиту, періодичне виникнення артралгій. У процесі об'єктивного дослідження звертали увагу на наявність плям пігментації, венозну сітку, колір долонної поверхні кистей рук, ступінь еластичності епідермісу шкірних покривів, особливо обличчя і волосистої частини голови, наявність судинних зірочок. Брали до уваги також колір склер і шкірних покривів, визначали розміри печінки і селезінки.
При розподілі хворих на групи за активністю патологічного процесу застосовували класифікацію запропоновану В.В. Горбаковим, 1998.
Латентний перебіг хронічного гепатиту В визначали при виявленні у сироватці крові HBsAg при негативному дослідженні на HBeAg і за відсутності anti-HBs і anti-HBсоr у класі імуноглобулінів М, наявності нормальних показників рівня концентрації білірубіну в сироватці крові, активності амінотрансфераз, показників тимол-вероналової проби, але за умови, що в анамнезі хвороби мали місце загострення ХГВ, підтверджені лабораторними і клінічними даними. В період спостереження у таких пацієнтів загострення хвороби повторювалися з різною періодичністю.
Діагноз млявоперебігаючого ХГВ визначали в тих випадках, коли у хворих спостерігалися суб'єктивні ознаки хвороби, як-от: скарги на швидку стомлюваність, зниження працездатності, періодично виникаюча важкість у правому підребер'ї, диспепсичні розлади, погіршання загального стану через погрішності у дієті. У частини таких хворих мали місце збільшення розмірів печінки, порушення процесів травлення, періодичне потемніння кольору сечі. Дані лабораторного обстеження періодично свідчили про помірне підвищення активності амінотрансфераз. У частини хворих спостерігалася слабовиражена гіпербілірубінемія.
Діагноз активного хронічного гепатиту В визначали за наявності всіх ознак гепатиту: адинамія; зниження працездатності; стійка іктеричність склер; помірна жовтяниця з хвилеподібним перебігом; як правило, збільшені розміри печінки. Рівень білірубіну в сироватці крові не знижувався до нормальних значень. Активність амінотрансфераз була постійно високою або помірно підвищеною. У таких хворих спостерігалася втрата маси тіла, мав місце виразний астенічний синдром.
Спостереження за первинно обстежуваними хворими здійснювали протягом 1-2 років. Під час з'ясування епідеміологічного анамнезу у 2/3 хворих мали місце оперативні втручання, травми, медичні маніпуляції, в тому числі й лікування зубів. У 1/3 пацієнтів шлях інфікування встановити не вдалося, що дозволило його розцінювати як статевий.
З метою порівняння ефективності застосовуваної терапії усіх хворих було розподілено на 4 групи (таблиця 2.2).
Як видно з таблиці, до першої групи, яка була контрольною щодо ефективності здійснюваної терапії, увійшло 40 пацієнтів, серед яких 30 осіб мали млявоперебігаючий ХГВ і 10 - активний перебіг гепатиту. Всім хворим цієї групи призначали плацебо, карсил, полівітаміни, ліпамід. Один курс тривав 5 тижнів, після чого робили перерву в лікуванні на 1 міс. Усього проводили 4 - 5 курсів базисної терапії.
До другої групи було включено 55 пацієнтів, серед яких у 25 осіб мав місце латентний перебіг хвороби, а у 30 - млявоперебігаючий. Цим пацієнтам до базисної терапії додавали аміксин - по 1 таблетці 2 дні підряд щотижня. Курс лікування - 5 тижнів. Усього проводили 4 - 5 курсів терапії на рік.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за перебігом ХГВ