Вы здесь

Ойконіми України на -*jь (-*jа, -*jе) у Х-ХХ ст.

Автор: 
Радьо Людмила Несторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004640
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Сруктурно-словотвірний аналіз ойконімів на -*jь (-*jа, -*jе)
2.1. Функції і значення форманта -*jь.
Для творення присвійних прикметників, за твердженням С.Бевзенка, у слов'янських мовах найчастіше використовувалися суфікси: -овъ (за допомогою якого творилися прикметники від іменників чоловічого роду: сыновъ, дєдовъ); -инъ (за його допомогою творилися прикметники від іменників жіночого роду: Ольжинъ, сестринъ). Проте найпоширенішим суфіксом присвійних прикметників здавна був і є -овъ > ( -ів/-їв, -ова, -ове ). Творення посесивів за допомогою суфіксів -овъ, -инъ витіснило давніші утворення з формантом -*jь від власних імен: Володимирь > Володимирів. Наприклад, у грамоті Мстислава від 1130 р. читаємо: се азъ Мъстиславъ Володимирь сынъ. В окремих випадках за допомогою форманта -*jь, на думку вченого, творилися також відносні прикметники, пор. орль, овечь, человєчь [14, 210-211].
В українських грамотах XIV-XV ст., як зауважує цей же дослідник, простежується тенденція творення іменників із збірним значенням за допомогою суфікса -ьj-е: дуб'я, ганчір'я, ломаччя, луб'я, обіддя. Наприклад, у грамоті 1349 р. читаємо: ... по бреховича дубьє, от бреховича дубья по долишнии конєц [14, 211].
О.Купчинський стверджує, що формант -*jь вказує у топонімах на приналежність об'єкта конкретній особі. На його думку, формування архетипу на -*jь сягає ще праіндоєвропейської доби. Дослідник простежує також генезис форманта і вказує на його існування у давньогрецькій мові та у санскриті [60, 101].
Формант -*jь, на думку багатьох учених, втрачає фонетичну виразність ще у кін. ХІІІ - поч. XIV ст. Цей факт підтверджується такими явищами, як занепад давньої групи -ль у компоненті -славль: Переяславль > Переяслав; поява у цих назвах додаткового суфікса присвійного характеру -ів( Розважів та ін. [60, 104].
C.Пахомова у статті "Доля суфікса -*jь в ономастичному освітленні" зазначає, що доля форманта -*jь в давньоукраїнській мові безпосередньо пов'язана із проникненням християнських антрополексем у систему слов'янських автохтонних особових назв. Дослідниця вважає, що спад продуктивності форманта пояснюється скороченням числа вживаних власне слов'янських імен. Основну ж причину занепаду присвійного форманта -*jь, на думку С.Пахомової, слід шукати у фонології: "У праслов'янській мові з'являються палаталізовані приголосні, а творення посесивних словоформ за допомогою -*jь від палатальних основ було неможливим. Гнучкішою виступала модель на -ов/-ев. Чергування голосних сприяло утворенню посесивів як від твердих, так і від м'яких основ" [79]. Думку вченої вважаємо недостатньо аргументованою, адже Ф.Нецкуля стверджує, що новіші формації утворювалися не лише від основ, які закінчувалися задньоязиковою приголосною фонемою, а навіть від тих, що закінчувалися палатальним еквівалентом таких фонем [152, 74].
А.Мейє вважав, що успадкований з праслов'янської мови суфікс -*jь використовувався для творення прикметників із значенням приналежності окремій особі і був рівнозначний грецькому родовому відмінку: отечь, пророчь [67, 288-289].
У працях К.Брукмана увага акцентується на тому, що досліджуваний формант вживався ще у праіндоєвропейський період, і вже тоді був дуже продуктивним, утворюючи деривати різного типу. Дослідник вказував також і на той факт, що суфікс -*jь домінував у прикметникових формаціях [130, 182].
Такі ж погляди щодо -*jь, але у стосунку до слов'янських мов, висловив В.Вондрак, який, вказуючи на продуктивність цього суфікса у прикметниковій деривації, наводить приклади інших формацій, утворених за його допомогою. Наприклад, в іменниковому словотворенні дослідник вбачав суфікс -*jь не лише у словах типу *mazь, vracь, але також у композитах з другим вербальним членом типу zlodejь [181 I, 65]. Однак компонент -dejь, очевидно, походить від дієслова dejati, а -*ь міг виникнути у період дії закону відкритого складу за аналогією до інших утворень [152, 48].
Польський мовознавець Я.Лось писав, що формант -*jь (-*j-a, -*j-e) утворює прикметники з посесивним значенням від іменників, які позначають живі істоти [143, 12-13]. Найбільше відомостей про функції форманта -*jь у прикметниках знаходимо в праці М.Бродовської-Гоновської "Словотвір прикметника у староцерковнослов'янській мові". Аналізуючи пам'ятки церковнослов'янської писемності, дослідниця стверджує, що прикметники на -*jь, -*ьjь утворювалися від основ особових іменників, а тому найчастіше характеризуються посесивним значенням. У писемних пам'ятках простежується витіснення моделі на -*jь моделлю на -овъ, пор. Авраамль > Авраамовъ, Иаковль > Иакововъ [129, 20]. У церковнослов'янських пам'ятках, опрацьованих дослідницею, трапляються синонімічні суфіксальні утворення на зразок -*jь//-овъ, -*jь//-ьнъ. А це, на думку вченої, дуже виразно засвідчує той факт, що суфікс -*jь виражав функцію приналежності, яка або перебуває на стадії становлення, або, що найбільш імовірно, відмирає, а сам формант втрачає продуктивність. М.Бродовська-Гоновська зауважує, що за допомогою суфікса -*jь хоч і дуже рідко, а все ж могли утворюватися формаціїі від основ жіночих особових іменників, а ще рідше - від загальних назв: Kozja, Smolja [129, 24]. Це твердження дослідниці видається нам непереконливим. Наведені вище приклади, на нашу думку, є дериватами на -*jа, а їх твірними основами були відапелятивні особові назви, однак не самі апелятиви. М.Бродовська-Гоновська непослідовна у розмежуванні функцій і властивостей суфіксів -*jь і -*ьjь. Окремі дослідники зауважували, формант -*ьjь, за допомогою якого утворювалися деривати (із значенням збірності, а не приналежності) від апелятивів, характеризувався іншими властивостями і виконував інші функції. Так виникла проблема розмежування суфіксів -*jь і -*ьjь. У слов'янському мовознавстві досить довго існувала думка про їх ідентичність. Такі вчені, як Й.Заімов, Я.Лось, свого часу стверджували, що ці форманти виконували цілком ідентичні функції і м