Вы здесь

Хірургічне лікування післяопераційної вентральної грижі, поєднаної з спайковою кишковою непрохідністю

Автор: 
Біцька Ірина Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004687
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ІЗ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЮ
ВЕНТРАЛЬНОЮ ГРИЖЕЮ, ПОЄДНАНОЮ З СПАЙКОВОЮ КИШКОВОЮ НЕПРОХІДНІСТЮ
2.1. Методи дослідження хворих з післяопераційною вентральною грижею поєднаною
з спайковою кишковою непрохідністю
2.1.1 Диск-електрофорез сироваткового білка в поліакриламідному гелі
Метод електрофорезу на папері для визначення кількісного вмісту сироваткових
білків не задовольняє вимог хірургів по вивченню білкового обміну для оцінки
різних патологічних станів.
Більш широку інформацію при вивченні цього питання можна отримати при
визначенні спектру фракцій сироваткового білка методом диск-електрофорезу в
поліакриламідному гелі, спроможна здатність якого в багато разів перевищує інші
методи розділення білків. На думку Н.R.Mauer [300] цей метод більш як в десять
разів перевищує результати електрофорезу на папері та в агаровому гелі.
Використавши його вдається розділити сироватковий білок на 25-27 фракцій
(рис.2.1.). Диск-електрофорез сироваткового білка проводили в 7,5%
поліакриламідному гелі на апараті угорської фірми “Reanal – 69” по методу B.J.
Davis [ 301 ] (рис. 2.1.)
Для кращої інтерпретації отриманих диск-електрофореграм використовували
дрібнопористий гель довжиною 76 мм і крупнопористий – 8 мм. Для досліджень
брали 200 мкг сироватки крові, взятої з ліктьової вени пацієнта, яку змішували
з таким же об’ємом 40% сахарози. Електрофорез проводили на протязі 30 хвилин
при режимі апарату 2 мА на одну пробу при напрузі 600 Вт. Пізніше протягом
однієї години силу струму збільшували до 5 мА. Після закінчення електрофорезу
виймали гелеві колонки зі скляних трубок, проводили фіксацію їх в 10 % розчині
амідочорного 10 В 20 хвилин і промивали в 7% розчині оцтової кислоти.

Рис. 2.1. Диск-електрофореграма спектру фракцій сироваткового білка в ПААГ
хворої Б. Є., 46 р., діагноз: післяопераційна рецидивна вентральна грижа,
гостра спайкова кишкова непрохідність: 1- до операції; 2 – при виздоровленні.

Диск-електрофореграми піддавали якісному та кількісному розшифру­ван­ню за
допомогою запропонованого в нашій клініці програмно-апаратного комп’ютерного
комплексу оптоелектронного аналізу [302 ], який дозволяє встановити ЕФР кожної
фракції, кількість білка, а також наявність патологічних фракцій білка, які
появились у даного хворого. Загальну кількість білка сироватки крові визначали
біуретовим методом.
2.1.2 Методика кількісного і якісного визначення Ig G, Ig A, Ig M у фракціях
сироваткового білка диск-електрофореграми в поліакриамідному гелі
Вивчення кількісного вмісту Ig G, Ig А, Ig М по методу Manchini (1965) [ 303 ],
яким користується більшість авторів, дає тільки орієнтовну оцінку гуморального
імунітету при різних патологічних процесах, в тому числі і при спайковій
кишковій непрохідності поєднаній із післяопераційною вентральною грижею,
оскільки градієнт величин різних класів імуноглобулінів у здорових людей є
досить широким, а зміни при патологічних процесах нерідко знаходяться в межах
фізіологічних показників. Тому вивчення різних класів імуноглобулінів у
фракціях сироватки крові дає можливість встановити глибокі порушення показників
гуморального імунітету.
Виходячи з цього, поряд з вивченням загальної кількості IgG, IgA, Ig M в
сироватці крові, ми визначали кількісні і якісні зміни різних класів
імуноглобулінів в фракціях сироваткового білка диск-електрофореграми в ПААГ за
методикою М.Д.Василюка [304 ].
Після проведення ДЕФ в 7,5 % ПААГ чотирьох проб сироваткового білка за
методикою, описаною вище, одну гелеву колонку фарбували 0,1% розчином
амідочорного 10 В і після промивання встановлювали на шкалу фореграмометра для
визначення локалізації і наявності фракцій в зоні повільних посттрансферинів
диск-електрофореграми в ПААГ.
Зразки розігнаного білка диск-електрофореграми є ідентичними , тому
незафарбовані диск-електрофореграми встановлювали на шкалу фореграмо­мет­ра на
місце зафарбованої та за допомогою ножа приставки до форе­грамометра розрізали
на окремі диски, які відповідали певній білковій фракції. Диски окремих фракцій
сироватки крові зони повільних посттрансферинів розміщували на чашку Петрі в
суворій послідовності на віддалі 15 мм, заливали агаром “ Діфко” з
диспергованою моноспецифічною антисироваткою Ig G. В другу чашку на диски
фракцій заливали диспергованою моно специфічною антисироваткою Ig A, в третю –
Ig M. Після витримки всіх проб в 10% трихлороцтовій кислоті і промивали в 7%
розчині оцтової кислоти.
В агарі, який залитий в чашках Петрі, навколо дисків фракцій, де знаходяться
імуноглобуліни, виникали кільця імунодифузії різних діаметрів, які мали пряму
залежність від кількості імуноглобулінів в цій фракції. Одночасно визначали
загальну кількість імуноглобулінів в сироватці крові даного хворого за методом
G. Manchini [303].
Вимірювали діаметр кільця імунодифузії кожної фракції, підносили їх до величини
квадрату і сумували. Складали пропорцію:
, де:
Ig – кількість імуноглобулінів в окремій фракції;
Ig – загальна кількість імуноглобулінів сироватки крові в г/л;
DІ – квадрат діаметра кільця імунодифузії цієї фракції в мм ;
У ПІ -- сума квадратів і мм кілець імунодифузії всіх фракцій;
2.1.3. Методика визначення функціональної активності Т- і В- лімфоцитів
Для визначення активності лімфоцитів до розеткоутворення ми використали дещо
змінену методику реакції утворення розеток з еритроцитами барана і зимозаном Г.
И. Гришиной, запропоновану в імунологічній лабораторії академіка Р.В. Петрова
[305 ].
Готували розчин верографіну, для чого до 20 мл 76% розчичу верографіну додавали
86,2 мл дистильованої води і 0,9 м