Вы здесь

Організаційні засади формуваннЯ економічної стратегії підприємств житлово-комунального господарства

Автор: 
Світлична Вікторія Юріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U004765
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища, що формують економічну
стратегію підприємств житлово-комунального господарства
На діяльність житлово-комунального підприємства як будь-якого суб’єкта
економіки значно впливає стан внутрішнього і зовнішнього середовища, в якому це
підприємство знаходиться. Стратегічне управління підприємством має враховувати
вплив кожного з факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, і адаптувати
механізм діяльності підприємства до нової ситуації, забезпечивши таким чином
його ефективну роботу. Можна погодитися з висновком Градова А.П., що “...жодна
виробнича система не функціонує у вакуумі, її оточує, чи вона знаходиться в
сильно диференційованому середовищі...Середовище ніколи не буває стабільним. І
кожна організація не тільки повинна знати своє середовище, але звичайно і вміти
реагувати на ці зміни... ”[178].
Для того, щоб ефективно функціонувати в умовах середовища, яке постійно
змінюється, треба чітко уявляти основні фактори, що можуть вплинути на
діяльність підприємства з боку цього середовища, виробити власний механізм
прийняття рішень з ліквідації негативних наслідків їх впливу або використання
нової економічної ситуації в напрямку покращення роботи підприємства.
Дослідженню впливу середовища на діяльність підприємства приділяється значна
увага як вітчизняними, так і зарубіжними фахівцями
[47,49,57,85,86,104,112,131,186,231,236], тому, безумовно, існують різні точки
зору щодо структури цього середовища, виду й переліку факторів впливу. На
основі аналізу теоретичних досліджень та практичного досвіду нами здійснена
спроба визначити структуру середовища, в якому функціонують підприємства
житлово-комунального господарства, визначити основні фактори, вплив яких на
роботу підприємств галузі є найбільш суттєвим, дати їм економічну оцінку й
окреслити методи прийняття відповідних управлінських рішень.
Вважаємо, що слід виділити два рівня середовища, в якому функціонують
підприємства житлово-комунального господарства, зокрема зовнішнє середовище і
внутрішнє середовище. У той же час зовнішнє середовище також неоднорідне і має
різний ступінь впливу на діяльність підприємств, тому доцільно визначити таку
структуру зовнішнього середовища, як макро- і мезосередовище. На наш погляд,
щоб будувати стратегію розвитку підприємства житлово-комунального господарства,
необхідно чітко уявляти ступінь впливу кожного з факторів середовища.
Зовнішнє середовище представлено сукупністю елементів, що не входять до складу
підприємства, але впливають на нього через виконання певних дій. Зовнішнє
середовище формує цілком певну систему ресурсів, якими може володіти
підприємство для виконання своїх функцій і які визначаються зовнішніми по
відношенню до підприємства факторами. Між підприємством і його середовищем
відбувається постійний обмін, що забезпечує певний баланс у взаємному
задоволенні нагальних потреб обох сторін.
В умовах адміністративно-планової економіки, коли діяльність всіх підприємств
жорстко регламентувалася, а стратегічні питання вирішувалися на рівні
міністерств і відомств, дії з боку зовнішнього середовища мали постійний,
передбачуваний, майже запланований характер. Тобто діяльність
житлово-комунальних підприємств того періоду була виваженою, плановою,
адекватно підготовленою до можливих змін.
Трансформаційні процеси вітчизняної економіки та прискорення процесів
глобалізації зумовили стрімкий, непередбачуваний, а іноді й хаотичний характер
впливу зовнішніх факторів. Крім того, ситуацію погіршувало важкість адаптації
ідеології людей до змін, а також невизначеність шляхів переходу економіки
держави на ринковий шлях розвитку.
Кожне окреме підприємство, в тому числі житлово-комунальне, може бути
охарактеризоване своїм “власним” зовнішнім середовищем, тобто набором загальних
елементів, які мають відношення до всіх господарюючих суб'єктів, і суто
“особистим” середовищем, що представлено безпосередньо пов’язаними з даним
підприємством елементами. Поділяємо думку ВелеськоЕ.І. [48], який зазначав, що
головним критерієм, який дозволяє включити фактор зовнішнього середовища у
набір параметрів, які розглядаються при стратегічному управлінні, виступає
наявність явної залежності між значенням такого фактора і успішністю досягнення
поставленої стратегічної цілі.
Базуючись на групуванні факторів зовнішнього оточення [72, 91,113,145,214,242]
та дослідженнях, що проведені в дисертаційній роботі, можна виділити основні
фактори макросередовища, що впливають на розвиток підприємств
житлово-комунальної галузі.
- Політичні, що об'єднують: стан нормативно-законодавчого поля і, перш за все
його вплив на реформування галузі; політичну ситуацію в країні й міжнародні
відносини; ступінь підтримки громадськістю уряду, що впливає на проведення
економічної політики; характер висвітлення засобами масової інформації
результатів ринкових перетворень тощо.
- Економічні, а саме: ситуація в економіці країни; характер бюджетної політики
(пріоритетність державних бюджетних витрат, державна фінансова підтримка
розвитку галузі, формування і виконання місцевих бюджетів), податкової політики
(наявність пільг та диференційованих ставок податків), прогресивність цінової і
тарифної політики; інвестиційна привабливість економіки та ЖКГ.
- Соціальні фактори, тобто: рівень соціалізації реформ економіки та соціальної
значущості послуг ЖКГ; соціальне й демографічне становище в суспільстві;
характер структури потреб населенн