Вы здесь

Логіко-філософський аналіз еристичного дискурсу

Автор: 
Скворцова Тетяна Георгіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U000183
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ II.
Еристика, ЕРИСТИЧНА СУПЕРЕЧКА, ЕРИСТИЧНИЙ ДИСКУРС
У другому розділі у дисертації досліджується і розрінюються такі поняття,як
"еристика", "еристична суперечка" та "еристичний дискурс".
2.1. Еристика в структурі сучасної теорії аргументації
У першому підрозділі розглядається специфіка еристики як дісципліни логічного
циклу. У зв"язку з цим основна увага приділяється розгляду взаємозв"язку
еристичної проблематики і проблематики сучасної теорії аргументації,зокрема
логічної теорії аргументації.
Для цього в дисертації проводиться аналіз витлумачення терміну " еристика" з
часів Античності і до нашого часу.
У літературі еристика розглядається в рамках теорії аргументації. Можна
сказати, що у самому загальному вигляді еристика вивчає певні аргументативні
процеси. Перш ніж з’ясувати, що представляє собою еристика визначимо, що таке
аргументація.
Термін "аргументація” в сучасній літературі є неоднозначним. Це виникає, на наш
погляд, тому, що існують різноманітні напрямки його дослідження. Навіть
логічний підхід в літературі поділяється на різні напрямки.
Підсумовуючи різноманітну літературу з цього питання, можна виявити такі
напрямки:
Філососько-методологічний підхід до аргументації.
Тут основна увага приділяється аналізу взаємозв’язків між такими поняттями, як:
аргументація, розуміння, раціональність. У літературі особливо відзначається
актуальність дослідження філософської аргументації та феномену прагматики. До
надбань, що суттєво доповнюють прагматику П. Грайса, наприклад, Алексюк І.А.
відносить, по-перше, спадщину неограйсівської прагматики - дослідження
імплісітур спілкування (conversational implicitures) (Bach K. та інш.),
імплікатур ввічливості (implicatures of politeness) (Leech G.N та інш.),
скалярних імплікатур (scalar implacatures) (Horn L.R., Hirschberg J. та інш.);
узагальнених та індивідуалізованих (generalized and particularized) імплікатур
(Levinson S.C., Bezuidenhout A. та інш.). По-друге, дослідження таких напрямків
когнітивної прагматики, як: теорія дореч­ності (relevance theory) (Sperber D.,
Wilson D.) та логіко-методологічний підхід дот аргументації. Тут розглядають
логічні основи аргументації в науковому пізнанні, роль дискусій та інших видів
аргументативних процесів у науці.
Логіко-прагматичний підхід до аргументації. Тут розглядають раціональні підходи
до проведення на практиці різноманітних суперечок. Особливо треба відмітити
прагма-діалектичний підхід, що розробляють науковці амстердамської школи
аргументації.
Логіко-семіотичний підхід, який созереджує увагу на методах знакового аналізу
аргументативних процесів.
Логічна герменевтика, яка намагається об’єднати принципи сучасної символічної
логіки з герменевтичним підходом.
Формально-логічне моделювання аргументативних процесів.
Тут дослідники намагаються застосувати математичні методи при побудові
аргументативних моделей. Так, наприклад, польський логік Станіслав Яськовський
сформулював умови для дискусійної імплікації і дискусійної еквівалентності,
створивши першу двозначну логіку дискусій. Окрім цього, є логічні дослідження,
в яких поняття аргументації досліджують за допомогою правдоподібних виводів. На
цій підставі будується логіка аргументації В.К. Фінна [104].
У зв’язку з багатоманітністю досліджень в галузі аргументації Герасимова І.О.,
Новосьолов М.М. у статті ”Мистецтво переконання в традиціях логічної науки”
пропонують іншу класифікацію проблем теорії аргументації [20].
Вони вважають, що до методологічних проблем аргументації такі питання:
Структура доведення та аргументації і вимоги до них;
Аргументація та контраргументація;
Несуперечливість і сумісність концептуальних систем;
Постановка, оцінка, аналіз і вирішення проблем.
До видів, принципів і стратегій обгрунтування Герасимова І.О., Новосьолов М.М.
відносять:
Емпірічне обгрунтування;
Теоретичне обгрунтування та контекстуальне обгрунтування;
Ціннісну аргументацію;
Аргументацію в критичному мисленні.
До логічних основ аргументації належать:
Вчення про поняття (кількісний і якісний аналіз понять);
Вчення про визначення;
Вчення про класифікацію та інші прийоми пізнання;
Процедура „запитання-відповідь” в системі аргументації;
Застосування теорії виводу і некласичних логік для аналізу аргументації (аналіз
модальних, часових, епістемічних, нормативних контекстів і типів доведень;
стратегії багатозначних, паранесуперечливих і релевантних логік в
аргументації).
Логічний аналіз антиномій і парадоксів.
До логічних основ наукової аргументації відносять:
Пояснення, розуміння, прогнозування, конструювання, моделювання;
Аргументативний діалог: принципи, прийоми і типи аргументації в діалозі;
Логіко-семантичний аналіз комунікативної аргументації;
Когнитивні стилі в аргументативному диалозі.Текст і аргументація.
Логічна герменевтика;
Структура і прийоми текстопородження.
Проблематика, що розглядає аргументацію у прикладних дослідженнях, у літературі
представлена такими напрямками:
Моделювання соціальних комунікацій;
Моделювання політичного мислення;
Аргументація в теорії прийняття рішень.
Псевдоаргументація і логічні помилки у літературі розглядають, аналізуючи
прийоми,стратегії і типи аргументів.
Таким чином, ми бачимо, що в літературі (навіть в логічній) термін
“аргументація” використовується в різних значеннях. Однак якщо спробувати
узагальнити визначення терміну «аргументація», то можна прийти до двох основних
визначень. У першому визначенні аргументація розглядається як процес, у другому
- як певне міркування (низка міркувань).
На визначення аргументації як процесу спирається її розповсюджене тлумачення як
“аргументативної дискусії” [33, c.15-18].
Тут мають на увазі таку дискусію, в результаті проведення якої можна з’ясувати