Вы здесь

Фіскально-економічна політика в перехідних умовах.

Автор: 
Гринкевич Світлана Степанівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U000360
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІСКАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Регулювання оподаткування споживання: види, становлення, механізм
здійснення
Податки, як носії фіскальної суті, не лише забезпечують формування державних
доходів, а й як економічні важелі справляють вплив на розвиток економіки.
Особливо актуальною є проблема впливу податків на загальний рівень цін. З
погляду загальної рівноваги запровадження акцизу та інших непрямих податків
викликає в економіці неоднозначні наслідки. При взаємодії на ринку продавців і
споживачів додатковий тягар податку, створений для одних, тут же обертається
додатковою вигодою для інших. Так, акциз безумовно обтяжливий для споживача
оподатковуваного продукту. Але якщо введення акцизу спричиняє зростання цін,
яке перевищує величину власне податку, від цього економічно виграють продавці.
Значною мірою податок примушує платників обмежувати своє споживання чи
нагромадження або і те, й інше разом. Прямі податки не ведуть безпосередньо до
підвищення цін, якщо тільки рівень оподаткування не змушує суб’єктів
господарювання скорочувати виробництво. В окресленій ситуації вплив прямого
податку на кон’юнктуру цін опосередкований через зменшення товарної маси. Коли
ж уведений податок суттєво не впливає на обсяг пропозиції товарів, прибутковий
податок діє як дефлятор за умови, що вилучені кошти знову не спрямовуються
через бюджет на фінансування споживання.
Це обмеження однаково справедливе для будь-яких податків – і доходно-майнової,
й товарної груп, оскільки вилучення державою певної суми платіжної
спроможності, зменшення особистих доходів може мати й безповоротний, і
перерозподільчо-зворотний характер. У суспільному масштабі особисте споживання
скорочується лише за обставин виробничого використання мобілізованих податком
грошей або заощадження коштів населення.
За різних комбінацій податків і рівня оподаткування знову і знову постає
класичне питання фіскальної теорії : хто в підсумку сплачує податок до бюджету?
Особа, що визнана платником чинним законодавством, чи особа, на яку офіційно
перекладається нарахований податок у складі ціни реалізації? З позицій
фіскальної техніки справляння податку відповідь однозначна – кінцевий споживач
товару. Проте в багатьох випадках податками на споживання незадоволені й
підприємці, і навіть державні уряди. Наприклад, податок на валовий оборот
вражає ділові інтереси бізнесу, оскільки важко переноситься на споживача в
умовах насиченого товарами ринку; сплата мита певною мірою обмежує міжнародну
торгівлю, приводить до міждержавних суперечностей; фіскальна монополія взагалі
означає конфіскацію держаного прибутку виробника чи продавця товару.
Дія побічних факторів може призвести до ситуації, коли соціально-економічний
тягар оподаткування для суспільства перевищить фіскальну доходність для уряду.
Непрямий податок не лише обмежує непродуктивне споживання, але й стає
перешкодою для вигідного розміщення капіталу, зростання заощаджень. Отже,
фіскальні вигоди держави можуть і не перекрити багатомірні витрати суспільства,
що перетворює проблему обтяжливості, розподілу, ефекту податків та їх
перекладання в одну з найскладніших фінансових наук. Механістичний поділ
податків на ті, що перекладаються, і ті, що не перекладаються, на наш погляд,
застарів до умов сучасних ринкових відносин.
Академічна теорія непрямого оподаткування обертається в колі традиційних питань
фіскальної достатності, соціальної справедливості, економічних впливів
опосередкованих податків, їхньої ролі в перерозподілі доходів і концентрації
багатства, загалом – їхнього впливу на суспільний добробут. За великої маси
споживачів і численних виробників підакцизних товарів, тобто в економіці з
багатьма агентами, на систему непрямого оподаткування впливають не тільки
економічні та особисті закономірності споживання, а й соціальні, демографічні,
правові фактори. Як і в інших галузях фінансової науки, тут поширені кількісні
та формалізовані методи дослідження. Зокрема, в аналізі ефективності державного
впливу через політику опосередкованого оподаткування на обсяг споживання
використовується метод “затрати – вигоди”, фіскальні вигоди зіставляються із
соціальною шкодою споживання деяких високорентабельних і монопольних товарів
(алкогольних напоїв, тютюнових виробів, ювелірних прикрас тощо), моделюється
вплив на динаміку нагромадження капіталу на короткострокові та довгострокові
періоди. На макроекономічних моделях виконуються економетричні обстеження
фіскальних результатів зміни співвідношення між прямими і опосередкованими
податками.
Природно, ніщо із галузі оподаткування не було настільки суперечливим, як ідея
непрямих податків та їх співвідношення з прямими. Історично опосередковані
податки виникли пізніше, ніж податки на доходи, однак поступово перетворилися у
більш відчутне джерело наповнення бюджету держави для фінансування суспільних
потреб. Починаючи з 18 ст. розвиток податкових форм одночасно триває як у
напрямі прямого оподаткування, так і в напрямі оподаткування споживання.
Розглянемо погляди класиків фінансової науки на доцільність введення
опосередкованих податків у фіскальну практику, їх переваги й недоліки, механізм
функціонування в умовах ринкового середовища.
Цікавим є підхід І. Х Озерова, який прямі податки характеризує як “…загальний
рівень оподаткування, всередині якого всі оподатковані за середньою податковою
спроможністю, а непрямі лише модифікують таке оподаткування, знімаючи
податковий тягар з одних і збільшуючи його за рахунок інших” [59, с. 246-247].
При цьому він підкреслює, що для оподаткування непрямими податками потрібно
обир