Вы здесь

Обґрунтування лікування синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на неспецифічний виразковий коліт і хворобу Крона

Автор: 
Крилова Олена Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U000513
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Матеріал та методи дослідження
2.1. Клінічна характеристика хворих
Відповідно з метою та завданням дослідження проведено комплексне дослідження
177 хворих на ЗЗК, які знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні
захворювань кишок Інституту гастроентерології АМН України з 1997 по 2002 рік,
серед них було 72 (40,7%) чоловіки та 105 (59,3%) жінок віком від 16 до 75
років. Система обстеження містила в собі як загальноклінічні, так і спеціальні
методи обстеження. Ретельне клінічне дослідження включало опитування пацієнта з
метою уточнення клінічної симптоматики захворювання, частоти загострень,
залучення до патологічного процесу інших органів і систем та фізикальне
дослідження. Із спеціальних виконані ендоскопічні, рентгенологічні,
сонологічні, морфологічні, біохімічні, імунологічні, мікробіологічні методи
дослідження. Така система дозволила веріфікувати діагнози неспецифічний
виразковий коліт і хвороба Крона та виключити інші захворювання.
У 145 хворих встановлено НВК, у 32 – ХК. Розподіл хворих на ЗЗК за віком та
статтю представлений у табл. 2.1. З представлених даних видно, що 88,3 % на НВК
та 96,9 % хворих на ХК були працездатного віку від 21 до 60 років. Причому, на
НВК хворіли практично однаково часто чоловіки (42,1 %) і жінки (57,9 %), а
частота ХК серед жінок була майже в 2 рази вищою (65,6 %), ніж серед чоловіків
(34,4 %), що співпадає з літературними даними [9].
При вивченні анамнезу хворих звертали увагу на тривалість захворювання, супутні
захворювання, оперативні втручання, проводили аналіз можливих чинників,
характеру і особливостей перебігу ЗЗК, ефективності терапії, яка проводилась
раніше. Із анамнезу відомо, що 26,2 % хворих на НВК в минулому перенесли гострі
кишкові інфекції. Крім того, 12,5 % хворих на ХК і 32,4 % на НВК відзначали
непереносимість молока. Однак, гострі кишкові інфекції та непереносимість
лактози у хворих на ЗЗК виявляються з тією ж частотою, що і в загальній
популяції [3].
Таблиця 2.1
Вік та стать хворих на ЗЗК
ЗЗК
стать
Вік (роки)

до 21
21-30
31-40
41-50
51-60
61 та >
усього
НВК
n=145
чоловіки абс.ч.
13
16
14
61
3,4
9,0
11,0
9,7
5,5
3,4
42,1
жінки абс.ч.
16
35
19
84
2,1
11,0
24,2
13,1
4,8
2,8
57,9
усього абс.ч.
29
51
33
15
145
5,5
20,0
35,2
22,8
10,3
6,2
100,0
ХК
n=32
чоловіки абс.ч.
11
3,1
6,3
3,1
6,3
15,6
34,4
жінки абс.ч.
21
9,4
28,1
21,9
6,3
65,6
усього абс.ч.
10
32
3,1
15,6
31,3
28,1
21,9
100,0
Досліджені хворі раніше на фоні дієти 4В одержували салазопрепарати
(салазопірин, сульфасалазин у дозі 1,5-2 г за добу), еу- або пробіотик,
панкреоферментний препарат, вітаміни, мікроклізми. При тяжкому перебігу з
токсико-септичним варіантом захворювання застосовувались глюкокортикоїдні
гормони (преднізолон), антибактеріальні засоби (метрогіл, цефазолін,
гентаміцин), гепатопротектори (ессенціале, сірепар, карсіл). Аналіз тривалості
ремісії захворювання показав, що через 6 місяців рецидив був у 66,2 % хворих на
НВК і 87,5 % пацієнтів з ХК, через 12 місяців – у 33,8 % і 12,5 %, відповідно.
Тобто, традиційні методи лікування, застосовані при ЗЗК, не завжди дають добрі
результати: зберігається прогредієнтність перебігу, не зменшується частота
рецидивів, залишаються короткими строки ремісії.
Усі хворі були з хронічним рецидивуючим перебігом захворювання, більшість
тривалістю від 1 до 10 років (88,9 % хворих на НВК та 81,8 % – на ХК).
Тривалість захворювання у хворих на ЗЗК представлена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Тривалість захворювання у хворих на ЗЗК
Тривалість захворювання
НВК (n=145)
ХК (n=32)
абс.ч.
абс.ч.
до 1 року
13
7,9
9,4
1-5 років
89
38,1
12
37,5
6-10 років
40
31,7
12
37,5
11-20 років
27
17,5
15,6
понад 20 років
13
4,8
У 75,0 % хворих на ХК в минулому було виконано оперативне втручання: 37,4 % – в
зв’язку з клінікою „гострого живота”, 18,8 % – з підозрою на гострий апендицит,
18,8 % пацієнтам виконана діагностична лапаротомія. Під час операції виявлені
ознаки хвороби Крона і встановлено діагноз. При гістологічному дослідженні
операційного матеріалу виявляли трансмуральну запальну інфільтрацію; виражений
набряк; лімфоїдну гіперплазію у всіх шарах кишечної стінки; щілеподібні
виразки; збереження кількості келихоподібних клітин, рідко крипт-абсцеси; рідко
метаплазія клітин Панета. Епітеліоїдні гранульоми виявили у 25,0 % хворих. У
хворих на НВК оперативні втручання на кишечнику раніше не проводились. При
гістологічному дослідженні біоптатів СО ТК виявляли запальну інфільтрацію
лімфоцитами і плазмоцитами, еозинофілами у власній пластинці слизової оболонки
і рідко – в підслизовому шарі; крипт-абсцеси; зменшення кількості
келихоподібних клітин; повнокров’я судин, незначний набряк; вогнищеву лімфоїдну
гіперплазію у власній пластинці СО і поверхневих відділах підслизової основи;
порушення секреції слизу; часто – дисплазію епітелію, метаплазію панетовських
клітин; поверхневі ерозії та виразки. При постановці діагнозу та оцінці
тяжкості перебігу захворювань користувалися уніфікованою клініко-статистичною
класифікацією [198]. При визначенні тяжкості НВК звичайно враховували і
ендоскопічну активність процесу. Активність ХК оцінювали за індексом активності
– ІА ХК (CDAI – Crohn’s disease activity index), або індекс Беста [198, 232]. У
23 хворих на ХК визначено ІА ХК (220+38) балів, що відповідало помірно
вираженій активності процесу; в 9 пацієнтів – ІА ХК складав (340+25) балів, що
відповідало тяжкому перебігу з