Вы здесь

Економіко-математичне моделювання формування основних показників діяльності банківських установ

Автор: 
Стадник Юліанна Андріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U000733
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПАСИВІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
2.1. Характеристика ресурсів комерційного банку
Сучасні комерційні банки в Україні функціонують в умовах нестабільності і
значних коливань на фінансових ринках, жорстких регулятивних обмежень, й
враховуючи ці умови та свою стратегію розвитку формують та управляють певним
ресурсним потенціалом. Ефективне управління ресурсною базою, тобто сукупністю
грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та
використовуються ним для здійснення активних операцій, є передумовою ефективної
діяльності комерційного банку. У пасивах банку можна виділити такі групи:
зобов’язання, які включають залучені та запозичені ресурси та власний капітал
банку.
Особливо важливе значення при формуванні та збільшенні ресурсної бази банку
мають депозитні операції, тобто пасивні операції банків із залучення грошових
коштів у фізичних та юридичних осіб у формі вкладів шляхом їх зарахування на
відповідні рахунки на певних умовах. До залучених ресурсів у відповідності з
вимогами Національного банку України належать [16]:
депозити та внески юридичних осіб;
депозити та внески громадян;
міжбанківський кредит;
кошти на розрахункових і поточних рахунках суб’єктів господарювання;
кореспондентські рахунки банків;
кошти держбюджету;
кошти в розрахунках;
кошти в ВКВ;
розрахунки за придбані об’єкти приватизації;
кошти для довгострокового кредитування;
фінансування капіталовкладень;
операції з цінними паперами;
інші дебітори та кредитори.
При формуванні залучених коштів банк повинен раціонально підходити до
різноманітних їх джерел, оптимізувати їх, бо вони мають різний вплив на його
фінансову стійкість.
Класифікація залучених ресурсів здійснюється за різними ознаками. Структуру
банківських зобов’язань можна відобразити шляхом виділення групувань, що
відповідають характеризуючим ознакам, які зустрічаються найчастіше (див. табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Групування залучених ресурсів комерційного банку [14]
Ознака
Групування
Щодо власників коштів
Юридичні особи
Фізичні особи
За ціною ресурсів
Платні
Безплатні
За терміном зберігання
Строкові
До запитання
Кошти, які розміщуються у банку на певний строк і знімаються після його
закінчення або попереднього повідомлення банку за встановлений термін є
строковими вкладами. Їх власники отримують плату у вигляді відсотків за
зберігання своїх коштів в банку. Розмір відсотків диференціюється залежно від
терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки
ставок грошового ринку та інших умов. Банками може встановлюватися мінімальний
розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на
відповідного вкладника: дрібного, середнього, великого.
До строкових вкладів можна віднести депозитні та ощадні сертифікати. Депозитний
сертифікат є цінним папером, що засвідчує внесення коштів на банківський
рахунок юридичними особами та може використовуватися його власниками як
платіжний засіб. Депозитний сертифікат може бути іменним та на пред’явника.
Право на отримання вкладу за депозитним сертифікатом може бути передано іншій
особі за допомогою купівлі-продажу на вторинному ринку цінних паперів без зміни
при цьому обсягу ресурсів банку [[i]].
Для фізичних осіб використовуються ощадні сертифікати, що видаються банками як
на фіксований термін, так і до запитання, засвідчують внесення грошей на
рахунок і надають право їх владнику на одержання певної суми коштів та
відсотків [[ii]].
Зручність таких грошово-фінансових інструментів полягає у їх двоїстій природі.
З одного боку ощадні та депозитні сертифікати – це аналоги строкових вкладів у
банку, які дають можливість отримання процентного доходу їх власниками. З
іншого боку вони є цінними паперами, що обертаються на фондовому ринку [26].
Певну роль у ресурсах банків відіграють ощадні вклади населення, що слугують
власникам для накопичення грошових заощаджень і приносять їм певний відсоток
[[iii]]. Особливістю ощадних рахунків є те, що вони не мають фіксованого
терміну, вносяться і вилучаються в повній сумі або частково, але з обов’язковим
попереднім попередженням банку. За ощадними депозитами нараховуються високі
відсотки, хоча і нижчі ніж за строковими депозитами, їм характерне повільне
зростання суми, і те, накопичені заощадження використовують, як правило через
кілька років [69]. Існують такі типи ощадних вкладів як рахунки на ощадних
книжках; рахунки з випискою стану ощадного вкладу, коли вкладник має справу з
банком через пошту без застосування ощадних книжок; депозитні рахунки грошового
ринку, що є новим типом ощадних вкладів, за яким не використовується ощадна
книжка, а ставка відсотка коригується щотижня кожним банком самостійно
відповідно до змін ринкових умов. Різновидом ощадного вкладу є цільові вклади,
виплати за якими присвячуються відпустці, дню народження, новорічні вклади
тощо. Особливо популярні дані види вкладів в промислово розвинутих країнах.
Строкові вклади зберігаються в банку визначений термін, є зручними у
плануванні, і це сприяє їх використанню в довгострокових кредитних операціях
комерційного банку, але за умов нестабільної економічної ситуації, слід
особливо враховувати їх залежність від кон’юнктури ринку.
Депозити до запитання розміщуються юридичними та фізичними особами у банку на
невизначений термін на розрахункових або поточних рахунках, використовуються
для обслуговування поточних розрахунків клієнтів та можуть бути вилучені в
будь-який час через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату
чеків або векселів. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім
повідомленням банку про намір зняти гроші з