Вы здесь

Економіко-математичні моделі і методи антикризового управління підприємством

Автор: 
Степаненко Ольга Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
3405U000751
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ТА МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
Процес антикризового управління підприємством повинен бути ефективним, тобто
здійснюватися таким чином, щоб витрати на його проведення не перевищили
прибутків, отриманих від здійснення антикризового управління на підприємстві.
Для цього в процесі управління необхідно застосовувати певний набір
управлінських заходів, які складають методологію антикризового управління
підприємством, що знаходиться в кризовому стані.
Таким чином, методологія антикризового управління підприємством являє собою
систему загальних правил, а також спеціальних заходів і методів управління.
Загальні правила антикризового управління виходять із загальної економічної
теорії і складають теоретичну базу управління підприємством як науки.
Спеціальні антикризові методи управління є центральним елементом теорії
антикризового управління підприємством і полягають в виборі таких управлінських
впливів на підприємство, що знаходиться в кризовому стані, що дозволяють
підвищити ефективність функціонування такого підприємства в ринковому
середовищі і вийти із кризи.
В другому розділі дисертаційної роботи розглядаються питання діагностики
поточного стану підприємства; алгоритми розрахунку інтегрального показника
діяльності підприємства. Наводяться економіко-математичні моделі антикризового
управління за основними напрямками діяльності підприємства: виробництво,
фінанси, маркетинг, логістика, інновації, персонал. Розглядаються підходи до
вирішення задачі багатокритеріальної оптимізації і прийняття рішень в
нестаціонарних умовах для узгодження цілей окремих напрямків підприємства і
знаходження оптимального розв’язку для підприємства в цілому.
2.1. Методологія антикризового управління підприємством
Процес виникнення кризового стану на підприємстві відбувається в часі. В
залежності від інтенсивності впливу на підприємство внутрішніх і зовнішніх
факторів термін від вихідного до заключного етапу розвитку кризи може бути
різним. Разом з тим успіх стратегії антикризового управління залежить, в
основному, від того, чи вдалося своєчасно помітити момент виникнення вихідного
явища, що є початком розвитку кризи на підприємстві. Своєчасне знаходження
таких явищ можливо лише в тому випадку, якщо аналітичні служби підприємства
постійно відслідковують множину “сигналів”, що надходять як із зовнішнього, так
і з внутрішнього середовища.
Враховуючи особливості життєвого циклу підприємства (п.1.1), можна виділити
фактори, що сприяють розвитку кризи на кожному етапі життєвого циклу
підприємства.
Виникнення. На цьому етапі починається формування стратегічного потенціалу
підприємства. Інвестиції спрямовані, в першу чергу, на найбільш важливі
елементи стратегічного потенціалу, що здатні створити базис для
конкурентоспроможності підприємства. Важливе значення на цьому етапі мають
зовнішні фактори. Вони повинні бути сприятливими для діяльності підприємства.
До таких факторів відносяться:
діяльність державних структур (сприятливі фіскальна і кредитно-грошова
політика, законодавство, політична ситуація в країні);
параметри дружніх і підтримуючих галузей (розвиток виробництва дружніх і
підтримуючих галузей, впровадження в них нових технологій, зростання їх
наукового і виробничого потенціалів, зростання зовнішньої соціальної
інфраструктури, можливість використання досягнень дружніх галузей при виконанні
місії підприємства необхідно для ефективного розвитку підприємства і укріплення
його конкурентних переваг);
параметри попиту (стабільність попиту, зростання величини попиту на товари
підприємства, високий попит на нові товари підприємства дозволяє підприємству
мати високий стабільний прибуток).
До внутрішніх впливових факторів на цьому етапі відноситься вибір місії
підприємства. Якщо місія обрана невірно, то навіть при сприятливому зовнішньому
впливі підприємство не набуде конкурентних переваг і не зможе ефективно
функціонувати.
Становлення. Цей етап характеризується істотним посиленням стратегічного
потенціалу підприємства за рахунок інтенсифікації інвестиційної діяльності, що
стимулюється параметрами попиту на продукцію підприємства. Окремі елементи
стратегічного потенціалу підприємства утворюють систему, між ними виникають
стійкі зв’язкі, що дозволяють отримати ефект цілісності, що дозволяє
підприємству ефективно функціонувати і посилювати свої конкурентні переваги.
Крім того посилюється взаємодія з дружніми і підтримуючими галузями і
підвищується ступінь агресивності конкурентної стратегії підприємства. На цьому
етапі найбільш важливими зовнішніми факторами виступають параметри попереднього
етапу (параметри попиту, діяльність державних владних структур, параметри
дружніх і підтримуючих галузей), а також параметри факторів виробництва.
Галузі, що забезпечують підприємство ресурсами, можуть збільшити ціни на
ресурси, надавати ресурси іншим галузям на більш вигідних умовах, що скорочує
пропозицію сировинних і матеріальних ресурсів і сигналізує про загрози
виконання місії підприємства. Особливе значення також має забезпечення
трудовими ресурсами і стабільний фінансовий стан підприємства.
На цьому етапі підприємство ще не має достатньо власних коштів для здійснення
інвестицій і користується позиками. Підвищення відсоткових ставок по кредитах
комерційних банків, скорочення субсидій з добродійних фондів призводить до
збільшення виробничих витрат, зниженню прибутку, що погіршує стан підприємства
і може призвести до кризи.
Найбільш важливими внутрішніми факторами на цьому етапі є параметри фінансових