Вы здесь

Оптимізація підходів до прогнозування, діа-гностики та лікування фонових і передракових захворювань шийки матки

Автор: 
Аношина Тетяна Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001055
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Під нашим спостереженням знаходилося 164 жінки з патологією шийки матки у віці
від 16 до 65 років ( основна група ). В залежності від характеру патологічного
процесу шийки матки всі хворі були розділені на 3 групи. У першу групу ввійшли
86 жінок з фоновими захворюваннями шийки матки, до яких були віднесені ектопії
циліндричного епітелія (23 пацієнтки), доброякісна зона трансформації (39
жінок), субепітеліальний ендометріоз (13 пацієнток), поліпи цервікального
каналу (11 хворих); в другу групу – 67 пацієнток з дисплазіями шийки матки
легкого (29 хворих), середнього (23 жінки) та важкого ступеня важкості (15
хворих), в третю - 11 пацієнток із преінвазивним раком шийки матки. Контрольну
групу склали 22 здорових жінки.
Діагноз встановлювали на підставі загальноприйнятих методів. Хворим проводили
клініко-лабораторне і гінекологічне обстеження; кольпоскопію, цитологічне,
патоморфологічне дослідження шийки матки; ультразвукове сканування органів
малого таза з застосуванням триплексного режиму; дослідження Т-клітинного
імунітету шляхом визначення загальної кількості лімфоцитів, відносної кількості
Т-лімфоцитів і їхній субпопуляцій методом Е-розеткоутворення з еритроцитами
барана; дослідження кількісного складу лейкоцитів з поверхні шийки матки,
цервікального каналу і верхньої третини піхви; бактеріоскопічне дослідження
піхвових мазків; рН–метрію відділяє мого піхви; діагностику
сексуально-трансмісивних інфекцій методом полімеразної ланцюгової реакції,
імуногістохімічну ідентифікацію рецепторів епідермального фактору росту та
експресії білків bcl-2 та р-53 в тканині шийки матки
У всіх хворих проведено вивчення анамнестичних даних з акцентуванням уваги на
факторах ризику розвитку передраку та раку шийки матки.
Для оцінки ефективності різних методів лікування фонових захворювань шийки
матки хворі були розділені на 3 підгрупи, ідентичні за віком, характером
патологічного процесу шийки матки, клінічними проявами і частотою
сексуально-трансмісивних інфекцій. Жінкам 1 підгрупи лікування не проводили,
жінкам 2 підгрупи проводили загальноприйняте лікування (кріодеструкція, хімічна
деструкція, електрокоагуляція патологічного вогнища), жінкам 3 підгрупи –
комплексне, яке включало в себе антибактеріальну терапію з урахуванням
виявлених збудників ЗПСШ, імуномодулюючу терапію з наступною кріодеструкцією
або діатермоелектрокоагуляцією патологічного вогнища.
Для оцінки ефективності різних методів лікування передракових захворювань шийки
матки хворі були розділені на 2 підгрупи, Жінкам 1 підгрупи проводили
загальноприйняте лікування (кріодеструкція, хімічна деструкція, ДЕЕ, ДЕК
патологічного вогнища), жінкам 2 підгрупи – комплексне (антибактеріальна,
противірусна терапія + імуномоделююча терапія + кріодеструкція або ДЕЕ, ДЕК
патологічного вогнища.
Одночасно проводили обстеження і лікування статевого партнера.
1 етап комплексної терапії включав антибактеріальні, противірусні й
антипротозойні препарати (у залежності від виду збудника) у дозуваннях, що
рекомендуються в анотаціях. Після завершення даної терапії проводили
відновлення нормального мікробіоценозу піхви еубіотиками до досягнення рівня рН
3,8-4,5 і 1-2 ступеня чистоти піхви).
2 етап – деструкція патологічного вогнища. Для проведення
діатермоелектрокоагуляції та діатермоелектроексцизії шийки матки
використовували апарат Політом-2. Як активний електрод застосовували кулястий
електрод діаметром 3 або 5 мм. Пасивним електродом служила свинцева пластинка
площею 300 см2, що підкладали під хрестець хворої на гінекологічному кріслі.
Силу струму підбирали індивідуально, але не більш 2 ампер, щоб утворювався
білий струп і не відбувалося обугливання тканин, що служило критерієм
правильного виконання процедури. Діатермоелектроконізацію шийки матки проводили
стаціонарним апаратом Політом-2 з використанням електрода-конізатора в
модифікації Г.Г. Роньжина. Круговим рухом по годинній стрілці вирізували конус
у межах незміненої тканини. Оптимальну силу струму підбирали індивідуально, щоб
без зусиль і грубої коагуляції розсікти шийку матки на необхідну глибину. З
метою профілактики ендометріоза діатермоелектрокоагуляцію і
діатермоелектроконізацію виконували напередодні майбутньої менструації або
відразу після неї. Після діатермокоагуляції або діатермоконізації до струпа на
шийку матки підводили рідостинову мазь, сам струп обробляли 5-7% розчином
перманганату калію (Русакевич П.С., 1998).
Кріодиструкція шийки матки виконувалась за допомогою кріодиструктора із
використанням закису азоту в експозиції 6-9 хв. та температурі кріозонда -110
С°.
Після лікування хворим проводили динамічний цитологічний, а за показниками -
гістологічний контроль шийки матки з кратністю 1 раз у 3 місяці протягом перших
2 років і 1 раз у 6 місяців у наступний термін.
Ефективність проведеного лікування оцінювали за сукупністю клінічних і
лабораторних даних. У групу одужуючих включали жінок, у яких були відсутні
ускладнення після проведеного лікування, не було рецидивів і прогресування
патологічного процесу шийки матки протягом усього часу спостереження, та при
негативних результатах обстеження на сексуально-трансмісивні інфекції.
Наявність ускладнень у післяопераційному періоді, рецидиви і прогресування
патології шийки матки розглядали як незадовільні результати терапії
Лабораторні методи досліджень.
Цитологічне, цитоморфологічне та бактеріоскопічне дослідження
Мазки-відбитки з поверхні шийки матки одержували за допомогою шпателя Citobrush
(Голландія). При оцінці отрима