Вы здесь

Олфактивна дія рослинних ефірних олій на функціональну активність головного мозку людини

Автор: 
Чернінський Андрій Олександрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001231
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. Об’єкт та методи досліджень
2.1. Учасники експериментів
В експериментах брали участь 124 добровольці – студенти Київських ВУЗів віком
від 18 до 25 років, обох статей (53 жінки та 71 чоловік), з нормальною нюховою
чутливістю на момент проведення експерименту та без черепно-мозкових травм в
історії життя (за словами обстежуваних). Стимулом для участі у експериментах
були видача коротенького психологічного портрету на основі психологічних
тестувань та додаткові бали до рейтингу з загальних курсів “Анатомія людини”
(біологічний факультет, 2 курс) та “Фізіологія людини і тварин” (біологічний
факультет, 3 курс).
2.2. Попереднє тестування
Перед початком основної частини експериментів проводилося попереднє тестування,
метою якого було встановлення ступеня знайомості пропонованих ароматів та
виділення з них крайніх за гедонічною оцінкою. Для цього обстежуваним
пропонувалася касета з 10 пробірок, всередині яких були смужки фільтрувального
паперу із нанесеними на них ефірними оліями: лаванди (Lavandula officinalis),
розмарину (Rosmarinus officinalis) та іланг-ілангу (Cananga odorata)
виробництва компанії “The body shop” (Великобританія); сосни альпійської (Pinus
alpinum) виробництва компанії “Bruder Unterweger” (Австрія); лимону (Citrus
limonium) виробництва компанії “Bergland-Pharma GmbH & Co” (Німеччина); м’яти
(Menta piperita), анісу (Pimpinella anisum) та полину гіркого (Artemisia
absintim) виробництва ВО “Фармація” (Україна); троянди (Rosa sp.) виробництва
комбінату “Крымская роза” (Україна) та спиртової настоянки валеріани лікарської
(Valeriana officinalis) виробництва ВО “Фармація” (Україна). Використовувалися
скляні стандартні пробірки для напівмікроаналізу (довжиною 5 см та діаметром 1
см) із пробками з хімічно інертної пластмаси. Дози одорантів підбиралися таким
чином, щоб інтенсивність запаху була надпороговою для дискримінації та
ідентифікації. Завданням обстежуваних було розставити пропоновані пробірки у
порядку зменшення приємності запаху речовин, що містилися всередині. Після
закінчення процедури вибору експериментатор просив оцінити приємність запаху
пробірок, які було розміщено на першій та останніх позиціях за 21-бальною
шкалою (+10 – максимально приємний, 0 – нейтральний, -10 – максимально
неприємний), вказати, чи знайомі ці запахи, та назвати їх в разі позитивної
відповіді.
Окрім цього, обстежувані проходили Г. Айзенка EPI (Eysenk Personality
Inventory) для визначення рівнів екстра-інтроверсії та нейротизму [43]. За
результатами цього тесту обстежувані розбивалися на групи: нейротиків (рівень
нейротизму більше або дорівнює 14), стабільних (рівень нейротизму менше або
дорівнює 12), екстравертів (рівень екстра-інтроверсії більше або дорівнює 14)
та інтровертів (рівень екстра-інтроверсії менше або дорівнює 12).
2.3. Основна процедура
В інший від попереднього тестування день (але не далі, ніж за два тижні) у
обстежуваних реєстрували ЕЕГ та ритмокардіограму (РКГ) під час сприйняття
запахів рослинних ефірних олій. В цій серії дослідів взяло участь 67 осіб (24
жіночої та 43 чоловічої статі). Після комутації електродів учасникам
повідомлялася інструкція щодо їх поведінки під час експерименту. Завданням було
за командою експериментатора відкрити пробірку та сприймати запах речовини, яка
там знаходиться. Повідомлялося, що у пробірках будуть деякі з пропонованих під
час попереднього тестування запахи, проте не повідомлялося, які саме. Для
пред’явлення запахів використовували ті ж пробірки і речовини, що у
попередньому тестуванні, за виключенням пробірки із фільтрувальним папером,
змоченим дистильованою водою, яку використовували в якості контролю. На початку
експерименту пробірку було закріплено в спеціальному легко рухомому штативі на
відстані близько половини метра від голови обстежуваного. Після 3 хвилинної
перерви для адаптації обстежуваного до умов експерименту та запису фонових ЕЕГ
і ритмокардіограми (РКГ) (3 хвилини) учасники повинні були за командою
експериментатора присунути штатив до себе, відкрити пробірку та встановити її
перед собою на такому рівні, щоб найкраще відчувати запах речовини, яка
знаходиться всередині. По закінченні рухів вони повинні були повідомити про це
експериментатора, після чого починалася реєстрація ЕЕГ під час сприйняття
запаху певного одоранту або ж контрольної пробірки (3 хвилини). Після цього
обстежувані повинні були за командою експериментатора закрити пробірку та
відсунути штатив від себе, повідомити про результат. Далі протягом 3 хвилин
реєструвалася ЕЕГ під час спокійного сидіння, після чого частина експерименту
закінчувалася: експериментатор включав в камері світло і пропонував
обстежуваному спеціально розроблений бланк для оцінки пропонованого запаху.
Учасники повинні були оцінити одорант за 11-бальною шкалою за його суб’єктивною
приємністю/неприємністю (+5 – максимально приємний, 0 – нейтральний, -5 –
максимально неприємний) та суб’єктивним активаційним впливом (+5 – найбільш
активуючий, 0 – нейтральний, -5 – найбільш заспокійливий). Окрім цього,
пропонувалося оцінити емоційний тон відчуттів, пов’язаних із запахом.
Задавалося запитання “Під час сприйняття запаху я відчував/відчувала:”, у
відповідь на яке можна було обрати кілька варіантів з запропонованих
(“радість”, “приємність”, “збудження”, “піднесеність”, “спокій”,
“розслаблення”, “загальмованість”, “сонливість”, “сум”, “нудьгу”,
“розгубленість”, “тривогу”, “злість”, “лють”, “відразу”, “ніяких особливих
відчуттів”). З тією ж метою обстежуваних просили оцінити, з яким із восьми
кольорів тесту Люшера [43] найбільше асоціював