Вы здесь

Роль монооксиду азоту в регуляції ефективності використання кисню працюючим скелетним м'язом.

Автор: 
Богуславський Андрій Юрійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001460
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
В експериментах in vivo проведене дослідження впливу NO, активаторів та
інгібіторів МП на діяльність скелетного м’яза собаки при поодиноких
різночастотних електричних стимуляціях та в умовах модельного втомлення з
синхронною реєстрацією показників регіонарної (шкіро-м'язевої) гемодинаміки,
скорочувальної активності та кисневих параметрів роботи скелетного м’яза.
Рис. 2. 1. Схема експерименту in vivo
Експерименти були проведені на 30 безпородних собаках з премедикацією кетаміном
(5 мг/кг, в/м) під хлоралозо-уретановим наркозом (0,05 та 0,5 г/кг, в/в). Як
антикоагулянт використовували гепарин – 500 од./кг.
Під час операційної підготовки відпрепаровували і катетеризували праву яремну
вену, а також судини правого стегна - праві стегнові артерію і вену. В ході
катетеризації судин правого стегна виводили відповідні екстракорпоральні
ділянки судинного русла. Після катетеризації судин припиняли колатеральний
кровотік шляхом накладання жорстких лігатур з двох сторін від судинного пучка.
Судини правого стегна досліджували в умовах аутоперфузії власною кров’ю
тварини.
2.1.Досліждення показників регіонарної гемодинаміки
В дослідах реєстрували: тиск в стегновій артерії за допомогою тензодатчика 746
(Elema, Sweden) та кровотік (F) у стегновій артерії за допомогою
електромагнітного флоуметра РКЕ-2-БІ. Проточний флоуметричний датчик
вмонтовували в екстракорпоральну ділянку стегнової артерії.
Величину середнього артеріального тиску (САТ) розраховували за формулою:
САТ = (АТс - АТд)/3 + АТд (мм рт. ст.),
де АТс - систолічний тиск;
АТд - діастолічний тиск.
На основі розрахованої величини САТ та зареєстрованих показників кровотоку ми
визначали величину судинного опору (СО) у басейні стегнової артерії за
формулою:
СО = САТ / F (мм рт. ст.*хв.*мл-1)
2.2. Дослідження силових та кисневих параметрів роботи литкового м'яза собаки
При проведені досліджень задню кінцівку собаки в колінному та заплюсневому
суглобах жорстко фіксували у горизонтальному положенні. В ході оперативної
підготовки відпрепаровували та перерізали дистальний кінець ахіллового
сухожилка. Після проведення гемостазу рану ушивали, а частину ахіллового
сухожилка, що відходить від литкового м'яза, залишали назовні та з’єднували
нерозтяжимою лігатурою з тензометричним датчиком. За допомогою цього датчика
вимірювали силу скорочень литкового м'яза (СМС). Силові показники роботи
литкового м'яза нормували за масою м'яза. Для відтворення скорочення м'яза
стимуляційні електроди проводили по медіальній (І електрод) та латеральній (ІІ
електрод) поверхнях м'яза. За допомогою електростимулятора ЭСЛ-2 викликали
скорочення литкового м'яза (m. gastrocnemius) шляхом подачі на електроди
імпульсів з частотою 8 та 40 Гц, напругою 20 В, тривалістю імпульсу 5 мс. Сила
подразнюючого струму змінювалась у мікроамперному діапазоні. Тривалість
стимуляції м’яза складала 30 с, а інтервали між стимуляціями становили 20-25 хв
[20]. Модельне втомлення відтворювали шляхом довготривалого навантаження
литкового м’яза за схемою: десять короткотривалих (30 с) електричних стимуляцій
(8 Гц , 5 мс, 20 В) з інтервалом між ними 5 с. Час відпочинку між пачками
стимуляцій становив не менше ніж 20-25 хв. Ефект прекондиціонування створювали
шляхом попередньої короткочасної стимуляції литкового м'яза за схемою: три 30 с
електричні стимуляції (8 Гц , 5 мс, 20 В) з інтервалами між ними 2 хв. Інтервал
між попередньою стимуляцією та початком навантаження литкового м'яза становив
10 хв. М’язові скорочення реєстрували в режимі, наближеному до ізометричного.
Показник кислотно-лужної рівноваги крові (рН) та парціальну напругу кисню (РО2)
в артеріальній і венозній крові визначали за допомогою мікрогазоаналізатора BMS
3 Mk2 (Radiometer, Denmark). Проби крові забирали з правих стегнових артерії і
вени. Вміст гемоглобіну в пробах крові визначали за методом Салі. Швидкість
споживання кисню (V’) працюючим м’язом визначали за методом Фіка [1] та
розраховували по формулі:
V’ = (СО2а - СО2в) * F (мл/хв),
де СО2а - вміст кисню в артеріальній крові, СО2в - вміст кисню в венозній
крові.
.
В свою чергу, вміст кисню у крові визначали за формулою:
CО2 = (КЄК * SO2) + (0,0031 * РО2) (мл/л),
де КЄК - киснева ємність крові;
SO2 - відсоток насичення гемоглобіну киснем.
Кисневу ємність крові визначали за формулою:
КЄК = Hb *1,34
де Hb - вміст гемоглобіну в крові;
1,34 - коефіцієнт Гюффнера.
Відсоток насичення гемоглобіну киснем визначали за формулою:
SO2 = PO2 * kt * kpH (%)
де kt та kpH - коефіцієнти, які визначають насичення гемоглобіну киснем в
залежності від температури та значення кислотно-лужної реакції крові,
відповідно.
На основі визначення швидкості споживання кисню та сили скорочень литкового
м'яза ми визначали кисневу вартість роботи м'яза (КВР):
КВР = V’ / СМС (мл*хв-1*кг*Н-1)
Киснева вартість роботи - показник, який визначає ефективність використання
кисню працюючим органом.
Реєстрацію всіх параметрів регіонарної гемодинаміки та скорочувальної
активності м'яза проводили синхронно на 8-канальному полікардіографі
“Mingograf-82” (Siemens-Elema, Germany-Swieden). Проміжні результати та
оригінальні записи параметрів регіонарної гемодинаміки і скорочувальної
активності м'яза обробляли за допомогою програм ORIGIN 6.0 та Global Lab V2.4.
2.3. Методика обробки сироватки крові та вимірювання оптичної густини
поглинання отриманого розчину
Проби крові для аналізу відбиралися до введення препаратів та після їх
введення. В умовах довготривалого м’