Вы здесь

Функціональний взаємозв'язок ліпополісахарид-зв'язуючого білка та імунних зрушень у патогенезі хронічного вірусного гепатиту С.

Автор: 
Коліуш Ольга Ігоревна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001643
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1 Клінічна характеристика хворих
Під нашим спостереженням в період з 1999 по 2004 р.р. знаходився 191 хворий на
вірусний гепатит С у віці від 18 до 65 років. З них 144 хворих знаходилися на
стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні 7-ї міської лікарні м.
Сімферополя (голов. лікар – Л.О. Пихтєєва) - клінічної бази кафедри інфекційних
хвороб і епідеміології КДМУ ім. С.І. Георгієвського (зав. кафедри – доцент П.С.
Аршинов), або лікувалися амбулаторно і консультовані зав. кафедри, а 47 хворих
(військовослужбовців-призовників) спостерігалися нами в Військово-морському
шпиталі ім. М.І. Пирогова ЧФ РФ (м. Севастополь). Після стаціонарного лікування
144 хворих знаходилися під нашим наглядом протягом 12 місяців.
Розподіл хворих за віком і статтю відображений в табл. 2.1
Таблиця 2.1
Розподіл хворих ХГС за віком і статтю
Вік в роках
Чоловіки
Жінки
Всього
Кількість
Кількість
Кількість
ХГС
18 - 29 років
93
22
115
ВГВ+С
29
30
ХГС
30 – 41 років
10
17
ВГВ+С
ХГС
42 – 53 років
ВГВ+С
ХГС
54 – 65 років
12
ВГВ+С
ХГС
Всього
111
40
151
ВГВ+С
34
40
Всього
145
46
191
З даних табл. 2.1 видно, що найбільша захворюваність на ХГС в наших
дослідженнях відмічалась у чоловіків, причому переважаюче число хворих було у
віці 18 – 29 років як серед чоловіків, так і серед жінок (115 осіб, 75,7%), що
співпадає з даними інших дослідників [6, 12, 96]. З 40 хворих на ВГВ+С – 30
пацієнтів (77,4%) також були вищезгаданого віку. З обстежених хворих на ХГС і
ВГВ+С переважна кількість 111 (73,5%) і 34 (85,0%) відповідно склали чоловіки.
Діагноз хронічного гепатиту С у 151 хворого ставився на підставі скарг,
епідеміологічного анамнезу, характеру і особливостей перебігу гепатиту з
повторними загостреннями, даних об'єктивного і лабораторного обстеження.
Особлива увага приділялася активності АлАТ в динаміці. Лабораторно ХГС
підтверджувався виявленням анти-НСV IgG і анти-НСVcorеIgM, анти-НСV NS3, NS4,
NS5 методом імуноферментного аналізу, виявленням РНК НСV в сироватці крові
методом полімеразної ланцюгової реакції. Маркери вірусних гепатитів А (анти-НАV
IgM), B (HВsAg, анти-HВcIgM, HВeAg) і D (анти-HDV IgM) в крові обстежених були
відсутні. Активність процесу в печінці оцінювалася за результатами аспіраційної
пункційної біопсії печінки, яка проводилася 47 пацієнтам сліпим черезшкірним
методом за Менгіні після вивчення функції зсідаючої системи крові і УЗД органів
черевної порожнини. Крім того, за хворими на ХГС проводилося тривале
спостереження з повторними клінічними, біохімічними і імунологічними
обстеженнями. У 40 хворих крім маркерів хронічного гепатиту С були виявлені
маркери вірусного гепатиту В (HВsAg, анти-HВcIgM, HВeAg). У цьому випадку
ставився діагноз мікст-інфекція: хронічний вірусний гепатит В + хронічний
гепатит С (ВГВ+С).
Скарги хворих при звертанні за медичною допомогою різноманітні (табл. 2.2),
посилювались в період загострення хронічного процесу в печінці. Найбільш
частими можливими причинами загострення в обох групах хворих були різні гострі
респіраторні захворювання (34,2%), або у чоловіків – вживання напередодні
алкоголю (27,8%).
При проведенні порівняння між чоловіками та жінками в частоті виявлення
клінічних симптомів достовірних відмінностей зареєстровано не було.
Таблиця 2.2
Скарги хворих на ХГС при зверненні за медичною допомогою (n=151)
Скарги
Кількість хворих з виявленими симптомами
Відсоток
Слабкість, стомлюваність
101
66,9
Зниження апетиту
93
61,6
Підвищення температури
59
39,1
Нудота
74
49,0
Блювота
19
12,6
Жовтяниця шкіри, видимих слизових оболонок
53
35,1
Свербіж шкіри
6,0
Темний колір сечі
67
44,4
Ахолія
41
27,2
Важкість в правому підребер’ї
89
58,9
Гіркота у роті
6,0
Непереносимість жирної їжі
12
7,9
Ломота в тілі, суглобах, м'язах
18
11,9
Скарги відсутні
49
32,6
З табл. 2.2 видно, що найчастіше хворі зверталися в стаціонар зі скаргами на
слабкість, стомлюваність (66,9%), зниження апетиту (61,6%), нудоту (49,0%).
Жовтяниця шкіри і видимих слизових оболонок виявлені у 35,1% хворих, темний
колір сечі - 44,4%, ахолія - 27,2%. У 32,6% хворих скарги були відсутні і
маркери HCV виявляли у них випадково, як правило при обов'язковому медичному
обстеженні (військовослужбовці-призовники), добровільному донорстві або ж з
приводу інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Дану особливість
підкреслюють в своїх спостереженнях і інші автори [18, 49, 92], говорячи про
те, що перші симптоми ХГС неспецифічні і можуть спостерігатися і при інших
вірусних гепатитах.
Таблиця 2.3
Скарги хворих на ВГВ+С при зверненні за медичною допомогою (n=40)
Скарги
Кількість хворих з виявленими симптомами
Відсоток
Слабкість, стомлюваність
39
97,5
Зниження апетиту
34
85,0
Підвищення температури
14
35,0
Нудота
23
57,5
Блювота
12,5
Жовтяниця шкіри, видимих слизових оболонок
31
77,5
Свербіж шкіри
10
Темний колір сечі
31
77,5
Ахолія
13
32,5
Важкість в правому підребер’ї
30
75,0
Непереносимість жирної їжі
5,0
Ломота в тілі, суглобах, м'язах
7,5
Скарги відсутні
2,5
При аналізі даних табл. 2.2 і 2.3 видно, що прояви мікст-інфекції В+С були
виражені більш яскраво, а скарги були відсутні лише у 2,5 % хворих, в той час
як у хворих на ХГС відсутність скарг відмічено в 32,6% випадків. На рис. 2.1
наочніше видно, що при мікст-інфекції В+С достовірно частіше відмічаються
слабкість, нудота, важкість в правому підребер’ї й ознаки жовтяниці.
Рис. 2.1. Клінічні прояви у хворих на ХГС і ВГВ+С при надходженні до
стаціонару.
Дані епідеміологічного анамнезу представлені в таб