Вы здесь

Індивідуальні особливості емоційного самоконтролю старшокласників.

Автор: 
Пашко Тетяна Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001665
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Психологічний аналіз теоретичної моделі емоційного самоконтролю
Структура та механізм емоційного самоконтролю
Аналіз різноманітних підходів до проблеми самоконтролю та саморегуляції у
сучасній психологічній науці надав нам можливість зробити психологічне
обґрунтування теоретичної моделі емоційного самоконтролю. Процес емоційного
самоконтролю має свою внутрішню структуру, окремі компоненти якої виконують
різні функції, визначають його та керують ним. В якості цих компонентів, на наш
погляд, можуть бути використані такі індивідуальні особливості людини: мотиви,
ідеали, цінності особистості, самооцінка та рівень домагань, образ “Я“ та
особистісна рефлексія, вольовий акт та вольові якості особистості, емоційний
інтелект, когнітивний стиль. Функції емоційного самоконтролю реалізується лише
в процесі взаємодії цих компонентів.
Якщо ці компоненти розглядати у вигляді сукупності певним чином співвіднесених,
організованих у регуляторну систему складових, то відразу виникає питання про
характеристику даної сукупності, як системного утворення. Природно припустити,
що в якості загальної тут може виступити покажчик цілісності. Цей покажчик,
наприклад О.А.Конопкін, вважає основопокладаючим у процесі побудови моделі та
відображає свідому саморегуляцію особистості [68]. Як відомо, поняття
цілісності – одне з головних у загальній теорії систем. Якщо при визначенні
цього поняття виходити з більш вузького розуміння, то відмінністю всякого
системного утворення є розвинутий зв'язок між його складовими та його
організованість, що обумовлює цілісний характер даного утворення. Зрозуміло, що
ступень цілісності буває різноманітною у різних системних об'єктів. Відповідно
до нашої моделі ступень цілісності буде визначатись певним відношення факторів
та чинників, які зумовлюють високий рівень емоційного самоконтролю. Їх
виявлення і стане завданням нашого експериментального дослідження.
Запропоновану нами модель емоційного самоконтролю можна відобразити схемою
(див. схему 1), окремі ланки якої пов’язані між собою та чинять вплив одна на
одну.
Схема 2.1
Емоційний самоконтроль

У функціональному розумінні в нашій теоретичній моделі мотиви та цінності
співвідносяться з блоком контролю (рішення про необхідність реалізації функції
емоційного самоконтролю). Мета самоконтролю визначається системою цінностей
індивіда, ідеал виступає як уявлення про результати корекції (те, що повинно
бути досягнене), а цінності особистості разом з образ “Я”, - як модель
необхідних умов і предмет змін. Усі ці психічні утворення у своїй сукупності
виступають як передумова процесу емоційного самоконтролю особистості.
Здійснення емоційного самоконтролю можливе за декількох умов, зокрема, при
наявності у людини певних взірців, з якими вона зіставляє свої дії. В нашій
моделі такими взірцями виступають ідеали людини. Індивід, як правило, крім
фіксованих ідеалів, завданих ззовні, виробляє свою внутрішню систему змістових,
якісних та динамічних емоційних критеріїв оптимальності, які є індивідуальними.
Специфіка цих критеріїв у тому, що вони не конкретні, не реальні, а виступають
у формі певних відчуттів. Цей внутрішній взірець формується на основі суспільно
визначених норм та правил поведінки та на основі критерію успішності виконуємої
діяльності. В якості ідеалу при здійсненні емоційного самоконтролю виступає
деякий образ, сукупність певних емоційних характеристик особистості або
відчуття цього образу людиною. Від того, наскільки цей образ сформований,
чіткий та адекватний, залежить ефективність емоційного самоконтролю та поява
загальної необхідності в ньому.
Для реального функціонування емоційного самоконтролю необхідне існування
певного структурного ланцюга, який виконував би функцію контролю за зближенням
теперішнього, дійсного з майбутнім, бажаним. Крім того, необхідний, також і
компонент, який санкціонував би достатність для даної людини такого зближення
і, на основі факту неприйнятності відхилень, сприяв би рішенню про корекцію
емоцій.
Такого роду регуляторні функції виконують, діючи один з одним, самооцінка та
рівень домагань. Тому в психологічній структурі процесу емоційного самоконтролю
найважливішим компонентом стає саме блок контролю, самооцінки людиною характеру
поточних емоційних проявів, їх впливу на власну діяльність. Призначення рівня
домагань у тому, щоб заздалегідь визначити, конкретизувати прийнятний для
даного індивіда можливий результат, а також сформувати систему критеріїв
успішності, на базі котрих оцінюються результати корекції емоцій. Блок
самооцінки у функціональному розумінні співвідноситься з наступними операціями
механізму емоційного самоконтролю: операція порівняння існуючого емоційного
стану з еталонним, самооцінка рівня відповідності зразку, оцінка результатів
корекції емоцій.
Образ “Я”, як частина рефлексивного блоку структури емоційного самоконтролю,
виступає в якості важливого регулятора уявлень про предмет корекції і
функціонально відповідає блоку прийняття рішення про необхідність корекції
емоцій. Рефлексивний компонент також забезпечує аналіз результатів цієї
корекції та виносить рішення про її достатність. Поряд із цим, особистісна
рефлексія, як компонент структури емоційного самоконтролю виконує ще й функцію
активізації дії самоконтролю.
До активізації самоконтролю покликаний і інтелектуальний блок структури
емоційного самоконтролю. З одного боку, певний рівень емоційного інтелекту,
особливості когнітивного стилю особистості, стереотип емоційного реагування,
який формується в процесі набуття досвіду, тип сприймання навколишньої
дійсності позна