Вы здесь

Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників

Автор: 
Павлик Олена Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001686
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ
ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика досліджуваних
Всього у дослідженні брали участь 213 неповнолітніх правопорушників чоловічої
статі у віці від 11 до 18 років, з них 145 чоловік, які відбувають покарання у
виді позбавлення волі у Куряжській виховній колонії та 68 неповнолітніх, до
яких застосовані примусові заходи виховного характеру і які направлені до
спеціальної навчально-виховної установи, а саме, Харківської загальноосвітньої
школи соціальної реабілітації.
Відповідно до завдань дослідження аналіз особливостей мотиваційної сфери
неповнолітніх правопорушників нами проводився з урахуванням:
- спрямованості вчинених ними злочинів;
- віку та умов утримання у спеціальних виховних (СВУ) та навчально-виховних
(СНВУ) установах;
- ступеня перевиховання у СВУ та СНВУ.
У відповідності до поставлених завдань та за вищевказаними критеріями
неповнолітні, що брали участь у дослідженні, були тричі розподілені на групи.
Відомо, що особистість злочинця характеризується сукупністю різноманітних
ознак. Першою і головною ознакою є спрямованість, яка в даному випадку
визначається об’єктом злочинного посягання. У зв’язку з цим розрізнюють три
типи злочинців: насильницький, корисливо-насильницький та корисливий.
Насильницьку спрямованість злочинця характеризують такі злочини як вбивства,
зґвалтування, спричинення тілесних пошкоджень. Якщо особа вчинила корисливе
посягання, поєднане з насиллям над особистістю (насильницьке вимагання, грабіж,
розбійний напад, вбивство з користі), то цей злочинець має
корисливо-насильницьку спрямованість. Правопорушники з корисливою спрямованістю
скоюють крадіжки, підроблюють документи, обманно вимагають матеріальні цінності
тощо.
Для дослідження особливостей мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників у
відповідності до спрямованості вчиненого злочину нами було виділено три групи.
Першу групу склали 54 неповнолітніх, що вчинили злочини насильницької
спрямованості (ст.ст. 115, 121, 152 КК України). Другу групу – 26
неповнолітніх, що вчинили злочини корисливо-насильницької спрямованості (ст.115
п.6 ч.2, ст.186 ч.2, ст.187, ст.189 КК України). До третьої групи увійшли 65
правопорушника корисливої спрямованості (ст. 185; ст. 186 ч. 1, 3, 4, 5 КК
України) [97]. Розподіл неповнолітніх правопорушників за групами дослідження
наведено на рис. 2.1.
Процес формування мотивації пов’язаний з використанням багатьох особистісних
утворень, які поступово формуються у процесі розвитку особистості. Як відомо,
вік – не тільки біологічна, а й психологічна категорія. Кожному віковому
періоду відповідають певні особливості як мотивації, так і структури мотивів.
Кожний віковий період відрізняється певними потребами, цінностями,
протиріччями, характерними психічними новоутвореннями, зміною способів
соціальної взаємодії особистості з оточуючими. Тому, аналіз мотиваційної сфери
проводився нами також з урахуванням віку неповнолітніх правопорушників. На
сьогоднішній день існують різні вікові періодизації як у вітчизняній, так і у
зарубіжній психології. Це різноманіття обумовлене складністю виділення чітких
та однозначних меж того чи іншого вікового періоду. У вітчизняній психології
прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління
за критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію
розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у
її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку
свідомості й самосвідомості особистості [66, 149, 179]. Такими періодами є:
ранній (від народження до 3-х років) і дошкільний (з 3-х до 7-ми років) вік;
молодший шкільний вік (з 7-ми до 11-ти років); середній шкільний або
підлітковий вік (із 11-ти до 14-ти); старший шкільний, або юнацький вік (з 14
років і до досягнення зрілості). Неповнолітніх правопорушників, що брали участь
у дослідженні, було розділено нами згідно з вищевказаною періодизацією на дві
групи. Першу групу склали 68 малолітніх правопорушників у віці від 11 до 14
років включно, що відповідають підлітковому віку, а другу – 65 неповнолітніх у
віці від 15 до 18 років, що відповідають юнацькому віку. Такий розподіл по
групам відповідає і кримінологічній характеристиці стосовно віку, з якого може
наставати кримінальна відповідальність, тобто з 16-ти років, а за деякі
правопорушення – з 14-ти років (ст. 22 КК України). У зв’язку з тим, що до
першої групи увійшли підліткі, які вчинили суспільно небезпечне діяння
корисливої спрямованості, тому для чистоти дослідження до другої групи нами
також обиралися тільки ті юнаки, які скоїли злочини корисливої спрямованості.
Але ці групи досліджуваних відрізнялися не тільки віком, а й умовами
перебування у спеціальних установах. Так, підлітки першої групи, які не досягли
віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, були звільнені від
покарання. До них були застосовані примусові заходи виховного характеру шляхом
направлення їх до спеціальної навчально-виховної установи - Харківської
загальноосвітньої школи соціальної реабілітації для перевиховання. До юнаків
другої групи було застосовано покарання у виді позбавлення волі, яке вони
відбували у Куряжській спеціальній виховній установі.
Слід зазначити, що до юнаків другої групи було застосоване покарання у виді
позбавлення волі за повторно вчинений злочин невеликої тяжкості (ст. 102 КК
України). Тобто, вони вже були звільнені від покарання з випробуванням за
злочин невеликої тяжкості, однак, під час іспитового строку (від одного до двох
років) знову вчинили злочи