Ви є тут

Принципи комплексного формування підприємств дрібнороздрібної торгівлі.

Автор: 
Кузьміна Ганна Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
3405U001786
99 грн
(320 руб)
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ДРІБНОРОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ
Соціально-економічні передумови та технологічні вимоги до формування
підприємств дрібнороздрібної торгівлі
Аналіз теоретичних досліджень, практики проектування та експлуатації
підприємств дрібнороздрібної торгівлі свідчить про те, що їх формування
здійснюється під впливом багатьох причин, які обумовлені новими напрямками
розвитку різних сфер життєдіяльності суспільства. Насамперед, формування
підприємств дрібнороздрібної торгівлі відбувається під впливом
соціально-економічних реформувань, технологічних та інженерно-технічних
чинників впливу, містобудівних умов формування, а також естетичних вимог
сьогодення (рис. 2.1). Врахування впливу цих важливих складових розвитку при
формуванні підприємств дрібнороздрібної торгівлі дозволить підвищити якісний
рівень торговельного обслуговування населення [46].
Вагоме значення в розвитку підприємств торгівлі мають соціально-економічні
чинники, від яких залежить кількісний та якісний розвиток громадського
обслуговування взагалі.
З переходом до ринкової економіки, появою власності та приватизаційних
процесів, збільшення ролі торговельного капіталу в економіці, а також зміною в
структурі зайнятості населення, змінився склад підприємств роздрібної торгівлі
за форми власності та організаційно-правовими формами господарювання. За даними
Держкомстату України на кінець 2003 року кількість об’єктів роздрібної торгівлі
нараховувалася 83,8 тис., з них державні та комунальні – 12 %, недержавні – 88
% (у 1990 році було відповідно 70 % і 30 %). При цьому крупні та середні
підприємства роздрібної торгівлі формують 18 % загального обсягу продажу
товарів, малі підприємництва – 36 %, продаж товарів на речових, змішаних і
продовольчих ринках – 25 % [79].
Розвиток роздрібної торгівлі в Україні в останній час обумовлений ростом
економіки країни, який демонструє позитивну тенденцію до стабільності. Оборот
підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного бізнесу у 2003 р. склав, за
даними Держкомстату, 8,9 млрд. доларів США, ріст товарообігу ? 19,4 %.
Найбільший обсяг роздрібного товарообігу у 2003 р. був у Києві – 1,4 млрд.
доларів США (15,6 % роздрібного товарообігу України), найменший ? у Севастополі
– 0,07 млрд. доларів США, при цьому ріст обороту за рік в цих містах склав 26,1
і 27,6% відповідно. Найбільший ріст роздрібного товарообігу був у Закарпатській
області (на 35,4% до 0,3 млрд. доларів США) та Одеській області (на 31% до 0,4
млрд. доларів США).
Не зважаючи на ріст прибутків у торговельній галузі, роздрібна торгівля
знаходиться на ранньому етапі свого розвитку. Сьогодні на 1000 мешканців
припадає тільки 2 роздрібні підприємства, забезпечення торговельною площею
складає 134 кв. м на 1000 мешканців (в європейських країнах показник
забезпеченості торговельною площею набагато вищий, так у Польщі на 1000 жителів
приходиться близько 10 торговельних об’єктів, в Угорщині – 16).
Одна з помітних тенденцій сучасного роздрібного ринку України – скорочення
кількості торговельних об’єктів та збільшення товарообігу в тих, що
залишаються. При цьому зростає кількість кіосків. Якщо в 1990 р. з загальної
кількості об’єктів роздрібної торгівлі (145,7 тис. одиниць) кіоски і палатки
складали 17,2 %, то в 2003 р. при кількості об’єктів роздрібної торгівлі 83,8
тис. одиниць вони складали 25,6 % [79] (рис.2.2).
Економічні зміни особливо вплинули на розвиток середнього та малого бізнесу.
Швидкий обіг капіталу в торгівлі, зміна структури доходів бюджету за рахунок
поповнень від малого та середнього бізнесу (переважно в сфері торгівлі),
свідчать про те, що цей вид діяльності сьогодні займає значне місце в структурі
економіки міст і держави. У ряді регіонів більше половини роздрібного
товарообігу приходиться на частку індивідуальних підприємців (з них 54 %
здійснюють роздрібну торгівлю через лотки, палатки, кіоски та торговельні
павільйони) [43]. З загальної кількості об’єктів роздрібної торгівлі на кінець
2003 року кіоски та палатки складали 25 % (24,1 тис.од.) [79].
Сьогодні в Україні кількість малих та середніх підприємств торгівлі на 1000
мешканців складає 3,6 од., в той час як в країнах Європейського Співтовариства
– 45, Японії – 49,6, США – 74,2 од. Частка цих підприємств у валовому
внутрішньому продукті України складає близько 9 %, в країнах Західної Європи –
50-67, США – 52, Японії – 55 % [76].
На думку більшості керівників роздрібних підприємств країни, основною
перешкодою для розширення бізнесу на сучасному етапі є: велика вартість
земельної ділянки, бюрократичні перешкоди при отриманні дозволу на будівництво,
відсутність відповідних земельних ділянок. Представники компаній, які купують
або орендують приміщення вважають, що основними перепонами на їх шляху є:
висока вартість приміщень, довготривалий процес при отриманні дозволу на
реконструкцію або переоснащення магазинів [69].
Ринкова економіка має, насамперед, передбачати розвиток і державну підтримку
малого і середнього бізнесу. Це підтверджується досвідом багатьох країн, в яких
малий і середній бізнес забезпечує від 40 до 60 % внутрішнього валового
продукту. Тому не випадково найбільш масового розвитку в Україні набуло мале
підприємництво. На 1 січня 1999 р. кількість малих підприємств становила 151,4
тис. із загальною кількістю працюючих 1,032 млн. осіб, 927 тис. фізичних осіб –
підприємців, діє близько 35,5 тис. фермерських господарств, в яких працює 67
тис. осіб. За галузевими ознаками малі підприємства переважно зосереджені в
торгівлі та громадському харчуванні – 51 %, у проми