Вы здесь

Збудники змішаних гнилей картоплі та з обмеження їх розвитку в умовах Полісся України

Автор: 
Немерицька Людмила Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001839
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2
місце, умови і Методика проведення досліджень
Дослідження проводили 2001-2003 рр. на кафедрі селекції і фітомедицини та на
дослідному полі Житомирського державного агроекологічного університету.
Польові досліди велись на середньо-підзолистих супіщаних грунтах із вмістом
40,8-53,7% піску, 42,7-53,6% пилу та 3,6-5,6% мулу. В орному шарі на 100 г
сухого грунту міститься гумусу 0,85 – 1,48 %, легкогідролізованого азоту 1,32 –
7,95, рухомого фосфору 3,7 – 7,1, калію 5,3 – 9,5 мг. Сума увібраних основ
складала 3, 5 – 10,8 мг. екв. На 100 г грунту: рН сольової витяжки – 4,7 – 5,5.
Розпиленість структури грунту спричиняла швидку втрату води, що негативно
впливало на розвиток рослин картоплі, особливо в посушливі роки під час її
цвітіння.
За метеорологічними умовами зона дослідного поля характеризувалася помірним, а
під час вегетації нерідко досить посушливим кліматом. Тривалість безморозного
періоду складала 150 – 160 днів, що сприяло успішному вирощуванню сортів
картоплі різних строків дозрівання. Літо переважно було тепле. Середня
температура повітря в липні коливалась від 18,5 до 25,7 о С. Річна сума опадів
становила 659 – 727 мм. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця
опускалась до –6 о С, а найтеплішого (липня) піднімалась до + 21,2 о С. Весняні
приморозки закінчувалися в першій декаді травня, а перші осінні розпочиналися в
третій декаді вересня.
Погодні умови в роки проведення досліджень мали певні коливання, але в цілому
були сприятливими для вирощування картоплі.
Відбір зразків бульб картоплі та їх аналіз проводили за методиками Інституту
картоплярства УААН. Для цього з партії картоплі масою до однієї тонни відбирали
100 бульб в десяти різних місцях, а потім визначали симптоми ураження хворобами
та пошкодження шкідниками. Для активізації проявлення латентної форми
захворювань при зберіганні врожаю деякі зразки перед аналізом витримували в
інкубаційній камері з відносною вологістю 90 – 95 % і при температурі 18 – 20 о
С протягом двох тижнів [103, 105].
Для виявлення інфекції патогенів в середині бульб, їх розрізали поздовжньо.
Якщо на одній бульбі було декілька збудників хвороб (змішані гнилі), то
враховували окремо кожне з них.
Розповсюдження хвороб встановлювали за формулою (1) :
, ( 1 )
де Р – розповсюдженість хвороби, %; N – загальна кількість обстежених бульб,
шт.; n – кількість хворих бульб в пробах, шт.
Ступінь розвитку хвороби визначали за формулою (2) :
, ( 2 )
де, R – ступені розвитку хвороби в балах або відсотках; a х b – сума добутків
числа хворих бульб ( a ) на відповідний їм бал або відсоток ураження ( b ) ; N
– загальна кількість обстежених бульб в пробі.
Виявлення шкідливих мікроорганізмів і виділення збудників гнилей бульб в чистій
культурі здійснювали за методиками, запропонованими К. І. Бельтюковою та
іншими, В. І. Білай та іншими [8, 10].
Із загнилих бульб, оброблених антисептиками на межі здорової і хворої тканини,
ізолювали м’якуш, а потім подрібнювали у чашках Петрі зі стерильною водою до
утворення однорідної маси. Отриманий інокулят висівали в чашки Петрі на
картопляно-агарове середовище і витримували в інкубаційній камері протягом 10
діб при температурі 22 – 25 о С, а після формування колоній мікроорганізмів
виділені ізоляти декілька разів пересівали в пробірки з картопляним агаром для
встановлення їх видової належності.
Морфологічні та культуральні властивості грибів і бактерій вивчали на основі
загально відомих методик, під час росту їх на КА, МПБ, середовищах
Омелянського, Кларка [8, 10, 106].
Фарбування бактерій за Грамом проводили за методикою Климента, де одночасно
відмічали величину і форму клітин. Взаємне розміщення бактерій та їх рухомість
досліджували методом мікроскопічного аналізу однодобових культур, вирощених на
МПБ.
Для виявлення в бактерій протеолітичних ферментів використовували білкове
середовище, знежирене молоко, м’ясопептонний бульйон (МПБ).
На желатині спостерігали його розрідження, а на молоці – звертання або
пептонізацію, на МПБ – здатність розкладання білка і пептону до летючих сполук
– індолу, аміаку, сірководню [106].
Реакцію переходу нітратів до нітритів виявляли за допомогою реактиву Гриса та
вирощування бактерій на МПБ з вмістом 0,1% калійної селітри. Присутність
амілази виявляли за просвітленням навколо колоній на КА [104, 106].
Пектолітичну активність бактерій перевіряли в чашках Петрі нанесенням
бактеріальної суспензії добової культури на шматочки тканини бульби схильного
до ураження сорту Незабудка [106].
Оксидазну активність визначали нанесенням мазків бактерій однодобової культури
на змочений 1%-ним розчином тетраметилпарафінілен-діамідегідрохлориду
фільтрувальний папір. Утворення темно - пурпурового забарвлення бактеріальної
маси протягом 10 сек. свідчило про позитивну реакцію даної ознаки [106].
Ідентифікацію збудників грибних хвороб здійснювали за методикою В. І. Білай (
1977 ) [10].
Визначення патогенності виділених мікроорганізмів проводили методом штучного
зараження пластирів від цілих бульб [103, 106].
Для виділення нематод із хворих бульб використовували модифікований метод
Бермана. При встановленні виду нематод користувалися визначальними таблицями.
Вивчення морфобіологічних особливостей стеблової нематоди проводили
мікроскопічним методом на основі дослідження дорослих особин і личинок,
виділених із однорідної популяції нематодних бульб сорту Світанок київський.
Вивчення взаємовідносин збудників хвороб, які викликають змішані гнилі бульб,
здійснювали на основі їх виділення в чисті культури, зокрема бактерії родів
Erwinia, Bacillus, Pseudomоnas та нематод Ditylenchus destructor.