Вы здесь

Клініко-діагностичні особливості больових попереково-крижових синдромів при застосуванні в комплексному лікуванні методу підводного вертикального витягування

Автор: 
Суничук Микола Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001846
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Матеріал і методи дослідження
2.1. Характеристика клінічних груп
Під нашим клінічним спостереженням знаходилось 136 хворих з больовим
попереково-крижовим синдромом (БПКС), які перебували на обстеженні та лікуванні
в неврологічному відділенні клініки нейрохірургії та неврології Головного
військового клінічного госпіталю Міністерства оборони України.
Пацієнти були у віці від 25 до 60 років. З урахуванням рекомендацій ВООЗ щодо
розподілу за віком, хворих молодого віку (до 45 років) було 86 (63,2%),
середнього віку (від 45 до 60 років) - 50 (36,8 %). Дані наведені в таблиці
2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з больовим попереково-крижовим синдромом за віком
(абсолютний та відносний показник)
Вік
До 45 років
86
63,2
Від 45 до 60 років
50
36,8
Тобто, всі обстежені нами хворі були молодого і середнього віку, серед них
переважали пацієнти молодого віку. Середній вік становив 37,7±4,6 років.
Серед пацієнтів переважали чоловіки – 98 (72 %). Менша кількість жінок
обумовлена специфікою лікувального закладу, як військового, обмеженою кількістю
цивільних хворих.
Пацієнтів відбирали на основі комплексного обстеження, яке включало:
анамнестичне, загальноклінічне та ретельне клініко-неврологічне обстеження,
рентгенографію попереково-крижового відділу хребта, МРТ попереково-крижового
відділу, ЕНМГ, РВГ нижніх кінцівок. Одним з клінічних критеріїв відбору хворих
для даного дослідження був вертеброгенний генез розвитку больового синдрому,
наявність дегенеративно - дистрофічної патології хребта.
При формулюванні діагнозу нами використовувалась класифікація вертеброгенних
захворювань нервової системи, яка була розроблена під керівництвом І.П.
Антонова (1985). Більша частина хворих 112 (82,4%) поступала в стаціонар в фазі
загострення з корінцевими синдромами, менша частина – 24 (17,6 %) з
рефлекторними синдромами різного ступеня вираженості. Менша кількість хворих з
рефлекторними синдромами може бути пояснена тим, що більшість пацієнтів
поступали на стаціонарне лікування після лікування в умовах амбулаторії. Дані
наведено на рис.2.1.
Рис. 2.1. Розподіл хворих з корінцевими та рефлекторними синдромами
Больовий синдром, який був пов’язаний з патологією в попереково-крижовому
відділі хребта, мав місце у всіх обстежених хворих. У 57 (41,9 %) хворих
больовий попереково-крижовий синдром виник вперше, у 79 (58,1 %) – повторно.
Дані наведено на рис.2.2.
Рис. 2.2. Розподіл хворих у яких БПКС виник вперше та повторно
У 75 (55,1 %) пацієнтів тривалість захворювання від першого загострення була до
1 року, у 21 (15,4 %) - від 1 до 3 років, у 14 (10,2 %) - від 3 до 5 років, у
15 (11 %) - від 5 до 10 років, у 11 (8,1 %) – більше 10 років. Дані наведено на
рис.2.3.
Рис 2.3. Розподіл хворих по тривалості від початку захворювання
У 87 (64 %) хворих тривалість загострення до поступлення в стаціонар була до
тижня, у 49 (36 %) була більше місяця. Фактори, що передували та можливо
призвели до виникнення або до останнього загострення БПКС були наступні: у 74
(54,4 %) хворих було фізичне навантаження (невдалий рух, підняття вантажу,
тривале перебування у незручній позі тощо), у 27 (19,8 %) хворих напередодні
загострення мало місце переохолодження, у 20 (14,7 %) - поєднання цих чинників,
у 15 (11,1 %) хворих – чіткої провокуючої причини виявити не вдалось. Дані
наведено в таблиці 2.2. та рис. 2.4.
Таблиця 2.2.
Фактори, що передували виникненню або останньому загостренню БПКС
Фактори
Кількість хворих
(%)
фізичне навантаження
74
54,4
переохолодження
27
19,8
фізичне навантаження та переохолодження
20
14,7
відсутність визначеної причини
15
11,1
Рис 2.4. Фактори, що передували виникненню або останньому загостренню БПКС.
Проаналізовано залежність частоти загострень від пори року. Дані наведено на
рис. 2.5. Найбільше число загострень 97 (72 %) припадало на весняний та осінній
періоди, що вірогідно, пов’язане з максимумом фізичних навантажень (враховуючи
особливості військового контингенту) поєднаних з впливом погодних умов
(переохолодження, підвищена вологість) та пониженою резистентністю організму в
цей період.
Рис 2.5. Частота загострень БПКС в різні пори року
Направлення в стаціонар було пов’язане з неефективністю амбулаторного
лікування, а також зі змінами в клінічній картині захворювання (виникнення
іррадіації болю, оніміння, порушень чутливості, парезів).
У обстеженого контингенту хворих, мала місце супутня соматична патологія,
зокрема артеріальна гіпертензія – у 26 (19,2 %) хворих, ішемічна хвороба серця
– у 10 (7,4 %), аліментарне ожиріння – у 33 (24,2 %), захворювання
шлунково-кишкового тракту – у 21 (15,4 %), цукровий діабет – у 7 (5,2 %),
хронічний бронхіт – у 9 (6,6 %) пацієнтів. Дані наведено на рисунку 2.6.
Рис. 2.6. Супутня соматична патологія у хворих на БПКС (%)
Пацієнтів було поділено на 2 групи – основну групу та групу порівняння
(контрольну). Формування груп проводилось таким чином, щоб розподіл за віком,
статтю, тривалістю та ступенем вираженості неврологічної симптоматики був
подібний. Відмінність між групами хворих полягала в схемі лікування, що
використовувалась.
Першу групу склали 63 пацієнти з БПКС на фоні остеохондрозу хребта (54 хворих
з корінцевим синдромом, 9 з люмбоішіалгіями), яким призначалась схема
лікування, що включала підводне вертикальне витягування (ПВВ) в якості
основного методу. До комплексу лікувальних заходів методу також входили: масаж,
підводний душ-масаж, лікувальна фізкультура. В першій групі було виділено дві
підгрупи: Iа та Iб. Хворі, які увійшли до Iа підгрупи, отримували комплексне
лікування, що включало, поряд з